"Хто, якщо не я?" Що відомо про бійця ЗСУ з литовським корінням, загиблого під Авдіївкою

На Донбасі загинув 43-річний Сергій Петраускас

На Донбасі в понеділок, 22 лютого, під час обстрілу загинув військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сергій Петраускас. Литовець за батьківською лінією і росіянин за материнською, він був справжнім патріотом України. Сергій перебував на війні з березня 2014 року, а між ротаціями 43-річний чоловік займався волонтерством, возив вантажі на фронт, працював у військкоматі. У бійця залишилися дружина і троє дітей.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Патріот України з литовським корінням

На похорон Петраускаса з'їдуться багато волонтерів Чернігівщини. Вони всі знали веселого українця з незвичним прізвищем і його бус із безліччю тризубів "на борту", який об'їздив сотні тисяч кілометрів по бездоріжжю в напрямку фронту.

Після кожного такого рейсу на кузові автомобіля обов'язково з'являвся новий тризуб, який показував, скільки разів Сергій побував на передовій.

Сергій (крайній зліва) на своєму бусі об'їздив тисячі кілометрів на фронт

"Познайомилися ми, коли в березні 2014 року забирали його на побивку додому з Дмитрівки. За лічені години після нашого від'їзду базовий табір його батальйону накрили російські "Смерчі". Потім перетиналися на волонтерських заходах, а згодом стали одним екіпажем їздити в АТО з волонтерським вантажем. Скільки тисяч кілометрів проїхали разом, в яких колотнечах бували... А Сергій завжди на позитиві, завжди з посмішкою", – згадує про нього волонтер Олександр Зезюлькін.

Дружина Олександра, Тетяна, теж згадує, як вони зустрілися вперше: "Ми забрали його з Дмитрівки. І перше, що нас здивувало, це його прізвище, незвичне для України. А закінчення прізвища його дружини і дочки різні, як це прийнято в Литві. Виявилося, що він по батькові литовець, а його мама – росіянка. А сам він був 100% громадянином України, патріотом. Він добре знав українську мову".

"Хто, якщо не я?"

До війни Сергій працював у Києві на одному із заводів. Їздив туди з Чернігівщини із села Бельмачівка вахтовим методом. А коли почалася війна, то він пішов у військкомат і сказав, щоб його скерували на фронт.

У березні 2014 року вирушив добровольцем на фронт

"У нього тоді було троє неповнолітніх ще дітей, і він не підлягав призову. Він пішов добровольцем. А його батальйон у Дмитрівці тоді дійсно розбомбили, і повертатися з побивки йому вже було нікуди. Тоді він почав волонтерити", – каже Тетяна.

Жінка згадує, що одного разу вони потрапили в страшну ДТП на території Донбасу. "Пізніше зрозуміли, що зіткнулися з нами сепаратисти, хоча це була підконтрольна нам територія. Машина, можна сказати, там на місці й розсипалася. Але у Сергія золоті руки, він її довів до ладу, замість скла збоку ми вставили фанеру і так дісталися додому", – розповідає жінка.

Потім Сергій працював у місцевому військкоматі. Але в 2017 році уклав контракт і знову вирушив на фронт.

"Мій чоловік питав у нього, чому він вирішив знову йти на війну. Він тоді сказав: "А хто, якщо не я? Чи чекати, поки ворог у мій двір прийде?" Він завжди це щиро говорив. Останнього разу ми бачилися з ним у вересні минулого року. У нього закінчився контракт, він був у військкоматі. Але в жовтні знову пішов воювати. Це була та остання ротація. Я коли побачила повідомлення, що загинув Петраускас, не повірила. Дзвоню знайомій, кажу, що Сергія більше немає з нами. Ми почали знову шукати в інтернеті інформацію, думали, що це помилка. Виявилося, що ні", – каже Тетяна.

Сергій (праворуч) із дружиною (друга праворуч)
Любив дружину і дуже пишався нею

Найбільше на світі Сергій любив дружину і своїх трьох дітей (дві доньки та син).

"Він не був романтиком, але завжди любив свою дружину Галину. Бачили б ви його очі, коли вона виступала на концерті. Галя дуже гарно співає, та жоден захід у селі або районі не проходить без неї. В його очах завжди читалося: "Це моя дружина, моя Галочка". Стільки гордості, стільки світлої любові", – розповідає його знайома Наталія Фролович.

Сергій дуже хвилювався за дружину, коли вирушав у рейс. У неї не дуже здорове серце. Дорогою вони разів 15 могли зідзвонюватися з Галею або з дітьми. За словами знайомих, у них у сім'ї були дуже теплі стосунки.

Сергій на одному із заходів

Сім'я живе в селі Більмачівка Ічнянського району Чернігівської області. Сергій завжди непокоївся через те, що молодь покидає його село.

"Він хотів відкрити якийсь цех, аби дати роботу молодим, щоб вони не їхали. В селі є клуб, школа, при ній дитячий сад, амбулаторія та три магазини. Він завжди нас із чоловіком питав, що б такого придумати, щоб заманити молодь. Він був дуже небайдужим", – каже Наталя.

  • Старшого солдата Сергія Петраускаса було вбито під Авдіївкою внаслідок ворожого обстрілу з ручного протитанкового гранатомета з боку російсько-окупаційних військ.

  • Він спершу проходив службу у військовому комісаріаті свого району. У липні 2017 року підписав контракт із 72-ю ОМБр Сухопутних військ Збройних сил України.

  • Захисник України народився 18 грудня 1977 року в Ічні Прилуцького району Чернігівської області.

УкраїнаВійна на ДонбасіОперація Об'єднаних сил на ДонбасіРосійсько-український конфліктАТОбоєць АТОООСДонбас