Маленька американка намагалася завадити холодній війні СРСР і США: історія та архівні фото Саманти Сміт

Юна американка Саманта Сміт прославилася на весь світ тим, що написала лист радянському лідеру Юрію Андропову, висловивши стурбованість загрозою початку ядерної війни між СРСР і США. В 1982 році 10-річна дівчинка попросила генерального секретаря ЦК КПРС роз'яснити їй позицію радянської держави.

Відео дня

Лист і відповідь на нього опублікувала газета "Правда" – Андропов запросив американську школярку відвідати Радянський Союз. OBOZREVATEL пропонує згадати про вчинок маленької "посла доброї волі" та її поїздку влітку 1983-го, під час якої вона побувала в кримському таборі "Артек" (щоб подивитися фото і відео, доскрольте новину до кінця).

У розпал холодної війни між Радянський Союзом і Сполученими Штатами Америки, коли в Білому домі правив республіканець Рональд Рейган, а в Кремлі – Юрій Андропов, за океаном були неабияк стурбовані тим, чого чекати від нового лідера СРСР.

Серед них і Саманта Рід Сміт із міста Оберн (штат Мен). Восени 1982-го дівчинка прочитала в журналі Time Magazine статтю про Андропова, який тільки нещодавно прийшов до влади й, за припущенням журналістів, був небезпечним для Америки, адже за нього могла початися нова війна. Саманта поцікавилася у мами, чому його всі так бояться, але водночас ніхто не запитає, чи дійсно він збирається нападати на їхню країну. Жінка порадила доньці запитати у нього самого, а та сприйняла це серйозно.

"Моє ім'я Саманта Сміт. Мені десять років. Вітаю Вас з Вашою новою роботою. Я дуже сильно хвилююсь, чи не почнеться ядерна війна між Радянським Союзом та Сполученими Штатами Америки. Ви збираєтеся голосувати за початок війни чи ні? Якщо Ви проти, будь ласка, скажіть, як Ви збираєтеся відвернути загрозу війни? Ви, звісно, не зобов'язані відповідати на це запитання, але я хотіла б знати, чому Ви хочете завоювати світ чи, принаймні, нашу країну. Господь створив землю, щоб ми всі разом могли жити в мирі і не воювати", – написала Саманта у листі до Андропова.

Після звістки про публікацію її звернення у радянській пресі, Сміт отримала і відповідь від самого секретаря ЦК КПРС. У ній він переконував дівчинку, що в СРСР всі хочуть миру, й покликав її переконатися в цьому особисто.

"Ми в Радянському Союзі намагаємося робити все для того, щоб не було війни між нашими країнами, щоб взагалі не було війни на Землі. Так хоче кожна радянська людина… Запрошую тебе, якщо відпустять батьки, приїхати до нас, найкраще – влітку. Пізнаєш нашу країну, зустрінешся з ровесниками, відвідаєш інтернаціональний табір дітлахів – в "Артеці" на морі", – йшлося у листі радянського лідера від 19 квітня 1983-го, якого американська школярка отримала 26 квітня.

У липні 1983 року ця подія була медіасенсацією, хоча дехто й вважав її поїздку своєрідним радянським піар-ходом. Разом із батьками дівчинка прилетіла до Москви і провела в СРСР два насичені тижні. Зокрема, були екскурсія в Кремль і мавзолей, зустріч із космонавткою Валентиною Терешковою, відвідування палаців, театрів, музеїв і ще більш незабутні для самої Саманти три дні в дитячому таборі "Артек".

Нещодавно "Крим.Реалії" (проєкт Радіо Свобода) згадали історію візиту Сміт до "Артеку". Враження дівчинки та спогади людей, які провели з нею вікенд посеред літа проілюстрували архівною фотогалерею. Так, в аеропорту Сімферополя гостю з Америки зустрічали діти з табору, а в самому "Артеку" – з короваєм і танцями.

"Дорогою в "Артек" хлопці разом з акордеоністом навчили мене декількох популярних пісень, зокрема і знаменитої "Пусть всегда будет солнце!" – її ми співали англійською... Грав оркестр, і піонери скандували моє ім'я. Я отетеріла і не могла вимовити ані слова", – зізнавалася Саманта.

Водночас підготовка до приїзду дівчинки змусила керівництво табору добряче понервувати. Вожата табору "Морський" Ольга Сахатова згадувала, що новина про приїзд Саманти Сміт працівників не потішила.

"Усіх іноземців і так у "Морський" возили щодня. Ми тільки й робили, що табір драїли, а тут ще така увага з боку преси очікувалася! Ми навіть заочно називали дівчинку "Саламандра", так вона нам заздалегідь не подобалася", – говорила вона.

Форма "артеківців" Саманті дуже сподобалася, і дівчинка навіть попросила залишити її собі на пам'ять, що сильно спантеличило вожату – відповідно до правил табору, кожну "втрачену" річ вирахували б з її зарплати.

"Але з цією думкою змирилася, дівчинка ж була чудова, я вже її сприймала не як "посла миру", а як моє "артеківське" дитя. Чому б мені й не подарувати їй форму, що ми, мало кому винні? Але все якось владналося без моїх благих поривів – дали форму", – згадувала про це Ольга Сахатова.

Одним із найяскравіших вражень для американської школярки стало Чорне море.

"Що з водою? Вона солона!" – дивувалася вона, оскільки раніше була лише на прісноводних водоймищах.

В "Артеку" Саманта здружилася із ленінградською школяркою Наталією Каширіною. Правда, її мама викладала англійську, тому в керівництві табору заздалегідь вирішили "звести" дівчаток – для зручності американської гості. Подруги продовжували спілкуватися навіть після закінчення зміни.

Цікаво, що на початку 1990-х Наталія разом із Ольгою Сахатовою їздили до США в ролі вожатих у табір імені Саманти Сміт, організованому її матір'ю Джейн Сміт. Там Каширіна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і згодом переїхала жити у Каліфорнію.

Юній американці дуже сподобалася поїздка до СРСР, а зокрема – дитячого табору. За її словами, за три дні в "Артеку" вона жодного разу не почувалася самотньою.

"Тут було все: змагання з плавання, театралізована вистава на воді, сміх, жарти, а під кінець піонери кидали в море своїх вожатих. У мене з'явилося багато друзів, серед них були хлопці, які англійської не знали зовсім", – згадувала вона.

За розповідями дівчинки, радянські діти розпитували її про життя в Америці, а особливо – про одяг і музику. Іноді вечорами вони говорили навіть про війну і мир. Так Саманта дізналася, що майже у кожного, з ким вона познайомилася в таборі, у Другій світовій війні загинули родичі.

Згодом американка дивувалася – якщо їй вдалося потоваришувати з "артеківцями", то чому не можуть потоваришувати США і СРСР?

"Якщо війна може погубити все, найголовніше – не воювати. Так я вважаю", – говорила вона.

Останній день Самани Сміт в "Артеку" припав на закінчення чергової зміни. Ходу, танці, маскарад і феєрверки дівчинка назвала "грандіозним видовищем" і дивувалася тому, що свято змусило танцювати навіть її батьків.

Також Сміт вважала, що найголовнішим висновком з її подорожі стало розуміння того, що люди в світі не чужі, а схожі на сусідів. Всі враження і думки вона виклала в книзі "Подорож у Радянський Союз", де заявила: " Вони такі ж, як ми!".

"Іноді я все ще хвилююся, що наступний день стане останнім на Землі. Але оскільки все більше людей думають про світові проблеми, сподіваюся, що скоро ми знайдемо шлях до миру в усьому світі. Можливо, хтось покаже нам шлях", – такими словами закінчувала свою розповідь про подорож до СРСР Саманта Сміт.

У грудні 1983-го дівчинка здійснила візит до Японії на Міжнародний симпозіум дітей. Її почали запрошувати зніматися у серіалах, а також на різні шоу, де юна американка проводила інтерв’ю з політиками.

А вже через два роки, 25 серпня 1985-го, повертаючись із Англії зі зйомок одного такого популярного шоу, 13-річна Саманта з батьком розбилася в авіакатастрофі. В США вони пересіли на рейс місцевої авіалінії. Погода для польотів була несприятлива, і в умовах поганої видимості літак не зміг приземлитися на посадкову смугу й зазнав аварії – двоє пілотів і шестеро пасажирів загинули.

За офіційною версією, трагедія трапилася через помилку пілота, а неофіційно відтоді не вщухали суперечки й висувалися версії, мовляв, авіакатастрофа була підлаштована радянськими чи американськими спецслужбами.

Мама ж дівчинки Джейн Сміт розповідала, що поїздка до СРСР змінила її доньку – Саманта подорослішала за одне літо. 25 серпня 2020-го виповнилося 35 років із дня смерті юної американки, яка прагнула завадити холодній війні СРСР і США.

Раніше в інтерв'ю OBOZREVATEL відомий російський політолог Дмитро Орєшкін розповідав, що СРСР не був рівносильним супротивником Заходу, а протистояння в дусі "холодної ядерної війни" лише створювало ілюзію глобальної рівноваги між ним із західним світом.