Блог | Мова зимова: рідковживані українські слова й типові помилки
Зима близько... а разом із нею помилки, яких носії української мови припускаються з року в рік, із сезону в сезон.
До Дня української писемності й мови, який щорічно відзначаємо 9 листопада, пропонуємо піти на випередження й розглянути зимові слова (пароніми, діалектизми тощо) й сталі вирази, а також типові помилки, які з настанням холодів українські мовці роблять у мовленні та на письмі найчастіше.
Білі мухи налетіли…
Фразеологізм білі мухи означає сніг, сніжинки, початок зими. Цей фразеологізм із прийменником "до" (до білих мух) означає до початку зими.
Як ще зазвичай ословлюємо прихід зими? Такими словесами, як зазимки, первозимки, первозим’я, які означають перші зимові дні, початок зими. Водночас слово зимки Б. Грінченко наводить як синонім до слова сніги. Перший сніг — це пороша.
Правильно також казати, що зима настає чи – якщо в минулому часу – настала, прийшла, надійшла, упала, але не наступила. Так само варто послуговуватися словом "настати" й рештою вищенаведених в інших випадках: Настав час теплих шарфів і вовняних шкарпеток; Настала Пилипівка. Почалася зима (П. Куліш); Аж гульк — зима впала (Т. Шевченко); Була метелиця — і тиша залягла (М. Рильський).
Лексика, пов’язана з погодою
Приморозки чи заморозки? Для називання перших ранкових осінніх (а також весняних) морозів, на думку проф. О. Пономарева, семантично точнішим є слово приморозки від приморожувати, йому й варто віддавати перевагу.
Для називання осіннього холодного періоду до випадання снігу, а також дороги, ще не вкритої снігом, в українській мові існує слово чорнотроп, яке, однак, є рідковживаним у повсякденні.
Водночас словами безсніжжя, голоморозь (голомороззя, голоморозиця), рідше голосніг позначають безсніжну зимову погоду.
Сніжний і сніговий
Прикметник сні́жни́й означає багатий на сніг, подібний до снігу, а також покритий снігом, і вживається з такими іменниками: день, зима, рік, скатертина; вершина, земля, поле тощо.
Прикметник сніговий означає утворений зі снігу, такий, що несе сніг, а також є частиною зоологічних і ботанічних назв, і вживається з такими іменниками: баба, буря, вода, гірка, завірюха, замет, людина; барс, кальвіль.
Оскільки обидва прикметники спочатку були відносними, у деяких випадках спостерігається й паралельне вживання: снігова і сніжна зима, снігова і сніжна гірка, сніговий і сніжний вітер тощо.
Така сама різниця між паронімами дощовитий (день, пора року, погода, рік) і дощовий (вода, краплина, плащ, хмара, черв’як). Наприклад: Метеорологи передбачають зиму безсніжну (а не снігову), але дощовиту (а не дощову).
Здебільшого саме така зима спостерігається останніми роками, тож недалеко той час, коли ми скучимо за тим, як сипле / карапшить / порошить / трусить / мотрощить лапатий / волохатий / пухнастий сніг, а також за його рипінням під чобітьми.
Вільготну погоду з дощем і мокрим снігом, коли під ногами багно, ословлюємо такими лексемами: ляпави́ця, сльотá, хля́павка, мокроте́ча.
Синонімами до слова негода є такі: непогода,а також заст. негідь і діалектизми плю́та, скви́ра, чви́ря. У безособовому реченні також можна сказати занепогодилося.
Ожеледь і ожеледиця
Ця пара співзвучних слів теж є не абсолютними синонімами, а паронімами. О́желедь — це щільний шар льоду, яким вкриваються стовбури й гілки дерев, дроти; тоді як ожеле́диця — тонкий шар льоду на поверхні землі (ожеледиця на дорогах, братися ожеледицею). Голощік (голощок) — діалектизм на позначення ожеледі.
Натомість паморозь та іній вживаються як синонімічні й означають тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари на охолоджених предметах.
Са́ло, ше́решень, ше́рех, ше́ршінь — тонкий шар криги або невеликі крижинки на поверхні води перед льодоставом. Льодостав — утворення на поверхні водойм нерухомого шару льоду.
Зимний і зимовий
Ці слова не є тотожними й мають різне значення, кожне — свій антонім. Зимний — такий, що має відносно низьку температуру, не випромінює тепло, холодний, антонім до слова гарячий.
Зимовий — відносний прикметник, такий, що стосується зими; антонім до слова літній.
Водночас лексема зимній вживається в розмовному мовленні й означає те саме, що зимовий.
Щоб вказати, що стовпчик термометра опустився, варто послуговуватися словом похолодніло, а не похолодало.
Словник синонімів Полюги для слова холод наводить такі лексичні відповідники: холоднеча, розм. стужа, студінь.
Змерзати, змерзнути й замерзати, замерзнути
Іноді одна літера суттєво змінює значення слова. Яскравий приклад — пара дієслів змерзати й замерзати в недоконаному виді чи змерзнути й замерзнути в доконаному виді теперішнього часу. Змерзати (змерзнути) означає відчувати холоду, страждати від холоду. Натомість замерзати (замерзнути) — стати твердим від холоду, перетворитися на кригу; згинути від холоду.
Є кілька фразеологізмів зі значенням змерзнути, тремтіти від холоду: бере на дрижаки,бити (вибивати) дрижаки, їсти (ловити, хапати) дрижаки, дрижаки пробирають, вухналі кувати зубами.
Інші фразеологізми на позначення низьких температур і відчуття холоду:
холод пробирає (проймає) / пробрав (пройняв) [[аж] до кісто́к] кого і без додатка. Хто-небудь дуже змерз, або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки і т. ін;
хоч собак гони (ганяй); що й собаку не вдержиш; (про відчуття ким-небудь холоду, у знач. прис.) морозом по тілу дере кого; клацає зубами;
мороз (холод) пробирається / пробрався до тіла (до [самих] кісток, за плечі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне;
[аж] мороз дере (подирає, пробирає і т. ін.) / подер (подрав, пробрав і т. ін.) по спині (по шкірі, за плечі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін.
Сталі вирази зі словом мороз:
морозом прибило;
морози узяли (узялися);
мороз пересідається, пересівся;мороз попускає, попустив;
були великі (люті) морози; морозами великими (здоровими) брало.
Словник синонімів Вусика наводить такі фразеологічні синоніми: козацький мороз; могильний холод; мороз, аж дух захвачує (захоплює); мороз, аж зорі скачуть; мороз, аж іскри скачуть; мороз, аж скалки скачуть; мороз, аж скрипить; мороз, аж шпари заходять; мороз, як у забій б’є; собачий холод; холод, наче перед Різдвом; холод, хоч вовків ганяй. У Словнику Грінченка натрапляємо також на фразеологізм мороз з очима.
Коли говоримо про теплу зиму з відлигами, вживаємо прикметники лагідна і сирітська зима, а не м’яка. Наприклад: Всі попередні зими були сирітськими ("Сироті не треба кожушини"), плакали дощами, хлипали сльотами (Ю. Мушкетик).
Протилежною їй є люта зима, а не лютуюча, сурова чи сувора.
Для такої зими характерні ві́хола, завірю́ха, заві́я, заметі́ль, мете́лиця, снігові́йниця, снігови́ця, сніжни́ця, ху́га, хурто́ви́на, хурте́ча, хви́ща, хви́жа, кушпела́, хурде́лиця, ш[c]кви́ря.
З негодою приходять і недуги
Щоб удома було тепло й не хапали дрижаки, домівку треба опалювати, а не отоплювати.
На що скаржаться люди взимку й не тільки:
занепад (спад) сил, знесилення, а не упадок сил;
головний біль, а не головну біль;
нестерпний нежить, а не насмарк чи нестерпну нежить — в українській мові слова біль і нежить чоловічого роду;
запаморочення, а не головокружіння; також голова запаморочилася, а не закрутилася;
нездужання, а не недомагання;
лихоманку, а не лихорадку; відповідно, лихоманить, а не лихорадить;
запалення легень (легенів), а не легких;
пирхоту в горлі, а не першіння.
Такі симптоми в людини, можуть бути, коли вона застудилася, а не простила, чи захворіла на щось, а не чимось. Звісно, легше запобігти хворобі, відвернути хворобу, а не попередити хворобу.
Кажуть, що хвороба була задавнена, а не запущена.
Щоб добре почуватися, а не відчувати/почувати себе, треба вживати, а не приймати, ліки, а не лікарство.
Якщо дере в горлі, а не першить, у пригоді можуть стати льодяники проти застуди, а не від застуди. Також правильно морозить, а не знобить.
Коли доглядаємо хворого, а не за хворим, варто пам’ятати про такі помічні, а не допомагаючі засоби, як жарознижувальні (протигарячкові), а не жаропонижувальні чи жарознижуючі.
Коли хочемо, щоб хворий швидко одужував, а не йшов на поправку, зичимо одужувати, а не виздоровлювати.
Також можна мати імунітет, а не захисний імунітет (це тавтологія).
Як відмінюється "снігур"?
Це слово — іменник чоловічого роду другої відміни твердої групи, тож відмінюється так: снігура, снігурові, снігуром, на снігурові, снігуре. Проте в називному відмінку множини він має закінчення м’якої групи: снігурі.
У слові о́лень наголос падає на перший склад в усіх відмінках однини і множини.
Назви місяців
Двокореневе слово листопад, незалежно від значення (місяць чи процес опадання листя) має однаковий наголос в обох випадках — на останньому складі, як і прикметник листопадовий. Інша застаріла назва – падолист. Зокрема, у В. Стуса читаємо: Тоскний тріск у порожнім лісі, / і пташиний колючий свист. / Падолист.
Цікаво також, що останній місяць осені раніше, у часи Київської Русі, називався груднем. Про це свідчить, зокрема, "Повість минулих [временних, полум’яних] літ" Нестора Літописця. Сучасна назва місяця прийшла із західноукраїнських земель. Натомість перший місяць зими називали студнем.
Водночас на означення грудня в народі також вживалися такі назви: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.
Січень теж мав інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.
За лютим його сучасна назва закріпилася наприкінці XIX століття. Доти про його люту вдачу свідчили такі назви: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень.
Вітати з Новим роком чи зичити щасливого Нового року?
З’ясуймо спершу, на якому складі правильно ставити наголос. У більшості двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: новий, а не новий, як і святий, а не святий. Тож Новий рік і Святий вечір.
Оскільки йдеться про свято, то в назві Новий рік перше слово пишемо з великої літери. Однак коли це загальна назва, обидва слова з малої літери. Наприклад: Хай у новому році вас чекають більше радісних моментів, ніж у попередньому. Коли Новий рік персоніфікують, тобто надають йому людських рис, треба писати з великої. Наприклад: Хай Новий рік у вишиванці розбудить Вас щасливо вранці.
Найпоширенішою помилкою під час новорічних вітань є використання не характерного для української мови дієприкметника активного стану теперішнього часу із суфіком -юч наступаючий. Та й саме слово наступати в одному зі своїх ключових значень міцно в’яжеться із прийменником "на" (наступити на граблі, калюжу, нерідко з метою щось розчавити — наступити на таргана). Ще одне зі значень — збройний наступ. Новий рік зрештою нікого не штурмує, йому не треба давати відсіч. Наступати можуть сміти "їхтамнєти" чи іншого роду вороженьки.
Хоча в мововжитку використовується римований метафоричний вислів Новий рік вже ступає на поріг, але погодьтеся, що ступати й наступати трохи стилістично відрізняються.
Нарешті, немає потреби зайве акцентувати на тому, що йдеться про рік, який надходить, адже це й так зрозуміло. З цієї ж причини скалькованими є такі варіанти привітання: З прийдешнім Новим роком! З настанням Нового року! Проте правильно прийдешні свята, а не наступаючі.
Новорічні й різдвяні привітання правильно звучатимуть так: Вітаю (-ємо) з Новим роком! Прийміть найщиріші [сердечні тощо] вітання з Новим роком! Веселих свят! Смачної куті! З Колядою! З Різдвом Христовим!
Водночас проф. О. Пономарів звернув увагу, що вітати варто з якоюсь подією, що є наслідком фізичних чи розумових зусиль людини: з успішним закінченням навчання, з відкриттям у якійсь галузі, з установленням рекорду, з добрим урожаєм і под.
Оскільки Новий рік настає незалежно від волі чи зусиль людини, доречнішими в українській мові, на його думку, є такі вислови: бажаю (зичу) щасливого Нового року, щастя вам у Новому році, хай щастить у Новому році.
Крім того, зичимо новорічного дива, а не чуда.
Назви релігійних свят і постів, а також окремих днів, що стосуються цих періодів
В українській мові назви одного з головних релігійних свят Різдва Христового пишуться з великої літери, зокрема його скорочена й повна назви: Різдво і Різдво Господа нашого Ісуса Христа, Різдвяний день.
Коли ця лексема позначає не свято, а подію історії, пишемо її з малої літери. Наприклад: На богослуженнях стаємо свідками таїнства різдва Христового.
З великої пишемо й Різдвяний піст.
Щодо наголошення у слові свята і святки думки мовознавців розділилися. Одні ставлять наголос на першому складі (у лексикографічних працях кінця XIX — початку XX ст., а саме у словниках М. Левченка; М. Уманця і А. Спілки; "Словнику української мови" за ред. Б. Грінченка), інші — на другому (І. Вихованець, К. Городенська; водночас таку тенденцію можна спостерігати останніми кількома роками). Дехто ж вказує на подвійний наголос. Зокрема, "Орфоепічний словник" М. Погрібного і словник-довідник "Складні випадки наголошення" С. Головащука рекомендують: свя́та і свя́та́, різдвяні свя́та́, але два, три, чотири свя́та.
Лексеми передсвяття, надвечір’я пишемо з малої літери: передсвяття/надвечір’я Різдва Христового.
Досі можна спостерігати плутанину в написанні вечора напередодні Різдва — його однослівну назву пишуть то разом (Святвечір), то через дефіс (Свят-вечір). Друге написання фіксують деякі орфографічні словники. Утім, у редакції чинного Правопису утвердили написання разом (Святвечір) за правилом складноскорочених слів.
Друге слово святий у назвах церковно-календарних свят зазвичай пишемо з малої літери: День святого Миколая Чудотворця, День святого Валентина, але якщо святий є першим словом у назві, то з великої: Святого Миколая Чудотворця. З великої пишемо святий і тоді, коли слово є у складі географічної назви: острів Святої Анни. Щоб легше було запам’ятати: з великої букви пишуться також перші складові частини Сан-, Сен-, Сент-, Санкт-, Санта- (що означають "святий") у географічних назвах, наприклад острів Сент-Анн.
"А той третій празник" має цілий снігопад назв: Хрещення [Господнє], Йордан, Богоявлення, Водосвяття, Водохрестя, а також Водохреще чи Водохреща (Водохрища), Водохрещі. Які ж із них правильні? Інтриги не буде: всі. Вони є взаємозамінними, але з останніх чотирьох найчастішим у слововжитку є Водóхреще.
У ніч на Андрія, із 12 на 13 грудня, дівчата зазвичай ворожать, а не гадають. Гадати — синонім до слова "думати" (мені спало на думку/гадку).
Також кажуть зима, свята минула (-и), перейшла(-и), а не пройшла (-и).
Зимові ласощі
Якщо літо не можна уявити без морозива, то зиму — без мандаринів.Саме мандаринів із закінченням -ів, а не з нульовою флексією. Закінчення -ів у формі родового відмінка множини характерне для назв плодів, фруктів і овочів, що являють собою іменники чоловічого роду, а в початковій формі закінчуються на твердий приголосний (апельсин, мандарин). Тож кілограм мандаринів до новорічного столу не завадить.
Коли гостей просять до столу, то кажуть сідайте, а не присідайте. Присідати означає згинаючи ноги в колінах, опускатися до землі. Імператив "присідайте" властивий для мовлення фізрука, коли той закликає до однієї з фізичних вправ — присідання.
Гостей потрібно садовити за стіл, а не сажати. Також за стіл, на покуті садовлять, саджають і садять. Бажано, щоб на столі бути серветки, а не салфетки.
Пригощають мигдалевим печивом, а не миндальним.
З малої літери пишеться загальна назва миколайчик – подарунок або смаколик на День св. Миколая.
Водночас слово гість у непрямих відмінках множини має подвійний наголос. Як зауважив І. Огієнко, наголос на першому складі (го́стей, го́стям, го́стями/гі́стьми, у го́стях) властивий для галицького наголошування, тоді як наголос східноукраїнський (літературний) падає на другий склад. О. Пономарів стверджував, що правильне наголошення саме на другому складі. Натомість, на переконання І. Вихованця, наголос у цій лексемі на закінченнях у родовому, давальному, знахідному, орудному й місцевому відмінках множини постав під впливом російської мови. Тож він наполягає на правильності наголошення на першому складі.
У холодні краї на вакації
Країни Скандинавії — це три королівства Данія, Норвегія і Швеція. В їхніх офіційних назвах усі слова пишуться з великої літери: Королівство Данія, Королівство Норвегія та Королівство Швеція.
Образні найменування географічних об’єктів також пишуть із великої літери: Країна Тисячі Озер (Фінляндія), Країна Суомі (Фінляндія), Туманний Альбіон (Англія), Країна Кленового Листя (Канада).
З великої букви пишемо й сторони горизонту в переосмислених назвах (на означення країн народів, регіонів): Північ, народи Крайньої Півночі.
Теж із великої пишемо перше слово в географічній власній назві Північний полюс.
Яка різниця між льодом і кригою?
Крига й лід є, по суті, синоніми, і їх обидва можна вживати майже у всіх випадках. Однак краще віддавати перевагу фразеологізму крига скресла, а не лід зрушив (рушив, рушився), що є скалькованим варіантом російського відповідника "лёд тронулся". Віскі може бути як із з льодом, так і з крижинками.
Оскільки на льоді ковзко, слизько, а не сковзько, на ньому є ризик послизнутися, посковзнутися, а не поскользнутися.
До слова, лід/сніг за плюсових температур неминуче починає танути, а не таяти, тому льодові/крижані скульптури треба зберігати за належної температури.
Надворі діти ліплять снігову бабу, а не сніговика, хоча друге слово й трапляється в сучасній українській літературі.
Також правильно казати бурулька, а не сосулька.
Імена казкових героїв
Оскільки імена дійових осіб у художніх творах пишуть із великої літери, то правильно Лускунчик, Дід Мороз, Снігуронька (Снігурка), а не Снігурочка; проте в імені Снігової королеви з великої пишуть тільки перше слово. Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. вживаються як загальні, їх пишемо з малої букви: дід-моро́з.
Що важливо, коли слово мороз — загальна назва, то в родовому відмінку однини воно матиме закінчення -у (пекучого морозу), коли власна назва — закінчення -а (Діда Мороза).
Одягайтеся тепліше, надворі похолодніло
Виходячи з дому, не забудьте надіти шапку, рукавиці, а не варежки, шарф і маску (за потреби), а також одягти светр, а не светер. Коли йдемо на ковзанку, взуваємо (чи беремо із собою) ковзани, а не коньки; одягаємо шкірянку, а не дубльонку чи кожанку, а також шкарпетки, а не носки, пальтечко, а не пальтішко.
Водночас слово пальто в українській мові є відмінюваним, тому правильно з-під пальта, а не з-під пальто.
А от родовий відмінок множини іменників, що позначають парні предмети, здебільшого виражається нульовим закінченням: Гуркіт чобіт по бруківці відгукувався луною. Виняток: немає шкарпеток.
Хутровий і хутряний
Пароніми — співзвучні слова, які не є тотожними. Зокрема, слова хутровий і хутряний мають різні значення: хутровий — пов’язаний із розведенням звірів, обробкою і торгівлею хутром (звір, вироби, цех, ринок тощо), тоді як хутряний — виготовлений, пошитий із хутра (одяг, шапка, рукавиці, штани тощо).
Також варто віддавати перевагу прикметнику вовняний, а не шерстяний (вовняні шкарпетки, вовняна хустка, вовняна ковдра, а не одіяло).
Узимку власники автомобілів також "обувають" своїх "залізних" коней. Зимові шини для машини (даруйте за каламбур) є двох типів: "європейська" і "скандинавська зима". Шини типу "європейська зима" орієнтовані на зимову погоду, властиву Франції чи Англії, тоді як шини типу "скандинавська зима" передбачені для засніжених і морозних зим.
Саме ж словосполучення "європейська зима" останніми роками дедалі частіше вживають в українському інфопросторі для означення зими, коли майже відсутній сніг, а показники від’ємних температур незначні протягом доби. Такий клімат, як прогнозують синоптики, з часом усталиться. Хтілисте в Європу? Справдешню європейську погоду вже маєте.
Назви зимових видів спорту
Згідно з правилом "дев’ятки", правильно писати фристайл, а не фрістайл.
Паралельно вживаються і сноубординг, і сновбординг[ґ] (подібно до пауерліфтинг і паверліфтинг[ґ]).
Хокей чи гокей?
У "Російсько-українському народному сучасному словнику" щодо цього питання наводиться таке пояснення: "…На межі 1920–30 років у нашій літературній мові існувало слово "гокей" як безпосередній відповідник англійському hockey. Перші інструкції щодо гри (щоправда, з м’ячем), котрі друкували на території радянської України (Харків, Київ), в ті роки використовували винятково літеру "г". Стосовно власне назви "хокей", то вона ніколи не була властива природі української мови, а є штучним "добровільно-насильним" запозиченням із російської мови в період, коли українська лексика перебувала під тиском різних владних постанов про "зближення двох братніх мов" (Андрій Сек). Слово "гаківка" походить від слова "гак" (той, що на нижньому кінці ключки, якою грають хокеїсти), і, власне, це є доволі влучним, найоптимальнішим поєднанням англійського слова-першоджерела й української мовної специфіки. "Гаківку" ввів у мовний ужиток професор Іван Боберський (А. Сек). Не в Москві і не в Києві, але власне у Львові був початок не тільки для України, але також для цілого Союзу тієї гри, яка по-українськи зветься гаківкою, по-міжнародному — гокеєм на льоду, але ніколи, ніколи "хокеєм"… (Омелян Бучацький). Уболівальники вже навісніли, жадаючи крові. У хокеї це не фігуральний вираз: тут публіці подавай або кров, або гол. Дбаючи про свою репутацію, я не відмовляв їй ні в тому, ні в тому (М. Пінчевський, О. Терех, перекл. Е. Сіґала)".
Зокрема, саме слово "гокей" фіксують "Правописний словник" Г. Голоскевича (1929) і "Словник чужомовних слів і термінів" П. Штепи (1977).
Утім, у чинній редакції "Українському правописі" за традицією пишуть хокей.
Зимові фразеологізми
снігу зимою (посеред зими, взимку) не дістанеш, [і] льоду (криги) серед (посеред) зими не випросиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий.
до білого снігу. Дуже довго, тривалий час.
до глибокого снігу. До справжньої зими; до морозів.
до [першого] снігу. До початку зими.
битися як риба об лід. 1. Переборювати нестатки, злидні і т. ін. 2. Робити що-небудь складне, непосильне, тяжке.
як (мов, наче і т. ін.) голка в соло́мі (в снігу), зі сл. зникнути, губитися і т. ін. Так, що не можна знайти; безслідно.
як з торішнього снігу, зі сл. буде, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (буде).
як торішній (позаторішній) сніг, зі сл. потрібен, впливати і под., ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, впливати).
як сніг, зі сл. білий, побіліти і под. Дуже, надзвичайно.
як (мов, ніби і т. ін. ) сніг (дощ) на голову [з ясного неба], зі сл. падати, упасти і под. Зовсім несподівано; раптово.
Зимові діалектизми
Деякі з них свого часу обурили колишнього "регіонала", депутата-опоблоківця Михайла Добкіна. Чим не мотивація вживати їх активніше?
Пайта — тепла кофтинка
Сківори — ковзани
Капці — в’язані шкарпетки
Сівирко — холодно
Калабаня, баюра — багно, калюжа
Зюзя — дит. холод, мороз; Бог зими у давніх українців
Гарбата — чай
Коцик — покривало, ковдра з будь-якої тканини
Ґринджоли, ґринджолята — сани, санчата
Пізнавайте рідну мову, бо вона чудова!
