Мріючи про Донбас, Путін не врахував одного

Мріючи про Донбас, Путін не врахував одного

В Україні сходять сніги і від Путіна можна чекати будь-яких сюрпризів. Окупаційні російські війська готові нагнітати ескалацію на Донбасі. Особливо зважаючи на те, що Москва дозволила цим терористичним силам відкривати вогонь на ураження і знищення вогневих точок української армії.

З усього видно, що російський диктатор готовий різко збільшити конфронтацію на донбаському фронті, а можливо і кинути підпорядковані Росії сили в наступ по всьому периметру не окупованої частини Донбасу.

Таким чином, в України залишається менше двох місяців до того часу, коли покращаться погодні умови і терористичні формування та важка техніка будуть здатні пересуватися не тільки центральними заасфальтованими дорогами.

Фактично можна говорити про те, що одностороннім виходом з крихкого перемир’я Росія посилає Україні чіткий сигнал – "з вами домовитися на наших умовах не вдалося. Тепер ми будемо вас примушувати до миру силою".

Тепер в українського керівництва залишається в запасі не так вже і багато варіантів реагування на залякування Кремля. Або воно заявить, що зараз важливо не піддаватися на російські провокації, і наголосить на тому, що Україна в односторонньому порядку буде продовжувати дотримуватися "перемир’я".

Або ж визнає, що концепція – "просто потрібно перестати стріляти", не спрацювала і потрібно розглядати різні можливості протистояння російським військам, залучаючи до обговорення цього питання союзників України, в першу чергу, Сполучені Штати, Велику Британію, Канаду і Польщу.

Наразі виникають відразу питання, як тепер бути з широко розрекламованим відведенням військ? Чи будуть вони повертатися на попередні місця своєї дислокації? Адже ці українські території в попередні роки так важко відвойовували в противника і так легко з них відійшли.

І що робити з "розмінуванням"? Адже можна не сумніватися, що у ворога давно вже на картах позначені коридори, по яких безперешкодно можна просуватися до не окупованих Росією територій Донбасу.

Невже від самого початку було незрозуміло, що цим поспішним розмінуванням відкрили ворожій армії дорогу не лише на Донбас, а й на інші території Української держави.

Менше про що можна тут говорити, це про втрату часу, адже не дивлячись на це "перемир’я", російська сторона всю осінь і зиму нарощувала свої сили на донбаському напрямку та укріплювала боєготовність своїх терористичних підрозділів.

Тому для Путіна відновити активну фазу війни з Україною не складає жодних проблем. Необхідно просто вдало вибрати час. Не виключено, що однією з дат початку ескалації на Донбасі може бути запланована Москвою на середину літа добудова "Північного потоку-2".

Після чого в Кремля будуть розв’язані руки, і, як там вважають, вони на будь-яке збільшення санкцій зможуть просто більше не звертати уваги.

Якщо канцлер Німеччини Ангела Меркель допоможе Путіну добудувати "Північний потік-2", то цим вона підштовхне Російську Федерацію до нового вторгнення на українські землі.

Адже після цього Путін відмовиться від подачі газу до Європи через українські газопроводи, мотивуючи це рішення тим, що для Росії, з економічної точки зору, набагато рентабельніше прокачувати газ до ЄС через "Північний потік-2".

Путіну потрібна нова війна з Україною для того, щоб на неї списати всі колосальні прорахунки і проколи свого правління. Тоді, перебуваючи в "патріотичному угарі", більшість росіян відразу ж стануть "патріотами".

Не так давно Путін пообіцяв не кидати Донбас за будь-яких умов. Ще б пак. Донбас, Придністров’я, Нагірний Карабах, Грузія, Осетія, Чечня, Білорусь, Сирія – Путіну потрібна війна, потрібні гарячі точки по всьому світу. А мир Путіну точно не потрібен.

Росія сьогодні за півкроку до того, щоб стати такою ж закритою країною, як Північна Корея. За таких умов санкції не заважатимуть Москві виробляти більше танків, літаків і ракет.

Путін робить ставку на те, що під час війни росіяни в колективному "екстазі патріотизму", забудуть про усі свої проблеми та нещастя. І народна любов до "вождя нації" стане домінуючою силою, що притушить "магму протестних настроїв" і заблокує виверження вулкана народного невдоволення.

Але піднімаючи ставки і мріючи про увесь Донбас Путін не врахував одного, занадто високою може виявитися для нього ціна. Санкції різко посиляться, рівень життя продовжить падати, ціни і податки будуть зростати, а зарплати і пенсії ні. Чи витримають увесь цей вантаж проблем "путінські патріоти"?

І потрібно зробити похибку на те, що персональними санкціями для Росії це точно не обійдеться. Тут Захід піде куди далі, і справа може бути не тільки в "Північному потоку-2" чи SWIFT – міжнародній міжбанківській системі передачі інформації та здійснення платежів.

У Російської Федерації є одне дуже уразливе місце, санкції проти якої Москва нічим не буде здатна перекрити. Це заміна парку літаків для перевезення цивільних пасажирів, заміщення яких на російські займе десятиліття.

Якщо на Заході припинять обслуговування і постачання запасних частин для закуплених Росією літаків Boeing і Airbus, то довго продовжувати літати вони не зможуть. А якщо раптом в Москві вирішать самі випускати до них запасні частини, то і це не спрацює. Оскільки комплектуючі до літаків мають бути лише оригінальні, інакше в міжнародних аеропортах їх в небо не випустять.

Імпортозаміщення – це надзвичайно довгий і витратний процес, на який потрібні роки. Але про це в Кремлі чомусь думати не хочуть.

Москва залежна від міжнародної кооперації по дуже багатьом позиціям. Путін мав би на усе це зважати перед тим, як виношувати свої мілітаристські плани щодо України та інших сусідніх держав.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

УкраїнаРосійсько-український конфліктВолодимир Путін