Кремль потирає руки, спостерігаючи за грою престолів в Україні — Яніна Соколова
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
21 квітня українці вирішують, хто керуватиме країною у найближчі 5 років — чинний президент Петро Порошенко чи шоумен Володимир Зеленський.
Чому українські вибори схожі на американські, чим нагадують Brexit, яку технологію майстерно застосувала ЗЕкоманда і що планують у Кремлі — в інтерв'ю OBOZREVATEL розповіла телеведуча Яніна Соколова.
– Вибори президента України — тема номер один у російській пресі вже щонайменше місяць. Вони колись дадуть нам спокій?
– Російські ЗМІ ніколи не відчепляться від України, маємо до цього звикнути. І агресивна риторика буде доти, доки російське телебачення гратиме на користь чинної влади перед внутрішньою аудиторію. Все, що російська влада робила останні 15 років і те, що робить зараз, і робитиме, поки живе Путін і всі його поплічники, це буде гра на втримання рейтингу, який розпався вже досить давно природним шляхом. Всі люди біля телевізора, а холодильники порожні. Тому лише війнами і розповідями, як у світі все погано, псевдозвитягою минулих перемог у Другій світовій, можна відвернути увагу від кепського життя в Росії. Агресивність очевидна.
Читайте: Медведчук запропонував Зеленському угоду з Путіним: з'явилася відповідь Кремля
Щодо двох кандидатів, які вийшли у другий тур, то риторика у росЗМІ є різною. Однозначною є лише позиція щодо Петра Порошенка. Для них він найменш вигідний кандидат. Щодо Зеленського вони спершу зберігали нейтралітет, говорили, що кандидат прийнятний для них, знімає нормальні фільми, російське не ганьбить, за діалог. Але останнім часом познаходили фрагментарні вислови Зеленського про Росію — і понеслося. Загалом у риториці відчувається, що Зеленський є вигіднішим щодо питань співпраці. Але наразі вони не знають, якою буде його стратегія співпраці з Росією, як власне і ми тут, тому займають вичікувальну позицію.
– Ще відновилася риторика, що Україна на колінах приповзе назад у лоно російської імперії і називатиметься "Новоросією".
– Цей тренд активізувався з двох причин. Наші внутрішні чвари підігрівають їхній шал і бажання розказати, як "у нас все розвалюється". А кандидат, котрий говорить "какая разница" на мову, розповідає, що війну можна залагодити вдалими переговорами і взагалі треба терміново зустрічатися із Путіним і йти на поступки — це частково риторика федеральних російських ЗМІ. Вони 5 років вкладали її у вуха своїх громадян і так само жителів окупованих територій.
Тепер названі експерти на федеральних каналах ще й думають, що шлях "Л/ДНР" можливий в Одесі, Запоріжжі, Херсоні і Дніпрі. Там росіяни вбачають продовження свого плану "русской весни".
Але думаю, це лише розмови. Путін і так важко перетравлює історію з Донбасом і Кримом. Тому їхні розмови про Новоросію — це лише розмови задля отримання дивідендів від суто внутрішнього російського електорату.
– А от російські ліберальні політики й експерти не приховують заздрощів до відкритого демократичного процесу виборів в Україні. Можливо, і в самій Росії ситуація колись зміниться?
– У них ситуація не зміниться доти, доки при владі буде клан Путіна.
Читайте: Росія має попросити вибачення в України і вклонитися у ноги — Лебединський
Щодо демократичних виборів, то те, що відбувається у нашій країні, це вершина демократії. Наші вибори трохи схожі на американські, де переміг Трамп. Зеленського з ним складно порівнювати з позиції особистісної, бо той має значно ширші економічні можливості, досвід, розуміння стратегії. Але є схожість у "закохуванні" електорату, який би ніколи в житті не проголосував за актора і шоумена, але робить це через критичну втому.
У людях старої системи українці бачать тих, хто підвладний бізнесу, читай, схемам і корупції. Але такою є українська політика. Наразі немає жодного кандидата у президенти, який би не був пов'язаний з бізнесом у цій країні. Нас до цього вела історія довгі роки.
Стомленій таким фактом масі показали кандидата, який може вдовольнити всі їхні негативні настрої і пообіцяти те, що їм би хотілося почути. Навіть не конкретизуючи, що саме. Просто сказати фрази із відомого серіалу, і люди, які перебувають у стані емоційного стресу і кризи, відсутності гідної боротьби з корупцією, на це поведуться.
Дуже схожа історія з Brexit. Як створювалася ця ідея? Береться маса незадоволених, але гнучких до переходу людей під відомого кандидата, вивчаються їхні смаки, гасла, які вони пишуть у своїх коментарях і постах у соцмережах. А після цтого дають їм ін'єкцію популізму.
– Виходить, що Україна потрапила у тренд — це вибори у Штатах, де переміг мільярдер Дональд Трамп, Брекзіт, за яким Великобританія виходить зі складу Європи. В цьому немає нічого катастрофічного?
– Поки ми живемо у парламентсько-президентській республіці, для нас пріоритетнішими є парламентські вибори, а не президентські. Але тут є велика відмінність із західними державами. Ми живемо в країні, яка має низький рівень ВВП, недосконалість законодавчої бази, судову і податкову колізії, і у нашій країні йде війна. Якби президент не опікувався силовим сектором, зовнішньополітичним сектором і гуманітарними питаннями — взагалі не було б суттєвого значення, хто саме із двох кандидатів стане президентом. Стратегічно.
Був би парламент, який ухвалює більшість законів, а президентська посада при цьому була б репрезентативною. Як, наприклад, у Німеччині. Хто знає німецького президента? Хіба що ті, хто бачився з ним на протокольних зустрічах.
В Україні інша історія. Нам важливо, аби новий президент ніс той вектор, який ми обрали п'ять років тому. Це не катастрофа, але це буде дуже великим кроком назад, якщо забудемо все здобуте.
Бо загалом, незважаючи на брак несправедливості, корупцію, що процвітає і незважаючи на так звані договорняки, відсутність судової реформи — ми досягли певних ідеологічних речей, яких не досягали за всі роки незалежності.
Читайте: Кримчани зняли рожеві окуляри. Росія не схожа на країну із телевізору – Казарін
Ми зупинили агресора на тих межах, на яких він є зараз — це результат. Ми не дали Путіну потрапити на решту території, а це є можливим досі. Хтось із попередніх президентів мав схожі результати у зовнішній стратегії та міжнародних відносинах? Мова. Завдяки квотам на телебаченні і радіо українська мова стала нарешті мовою, яку я повноцінно чую у своїй країні. Ну і Томос — важливе рішення.
Величезний мінус Зеленського і його команди в тому, що від них немає конкретної стратегії. Є загальні фрази пана Голобородька із серіалу "Слуга народу". Ось у чому біда. Двічі спілкувалася із його командною і його запрошувала до себе на ефір. Записала навіть відео і зробила це не з емоційних міркувань. Але Зеленський не прийшов. Він побоявся і я це знаю точно.
Його меседжі виринають не через дискомфортні інтерв'ю. А через короткі відеоролики і кволі заяви, плутаного штибу, які транслює його нечисельний і мутний у своїй біографії почет. Це відбувається зараз. Що тоді буде, як він стане президентом?
– Чи має Росія вплив на Україну тепер, після анексії Криму і п'яти років війни на Донбасі?
– Поки їхні війська будуть на Донбасі, ми завжди маємо перебувати у стані готовності відбивати атаку і можливого початку війни. Так буде доти, доки цей сусід зі своїми танками перебуватиме на території Донбасу і поки ми не вступимо до НАТО. Так буде із грузинами, та сама історія з Придністров'ям. Росія влаштовує активний конфлікт, потім переводить його у стадію замороженості, а далі шантажує.
Експерти кажуть, що українська економіка вже адаптувалася до реалій і виходить на кращі показники, незважаючи на відсутність Криму і частини Донбасу. Залишилося провести ще декілька реформ: податкову, судову і щоб запрацювали антикорупційні органи. Тоді ми впевнено підемо вперед, навіть за умови російської агресії на Сході.
– Як би ви оцінили вплив саме "русского міра" на українців загалом?
– Вплив “русского міра” — це вплив Радянського Союзу, і він зберігатиметься доти, доки його покоління не відійде в інший світ. Це звучить цинічно, але це правда. Навряд чи ви переконаєте мою російськомовну сусідку, що їй слід треба думати про європейську стратегію, а не про подальшу кооперацію з росіянами. Бабуся бачить силу в Росії, бо вона все життя прожила в Радянському Союзі. Їй здається, що все російське якісніше, ніж наше.
І поки це покоління не зникне, ми будемо мати ностальгійно-георгіївсько-стрічковських людей, які тягнутимуть нас на Схід. До речі, часто зустрічаю молодь, виховану на цих стандартах. Це дуже добре видно по музиці. В топ-100 українського чарту немає жодної української пісні десь до 80 рядка.
– Домінують російські?
–Так, Макс Корж, гурт Скріптоніт — російський репер і Артур Піражков тощо. Весь цей русскій мір продовжує і далі жити в Україні. І тільки законодавчо і тільки виховуючи власних дітей вже за іншими стандартами, ми зможемо мінімізувати його вплив на молодь.
Читайте: Загинуть тисячі українців і росіян. Україна виживе, а от Росія ще невідомо — американський історик
Мої діти ходять до Печерської школи і садка і лише 30% дітей є свідомими проукраїнськими. Решта — це “какая разница на каком языке дружить, лишь бы было экономически выгодно”. Є ще тотально російськомовні, які не хочуть жодних змін.
– Тобто викорінювати "русскій мір" слід силою і жорсткістю, не інакше?
– Абсолютно. У стратегічних речах у нашій країні не можна влаштовувати лайт-реформи. Це корупція, тема мови, освітня реформа, штрафи МВС, реформа Кримінального Кодексу. Чим жорсткішим буде покарання — тим кращими будуть результати реформ.
– Україна входить у чергову зону політичної турбулентності. Кремль скористатися ситуацією, щоби повернути Україну у свою зону впливу?
– Він уже потирає руки, спостерігаючи за нашою грою престолів.
– Останні цифри соціології засвідчують, що українці мало не найбільше симпатизують Опозиційному блоку, хочуть знизити ціни на газ, а НАТО і ЄС для них останні пріоритети у розвитку країни. Якось розчаровує після останніх п'яти років.
– Згодна, і це пов'язано найперше з низьким рівнем освіти і низьким рівнем життя. Інколи люди не розуміють повноважень президента. Щодо ціни на газ, то вже всі мають знати, що це умови МВФ. І зараз ми не можемо не брати кредити у них, бо ще не настільки економічно стабільні. Україна залежна від зарубіжних інвесторів, тому має виконувати їхні умови.
Читайте: НАТО йде в Україну — керівник місії
40% українців ніколи не виїздили за межі своє області. А низький рівень інтелекту і освіти походить від низького рівня життя і соціальної захищеності. Плюс війна і марні очікування останніх п'яти років — це все призвело до критичної втоми.
– Люди часто кажуть, що за кожну яму на дорозі або обгиджений під'їзд має відповідати президент. Чому вони помиляються?
– Вони не розуміють, що існує "Украавтодор", Міністерство інфраструктури і є певна субординація. У реєстрах легко перевірити, кому належить дорога. А далі, люди, пишіть скарги, запрошуйте телебачення, прийдіть під селищну раду і вимагайте відремонтувати дорогу, а не перепощуйте відео у фейсбуці і не винуватьте за це президента, який за це не відповідає. Але люди цього не хочуть. Простіше сказати, що президент в усьому винен.
– Україна змінилася за останні 5 років?
– Так. За останні 5 років мені не соромно сказати, що я з України. Ми пишаємося змінами і нас почали поважати на Заході. Рідко хто вже каже за кордоном: "Україна? Це десь на сході Росії…?" Але є і широкий план проблем. Це як відсутність судової реформи, корупція, незавершена перемогою війна на Донбасі, так і не підписаний мовний закон 5670-Д, соціальний сектор, дороги, низькі пенсії, інформаційна і культурна політики… І ще можна назвати пунктів 15 з того, чого ми не досягли.
Водночас ми є сильнішою у плані міжнародного сприйняття за часів незалежності країною і в цьому ключі Порошенко один з тих президентів, хто зробив для країни найбільше за останні 5 років.
Мені дуже сумно, що люди це не оцінили і ще більше сумно, що команда президента не врахувала, що для людей є пріоритетним ще до початку президентських перегонів. Це зіграло вирішальну роль.