Ода бездушності та байдужості

Ода бездушності та байдужості

Згадаємо пізню осінь 2014 р. Дуже критичний стан речей в Україні внаслідок російської окупації Криму та частини Донбасу. Значний спад ВВП, а значить і усіх доходів населення, особливо слабко забезпечених. В такій ситуації справжня зовнішня підтримка саме цій верстві населення була вкрай необхідним заходом допомоги сім’ям, що її потребували.

І от у зв’язку із запровадженими санкціями Євросоюзу до Росії щодо агресії проти України відкривається певне вікно можливостей для нас. Так в Республіці Хорватії (РХ) більшість урожаю мандарин та половина урожаю яблук відправлялася на російський ринок. Проте європейські санкції припинили цю статтю експорту і хорватські виробники фізично не встигали перенаправити свою продукцію на продаж до інших країн. Як посол України в РХ провів зустрічі з провідними хорватськими експортерами згаданих видів фруктів до РФ і доходимо до думки увесь цей урожай перенаправити до України як гуманітарну допомогу країні, що постраждала від агресії, а від Брюсселю попросити виплату певної компенсації виробникам.

Відео дня

Хорватія сама пережила період агресії, тож ідеологічно нікого не потрібно було переконувати.

Однак відразу виникла низка технічних питань, за вирішення яких ми і взялися. Підрахували, що з Хорватії до України ми можемо направити величезний обсяг продукції, бо російський ринок, куди вона постачалася, був справді об’ємний. Йшлося про 5 тис. тон мандаринів та 7 тис. тон яблук.

Якщо відправляти усе це в Україну фурами, то це тільки 20 тон за один рейс, зате який загальний обсяг! Мені здалося, що Україна таким чином могла б реально допомогти в проблемах державної підтримки малозабезпеченим сім’ям, родинам добровольців та загиблих, які залишилися без годувальників.

Проте виникала одна велика проблема. Безкоштовно доставляти товар в Україну ніхто не міг. Це мала зробити сама українська сторона. Тому Посольство відправило листи до регіонів, які були економічно більш сильними, щоб справитися з цим завданням, на чолі яких стояли відомі політичні постаті. Запит пішов на тільки обраних мерів міст Києва та Львова, а також на Львівську та Дніпропетровську ОДА. Розрахунок простий - до мерій міст прийшли нові амбітні люди, Львівська область географічно ближча і з досить великим населенням, а в Дніпропетровську ОДА зайшла команда відомого мільярдера. Паралельно звернулися до керівництва Червоного Хреста щодо забезпечення повної підтримки в митному оформленні фруктів з Хорватії як гуманітарної допомоги.

Для зменшення транспортних витрат для української сторони домовилися про створення на безкоштовній основі хабу для прийому мандарин та яблук за кілька кілометрів від угорського кордону біля міжнародного транспортного коридору. Також зв’язалися з хорватським портом Вуковар на річці Дунай для транспортування яблук баржами як найдешевшого виду транспорту.

Хорватські мандарини сорту суцума відносилися до категорії, що швидко псується, тож доставка мала здійснюватися виключно рефрижераторами з клімконтролем, а значить автошляхами та відповідно обладнаними фурами.

Взялися проробляти деталі, та на неодноразові письмові звернення Посольства ніхто з Києва, Дніпропетровська чи Львова не відповідав. Керівник Червоного Хреста України став вмовляти відмовитися від гуманітарної акції, бо митне оформлення продукції дуже складна процедура, а продавці фруктів в Україні його попередили про складнощі складування цієї продукції. Прийшлось йому відповісти, що доставка фруктів через кордон і їх складування завжди було непростою справою, та це окремий непоганий бізнес і, здається, ми зі своєю гуманітарною допомогою дуже налякали багатьох оптових продавців фруктів в Україні. Хоча за нашими задумами гуманітарна допомога мала надаватися тій величезній кількості малозабезпечених сімей, які і так не мали фінансової змоги купувати фрукти собі та дітям, а значить відносилися до категорії споживачів, що не загрожувала торгівлі оптовим трейдерам.

Час ішов, відповідей на наші неодноразові запити ми не отримували. Нарешті подзвонив голова Червоного Хреста України і сказав сакраментальну фразу: "Я про все домовився з віце-прем’єром України: нам гуманітарна допомога не потрібна". По достоїнству оцініть цю фразу. Вона має увійти у всі довідники з прикладами виявлення байдужості та бездіяльності з боку відповідальних осіб.

Регіони, до яких ми звернулися, теж вперто мовчали. Правда передзвонив з Львівщини один бізнесмен і запропонував, щоб витрати за транспорт компенсувати через продаж частини гуманітарної допомоги. Тут мене осінило, що в принципі контролювати гуманітарну допомогу в Україні я не в змозі. Її можуть продати, розікрасти чи залишити зіпсованою. Плюс митниця в будь-який момент може вставити палки в колеса. Допомога може згнити, ще не зайшовши в Україну.

Так що славний замисел так і не реалізувався.

Тільки нагадаю, що тодішній відомий хорватський футболіст "Шахтаря" Даріо Срна привіз до Донецька фуру мандарин з Хорватії, тобто 20 тон, та безкоштовно розподілив її між школярами. Про це повідомили усі українські ЗМІ. Але порівняйте 20 тон мандарин з 5 тисяч тон та ще 7 тисяч тон яблук. Відчуваєте співвідношення? Просто шкода.

disclaimer_icon

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...