Відео дня
Менше ніж дві за день: як відбувається перехід церков від Московського патріархату до ПЦУ по всій Україні та коли цей процес завершиться
Останнім часом із передовиць ЗМІ не сходять новини, пов'язані з православними церквами в Україні. То колишній намісник Києво-Печерської лаври митрополит УПЦ МП "Паша Мерседес" вляпається у черговий лакшері-скандал, то СБУ проведе обшуки на території релігійних установ Московського патріархату і виявить там докази антиукраїнської діяльності, то попи УПЦ МП нападуть на українського військового прямо у храмі… Але найбільш резонансним є питання переходу церков з юрисдикції Московського патріархату під юрисдикцію Православної церкви України.
OBOZREVATEL розбирався – що не так з УПЦ МП і чому, здавалося б, логічний перехід релігійних громад в Україні від контрольованої Росією церкви Московського патріархату до незалежної канонічної Православної церкви України проходить так довго і непросто.
Як відбувається перехід від УПЦ МП до ПЦУ
Власне, процес переходу парафій УПЦ Московського патріархату до Православної церкви України почався після Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року, на якому, власне, й було створено Православну церкву України (ПЦУ). Першими про це оголосили Катедральний собор Преображення Господнього у Вінниці та Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Києві – ще 17 грудня 2018 року. Менше з тим, спочатку цей процес протікав досить мляво і пришвидшився лише після початку повномасштабної агресії Росії проти України.
За підрахунком платформи для роботи з відкритими даними Опендатабот, яка посилається на власний аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), від початку повномасштабної війни та до 10 квітня 2023 року від УПЦ МП до ПЦУ перейшли 277 релігійних громад, тоді як 8505 парафій досі підпорядковуються Московському патріархату (найбільше на Донеччині – 683 релігійних установи, Хмельниччині – 613 і Вінниччині – 563). При цьому аналітики платформи Опендатабот відзначають, що зараз в ЄДР неможливо точно підрахувати повну кількість релігійних громад УПЦ МП.
За паралельним підрахунком ситуація має інакший вигляд: усього з 15 грудня 2018 року по 16 квітня 2023 року про перехід з УПЦ МП до ПЦУ заявили 1322 релігійні громади та монастирі. З них 563 зробили це від моменту утворення ПЦУ до 24 лютого 2022 року (в середньому 0,7 церковних установ за день) і 759 – після 24 лютого 2022 року (в середньому 1,8 за день).
Усього ж, згідно з офіційними даними, станом на 2019 рік УПЦ МП налічувала 11 482 парафії. Не складно підрахувати, що станом на сьогодні у підпорядкуванні Московського патріархату перебувають 10 160 парафій.
Якщо поточний темп збережеться, то процес переходу всіх парафій УПЦ МП до УПЦ триватиме 15 із половиною років. Цей процес могла б пришвидшити держава, заборонивши діяльність УПЦ Московського патріархату як антиукраїнську установу, що підтримує російський тероризм, однак Верховна Рада не поспішає так робити.
Натомість цей процес намагаються педалювати органи місцевого самоврядування, ухвалюючи рішення розірвати договори оренди з релігійними установами УПЦ МП щодо користування релігійними спорудами і землею під ними. Щоправда, цей процес відбувається переважно у західних областях – станом на сьогодні такі рішення ухвалили лише Хмельницька (4 квітня), Рівненька (10 квітня) та Волинська (11 квітня) обласні ради, а також низка міських рад. Говорити про якусь серйозну тенденцію тут наразі не доводиться.
Та й сам процес переходу громад від однієї церкви до іншої проходить не так швидко, як хотілося б, і далеко не безболісно. За словами настоятеля ПЦУ Епіфанія, практично щодо кожної громади, яка долучилася до Православної церкви України, є судові позови з боку УПЦ МП. Попри те, що за законом України кожна релігійна громада може самостійно вирішувати, під чиєю юрисдикцією перебувати, ухвалені на зборах громади рішення про перехід до ПЦУ у Московському патріархаті не визнають і називають не інакше як рейдерством.
Також можна згадати випадки фізичного перешкоджання церковнослужителями УПЦ МП волевиявленню громади, аж до рукоприкладства – як із боку завезених "тітушок", так і самих священників. Для прикладу можна згадати, як на початку квітня на території Свято-Покровського кафедрального собору у Хмельницькому священник Московського патріархату побив колишнього військового ЗСУ.
Що не так з УПЦ МП
Про те, що самоназвана Українська православна церква (УПЦ МП), фактично будучи філіалом Російської православної церкви в Україні, є антиукраїнською релігійною організацією, що просуває ідеї "русского міра" в Україні й толерує російські злочини проти українців, говорили ще до повномасштабного російського вторгнення. Однак ані державним органам, ані великій кількості вірян за великим рахунком не було до того ніякого діла.
Після 24 лютого 2022 року ситуація змінилась – прозріли і держава, і частково люди. Усвідомили це і в самій УПЦ МП, тому поспішили заявити про формальний розрив своїх зв'язків із Москвою, при цьому "забувши" засудити російську агресію проти України. Так 27 травня 2022 року Синод УПЦ МП ухвалив рішення змінити свій статут, прибравши з нього будь-які згадки про Московський патріархат. Проте це було лише зміною вивіски – як показали подальші події, поривати з Москвою у так званій Українській православній церкві не збирались.
Під час обшуків Службою безпеки України на об'єктах УПЦ МП в грудні 2022 року було знайдено достатньо доказів того, що за своєю суттю ця релігійна установа і надалі залишається російською. Зокрема, під час обшуків у церковнослужителів було виявлено російські паспорти, військові квитки ЗС РФ, партійні квитки КПРС, бланки перепусток до окупаційних органів РФ, державну символіку Росії, символіку утворених і підтримуваних Росією квазіутворень "ЛНР", "ДНР", символіку сепаратистських організацій "Новоросія" і "Підкарпатська Русь", шеврони військових з'єднань ЗС РФ, сухпайки російської армії та російські рублі.
Окремо заслуговує на увагу перелік вилученої на об'єктах УПЦ МП літератури. Окрім художньої російської літератури відверто пропагандистського змісту, було знайдено матеріали, які вихваляють Росію і заперечують існування України та українського народу, методички поширення російської пропаганди через вірян і брошури із закликами до миру з "братнім російським народом". Усе це, нагадаємо, було вилучене під час обшуків у грудні 2022 року – на 11-му місяці повномасштабної війни, яку розв'язала Росія проти України.
Менше з тим, на простих вірян зміна вивіски і формальна відмова від приставки МП, очевидно, подіяла. Принаймні, таке враження складається з численних відеозаписів, які потрапляють в інтернет, на яких українці та українки досить агресивно захищають належність церкви у своїй громаді до УПЦ – незважаючи на всі злочини Росії проти України й українців. Дехто з них цинічно заявляє: навіщо змінювати одну українську церкву на іншу, якщо в ній уже немає московського сліду?
Інші бездумно повторюють мантри російської пропаганди про те, що лише УПЦ МП є єдиною канонічною (легітимною) православною церквою на українських землях і правонаступницею Київської митрополії часів хрещення Русі. Хоча насправді світова Православна церква (Вселенський патріархат – найвищий канонічний орган світового православ'я) визнає лише ПЦУ єдиною канонічною правонаступницею Київської митрополії, яка веде свій лік від 988 року, про що свідчить наданий у 2019 році Томос про автокефалію.
До речі, Московський патріархат Томосу про автокефалію не має і ніколи не мав. У 1458 році відбулося самовільне оголошення Московською церквою своєї автокефалії (незалежності) – факт, про який у Росії не дуже люблять згадувати, коли мова заходить про канонічність (легітимність) їхньої самопроголошеної Церкви.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!