Нас просто розстріляли у чистому полі, як у тирі - учасник боїв за Іловайськ

Іловайський котел - одна з найтрагічніших подій за весь період військових дій на Донбасі.

Бої за Іловайськ почалися напередодні Дня Незалежності у 2014 році. Два з половиною тижні добровольчі батальйони намагалися взяти місто під контроль, але всі плани зазнали невдач, коли в Україну зайшли кадрові російські військові, замкнувши бійців у кільце.

У ніч на 29 серпня президент РФ Володимир Путін закликав створити для українських військових "зелений коридор", але росіяни не дотримали обіцянки, колони були розстріляні під час виходу. За офіційними даними, тоді загинули 366 українських військовослужбовців, ще 429 бійців отримали поранення. Крім того, 300 військовослужбовців потрапили в полон. За неофіційними даними, ці цифри набагато більші.

У річницю трагедії OBOZREVATEL попросив бійця батальйону "Донбас" Олександра Печнікова, чий взвод брав участь у боях за Іловайськ, розповісти свою історію.

Читайте: Бої за Іловайськ: озвучено кількість убитих військових РФ

- Пане Олександре, чим ви займалися до того, як пішли воювати на Донбас, що спонукало вас іти на війну?

- Я приватний підприємець, займався опаленням понад 12 років, був офіційно зареєстрований. Оскільки живу в Бердянську, ще здавав житло відпочивальникам.

У 2013 році я не спостерігав за тим, що відбувається, на Майдан не їздив. Але після вторгнення росіян і "віджимання" Криму я зрозумів, що осторонь не вийде залишитися, і почав шукати шляхи, як би мені взяти участь у захисті Батьківщини.

Нас тоді 23 людини зібралося, ми поїхали в Запоріжжя, хотіли потрапити до батальйону "Січ". Але оскільки він був міліцейським, не все там сподобалося.

Читайте: Трагедія в Іловайську: Муженко заговорив про зацікавленість політиків

І був у нас старший групи Віктор "Жак" Камінський, він вийшов на зв'язок із колишнім радником міністра внутрішніх справ Антоном Геращенком, він нам порадив вступати до батальйону "Донбас".

Вони мали приїздити до Києва легалізуватися, бо батальйону у травні ще не було як такого.

Ми прийняли рішення і поїхали до Києва - це було 27 травня. Нас зустріли, привезли на базу в Нові Петрівці, там і почалася наша тритижнева підготовка до АТО.

Читайте: Криваві бої за Іловайськ: стрілець розповів, як армія опинилася в котлі

- Куди вас в першу чергу відправили?

- Нас тоді одразу відправили в Ізюм - він тоді ще був у зоні АТО. Це те місто, куди дуже багато приїздили посидіти і отримати УБД.

Ми брали участь в операції зі звільнення Слов'янська. Точніше саме місто було вже звільнене, але за день-два нас почали вивозити туди для зачистки території.

Там загалом боїв не було, реальний бій був, де я відчув наскільки все "яскраво" - це звільнення Попасної. Ми тоді зазнали перших втрат, загинули наші хлопці.

Читайте: Звільнення Донбасу: Муженко розповів подробиці про Іловайськ

- А як люди вас сприймали в тому ж Слов'янську, Попасній?

- У Слов'янську ми з місцевими не зустрічалися, і в Ізюмі теж, а де у нас був із місцевими контакт - це місто Артемівськ. Ми переїхали туди на базу, це був гуртожиток колишнього медучилища.

Там взагалі була чудова реакція місцевого населення, нас буквально з перших годин почали годувати тощо

Не виключено, що за спиною і "дулі" тикали, але переважно місцева молодь і старші люди ходили до нас у гості, намагалися якимись речами підтримати, побут наш налагоджували.

Читайте: Новий Іловайський котел: перша фаза наступу

З Артемівська ми виїздили в Попасну, в район Горлівки кілька виїздів було. Там отримували трофеї - машини противника, зброю, здобуту в бою. Були невеликі спецоперації, здебільшого боротьба з ДРГ, а серйозні бої - це була Попасна, Лисичанськ.

Ми на одному місці не затримувалися, буквально день-два, і оскільки я був у штурмовій роті, ми постійно пересувалися.

- Про Іловайськ, як усе почалося, коли вам сказали висуватися?

- Ми тоді переїхали в Курахове, оселилися там у санаторії, звідти в Мар'їнку виїзди робили, а потім поїхали до Іловайська.

Читайте: Що сталося в Іловайському "котлі": в ООН зробили різку заяву

- Коли вам сказали, що ви збираєтеся і їдете, які були відчуття і розмови про Іловайськ всередині вашого батальйону між бійцями? Чи хотіли туди їхати?

- Їхати хотіли, ви ж розумієте, це добровольчий батальйон, ми були мотивовані. А так це було звичайнісіньке місто, сказали їхати в Іловайськ - ми і поїхали.

- Який день був?

- Перша спроба зайти в Іловайськ була 10 серпня, я в цій операції участі не брав, ми їздили до Ясинуватої, я супроводжував командира роти на переговори, що це була за частина я не знаю, і в переговорах ми не брали участь.

Ми увійшли до міста 18 серпня, перша спроба була невдала, на мосту при в'їзді до міста на нас чекала засідка, тоді 5 осіб загинуло. Ми відійшли, перегрупувалися, розробили іншу операцію і увійшли до міста, тоді ми контролювали половину Іловайська.

Читайте: Від Слов'янська до Іловайська: як відбувалося звільнення окупованих територій

- Яка зброя у вас була?

- Особисто у нашого підрозділу важкого не було нічого, у нас була тільки легка, стрілецька зброя, бо призначення нашого підрозділу - це зачистка, тобто міліцейські функції.

Спочатку нас тренували - проходять війська, а за ними проходимо ми, перевіряємо будинки, притулки, виявляємо бандитів.

- Але виявилося трохи інакше?

- Насправді в Іловайську були тільки ми, тобто було багато підрозділів, але вони перебували поза межами міста, в Многопіллі, в Зеленому, навіть генерал Руслан Хомчак був у Многопіллі.

Читайте: Вирок для генералів: опубліковані секретні документи щодо Іловайська

- А як же виходило відбиватися зі стрілецькою зброєю?

- А ніяк не виходило, ми зачистили блокпости, до яких дотягувалися, там місто розбите навпіл залізницею - половина приватного сектора. Ось приватний сектор ми контролювали. Заходили ДРГ, з ними ми і воювали.

19 серпня ми дійшли до центру і закріпилися, нібито мала підійти допомога, але, як завжди, ніхто не підтягнувся, і ми ледве звідти ноги винесли. У нас четверо загиблих було і багато поранених.

- Обстріли з боку терористів були в цей час?

- Обстріли почалися десь після 23 серпня, тоді ми відчули, що маємо справу не з бандформуваннями, а з регулярною російською армією. По нас почали бити "Гради", САУ, досить важка артилерія. Зруйнували весь цей Іловайськ. Всі найближчі будинки були знищені.

Читайте: Звинувачували у здачі Іловайська: одіозний український генерал отримав нову посаду

На той час ми перебували у школі приватного сектора, встигли зачистити блокпост, який нас турбував, і з цього часу нас почала крити важка артилерія. Ми ніяк не захищалися, ховалися.

- Що командування вам казало?

- Нашим завданням було закріпитися, ми своє завдання виконали і весь інший час ми чекали, що прийдуть війська, принаймні нас у цьому запевняли. Казали, що ось просто сьогодні підійдуть регулярні українські війська, і почнеться операція.

Контроль над Іловайськом означав контроль над Донецьком, там розташований дуже великий залізничний вузол. І саме Донецьк мав опинитися в оточенні, а вийшло, що в оточенні опинилися ми.

Читайте: Захарченко пригрозив Україні повторенням Іловайська

- Тобто підкріплення ви так і не дочекалися?

- Ні, підкріплення ми не дочекалися, приїхали хлопці з "Дніпра-1", приїхали хлопці з батальйону "Херсон", їх було всього 10-20 осіб. Важкого озброєння не було, крім гранатометів.

- Коли ви опинилися в оточенні, командування якимось чином намагалося вас вивести? Як ви гадаєте, вони розуміли, що така ситуація, що треба виходити?

- Так, оперативну обстановку вони знали, тому що росіяни, не приховуючи, 23 серпня вже були на території України: танки, "Гради", десантники - все вони знали.

- Але вас не виводили і не попереджали?

- Нас не виводили, нам казали, що мало не з параду до нас приїде вся техніка - і ми переможемо.

Читайте: "Розтягували собаки": спливли подробиці знахідки з Іловайського котла

- Як почувалися в оточенні?

- Та ніяк не почувалися, ми ж на той час були вже обстріляні. Просто була "печія", до нас ніхто не міг доїхати, ми навіть не могли вивезти поранених і вбитих.

- Коли вам дали команду виходити з Іловайська через "зелений коридор?

- Ми почали готуватися ще за кілька днів, вихід мав бути 29-го числа, а збиралися ми з 26-го. Але за день я з командиром взводу вирушив у Многопілля, до генерала Хомчака, там ми і залишилися.

Нам пообіцяли, що вихід буде завтра вранці, і о 6-7 ранку бійці почали підтягуватися, формувати колону. Всього з мого підрозділу було близько 170-180 осіб.

Читайте: Що знайшли в речах загиблих під Іловайськом АТОвців: нові подробиці

З якоїсь причини, як я розумію, надійшов наказ від генерала Хомчака, нас розділили на дві половини. Нас відправили однією дорогою, а ЗСУ поїхали іншою.

Я гадаю, що нас розділили з тієї причини, щоб було легше всіх ліквідувати.

- Навіть так?

- Я впевнений, що безглуздя і зрада зіграли. Просто вийшов такий шалений коктейль з керівництва армії, Генштабу - це їхня пряма провина.

На той час посади обіймали некомпетентні люди. Зрозуміло, що країна ніколи не воювала, але вони ж чомусь навчалися в університетах, якісь елементарні правила війни мали ж знати?

Читайте: "Змушували добивати поранених в Іловайську": екс-терорист розповів про звірства "ДНР"

І на мою думку - зрада плюс їхнє безглуздя, і ми отримали такий результат.

- Вихід планувався без зброї, як ви до цього поставилися, чи зброя все ж була?

- Був автомат, щоб ви розуміли, я був за кермом, зі мною ще 4 людини. Автомат лежав позаду, тому що перед рухом колони нам сказали: "На провокації не вестися, у відповідь не стріляти, нас пускають зеленим коридором".

І як тільки колони витягнулися з Многопілля - це відкрите поле, піднята дорога, з одного боку соняшник, з іншого пшениця, тобто ми навіть не бачили танки, які стояли. Нас просто розстріляли в чистому полі, як у тирі.

Читайте: Все це є речовими доказами: важливість Іловайської знахідки

І потім я вже, будучи пораненим, потрапив до росіян у полон. Я був добу, але все одно спілкувалися, довго спілкувалися з ними, було цікаво.

Про життя в полоні, звільнення і підсумки трагедії читайте у другій частині інтерв'ю з Олександром Печніковим незабаром на OBOZREVATEL.