Не лише декоративна функція: чому в СРСР масово робили стіни зі склоблоків

Склоблоки, знайомі багатьом жителям СРСР, пережили новий сплеск популярності в сучасному дизайні. Цей архітектурний елемент, який став символом соціалістичного модернізму 60-70-х років, колись виконував не лише декоративну, але й важливу функціональну роль.

Відео дня

Завдяки своїй унікальній конструкції вони забезпечували економію енергії, міцність та збереження тепла. Винахід склоблоків належить американцю Джеймсу Пеннікуїку, який створив їх наприкінці XIX століття.

Первинно ці скляні квадрати використовувалися для перенаправлення сонячного світла в приміщення, зменшуючи потребу в штучному освітленні. Виробництво розвивалося в США та Європі, а пізніше прийшло й у Російську імперію, де склоблоки встановлювали в підвалах.

У СРСР цей матеріал почали виготовляти у 1930-х роках, а в наступні десятиліття він набув широкого поширення. Склоблоки використовували для зведення внутрішніх та зовнішніх стін, перегородок, а також як декоративні елементи в будівлях державних установ. Їх випуск регулювався ГОСТом 9272-75, що гарантувало високу якість матеріалу.

Популярність склоблоків у радянській архітектурі пояснювалася їх універсальністю. Окрім декоративної функції, вони слугували для економії електроенергії, мали низьку теплопровідність і витримували різні погодні умови. Виробники пропонували різні варіанти: гладкі чи рифлені поверхні, а також три основні кольори — синій, жовтий і зелений.

Сьогодні склоблоки знову стають трендом у сучасному дизайні. Їх використовують як елемент декору у квартирах і офісах, створюючи стильні перегородки чи акцентні стіни. Завдяки новим технологіям виготовлення склоблоки тепер можуть бути матовими, прозорими та доступними у багатій колірній гамі. 

Раніше OBOZ.UA розповідав про те, чому в СРСР було складно зробити ремонт у квартирі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.