Блог | Локдаун по-українськи: разовий виграш у лотерею чи шанс?
Карантини і пандемія не вбили світову економіку. Але здорово її перекосили, звісно. Люди змінили спосіб життя, хтось раптом став заробляти більше, хтось збанкрутував. Тобто завод з виробництва умовних масок в плюсах, авіакомпанія в мінусах – і так далі по галузях. Люди не стали менше їсти (на ізоляції, звичайно), не стали менше розважатися. Частина торгівлі пішла в інтернет. Замість кафе – доставка їжі. Ну, до чого я буду все розповідати тим, з ким живу на одній планеті? Ви самі все бачили.
Цікаво, що Україні, крім бід, локдауни принесли і позитивний результат. Несподіваний. Ключове питання – як до нього ставитися? Як до випадкового разового виграшу в лотерею? Чи як до шансу?
Отже – сама новина. В Україні торговий дефіцит знизився більш ніж удвічі за підсумками 2020 року – з 10,22 до 4,9 млрд дол. Тобто різниця між тим, що ми продаємо і купуємо, скоротилася так, як не скорочувалася за жодного уряду. Так, ми традиційно були в мінусі, закриваючи його кредитами, розпродажем держвласності, в перспективі, очевидно, землею і так далі. Так завжди буває, коли ти експортуєш сировину, а імпортуєш вже продукцію з нього. Сумна доля бідних країн. І світовий локдаун цю історію здорово змінив. Ми не в плюсі, але мінус скоротили в два рази. Чому я вважаю, що причина в локдауні? Ну, ми ж реалісти. Не уряд же хвалити.
Повертаємося до ключового питання – це разовий виграш у лотерею чи шанс? Відповідь залежить виключно від нас. Можна просто уявити це як результат роботи влади і повторювати тезу в ефірі. А можна спокійно і ретельно проаналізувати – чому так сталося. Де український покупець замінив імпорт вітчизняним продуктом, чому і як це закріпити? Які українські галузі змогли в умовах пандемії посилити позиції на зовнішньому ринку і як допомогти їм зробити це тенденцією? Це дуже спрощено, по кожному сегменту ринку потрібно дивитися на зміни і робити висновки. Робота для великої команди економістів, причому використовувати виключно теоретиків буде помилкою.
З висновків потрібно формувати стратегію. Мінімум на три роки, а краще на п'ять або десять. Питання – хто може цим зайнятися в країні, де уряд змінюється раз на півроку, а горизонт планування – один бюджетний рік?
Якщо питання риторичне – значить, ми просто виграли в лотерею...
