newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
русскийРУС
img

Росія має попросити вибачення в України і вклонитися в ноги – Лебединський

Росія має попросити вибачення в України і вклонитися в ноги – Лебединський

Вибори президента в Україні показали, що росіяни навіть і мріяти не можуть про подібний демократичний процес, коли кандидати в президенти, в тому числі чинний гарант, відкриті до своїх виборців.

Відео дня

Що і хто змінить цю тенденцію в Росії, як і коли свою посаду залишить Володимир Путін і чому росіяни не відповідають за те, що живуть в тоталітарній державі – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів музикант Олексій "Професор" Лебединський.

– Виходячи з коментарів різних росіян, таке враження, що вони заздрять українцям, у яких проходять демократичні вибори президента.

– Звичайно, що заздрять. Це ж велике благо, коли люди можуть чесно і демократично обирати президента. Це ж найголовніша властивість демократичної держави, її основа. Звісно, росіяни заздрять. А кого вони можуть вибрати? Зрозуміло, що путінська гопота не підпустить нікого гідного близько до влади, щоб ніхто не склав їм конкуренцію і не зміг висунутися на якийсь великий пост. Таку гідну і сміливу людину спочатку спробують посадити на голку партії "Єдина Росія", а якщо не вийде – приберуть у прямому чи переносному значенні. В Росії все дуже просто.

Щодо українських виборів дивує, чому адепти нинішньої влади називають 80% населення країни зрадниками. У них входять 30% із тих, хто за Володю, і по 10-15% за Гриценка, Бойка, Тимошенко. Всіх цих людей чомусь записують у зрадники. Але ці люди втомилися від злиднів і незрозумілості завтрашнього дня. Хіба це зрада? Це означає, що щось явно не так, і може вже вистачить звалювати всі внутрішні діри на гібридну війну? Я думаю, в цьому випадку запит суспільства зрозумілий. Корупція в Україні нічим не краща, ніж у Росії.

Так, українці вільніші, адже їх ніхто не затикав так, як це робить із народом у Росії Путін. Завдяки цьому в Україні рівень свободи мислення і рівень почуття власної гідності у людей набагато вищий, ніж у Росії.

Олексій Лебединський

Тільки ось корупція абсолютно така сама. І в умовах стану війни і нехорошої економічної ситуації красти всередині своєї країни можуть тільки покидьки. І запит українського суспільства зараз спрямований проти цього.

– Чим українці відрізняються від росіян?

– Українці замучені, але вони добріші. Правда, вони все ще не такі толерантні, як західне суспільство, і настільки зайняті своїми повсякденними проблемами, що іноді можуть пройти повз сусіда, якому стало зле. Я був свідком ситуації в центрі Києва, коли до лежачої на проїзді людини ніхто не підійшов, всі обходили і переступали, ніхто не викликав поліцію і швидку, поки я не почав кричати перехожим й у вікна будинку, під якими він лежав. У США такого просто неможливо собі уявити. А в Росії і Україні можливо, на жаль.

Я вірю, що глобальної ненависті між українським і російським народами немає, і що більшість розуміє, що винен не весь російський народ, а покидьки, які взяли владу і озброїлися до зубів. Прості російські люди розуміють, що поодинці або маленькою групою зараз не зрушити систему в Росії ні на міліметр. Це поки нереально. Поки там не буде тієї критичної маси людей, які візьмуть на себе сміливість загинути під кулями, щоб мільйони інших стали вільними, в Росії нічого не зміниться.

Ніхто там і не готовий вмирати за ідею. Все ще не настільки погано – вистачає дешевої горілки, і хліб завжди знайдеться. Побутова взаємодопомога є, адже люди звикли з часів совка до різних важких ситуацій, але зовсім не звикли захищати свої права й свободи. І, поки не настане критичний момент, ніхто не буде боротися зі злочинами влади. У разі бунту росіян чекає смерть в прямому сенсі цього слова. Люди, які вийдуть із реальним наміром скинути путінську владу, будуть нею знищені. Путінська зграя вб'є будь-яку кількість людей, щоб не втратити свій вплив і гроші, і росіяни це все чудово розуміють. І хто може пискнути під таким пресом?

– Кажуть, що росіян влаштовує такий стан речей, тому всі їхні протести закінчуються на кухні.

– Росіяни бояться. Що таке "влаштовує"? Це просто звичайне виживання. Не можна від кожної людини вимагати свідомості. Це неможливо зробити. Багато радикально налаштованих людей кричать, що політичної свідомості варто вимагати від кожного росіянина, і що кожен із них персонально несе відповідальність за те, що в країні зараз страшна, авторитарна, бандитська влада. І займатися політикою простого громадянина, який хоче бути вчителем або зварником, змушує тільки незадоволеність ситуацією.

Ось я, музикант і фотограф, не хочу займатися різними політичними питаннями, а хочу спокійно писати музику, фотографувати і робити великі мистецькі фестивалі. Але коли я впираюся в постійну несправедливість навколо себе, зрозуміло, це починає мене зачіпати. Я, коли жив у Росії, чудово себе там почував. Через політичне свавілля влади, внутрішнє і зовнішнє, після кримських подій я поїхав у чужу країну, але як і раніше переживаю за все, що діється в моїй колишній країні.

Коли починають вішати відповідальність на кожну медсестру, що вона "винна в тому, що у вашій країні Путін, який послав виродків воювати з Україною", то я вважаю, що це неправомірно поставлене запитання.

Глобально ми всіх можемо зробити винними. Пропаганда в Росії намагається зробити український народ поганим, і навпаки: в Україні дуже сильна пропаганда того, що "кожен росіянин – зло".

– Все ж 13 тисяч загиблих на Донбасі через російську агресію викликають емоції у людей.

– Так, це величезне число. Але всередині України сидить ворог нітрохи не менший, ніж Путін ззовні. Як можна грабувати свою країну, яка перебуває у стані напіввійни?

Донбас

Не варто ще забувати, що в Росії досі працюють мільйони українців. Це не десять тисяч, а мільйони, які виїхали в Росію за останні 20 років або залишилися там після приїзду на заробітки в 90-х. Можна я поставлю просте запитання: чому ж ці українці не виходять на вулиці Пітера і Москви з протестами проти політики Путіна щодо України? Чому тільки росіян звинувачують, що ви такі-сякі, п*дли, не виходите на протести? А чого ж ви в українців не запитаєте, у своїх? Ну логічно, ні? Є сотні тисяч українців, які працюють в Росії, у них фірми свої, і вони за путінської влади гребуть гроші й нічим не переймаються. Вони не повертаються в Україну і не виходять протестувати. І в Америку за останні роки втекли десятки тисяч українців, сидять собі тихо і будують нове життя. Адже це теж факт. Скрізь "зрада" і "зрада", як тепер багато говорять в Україні.

– За останній рік у Росії було чимало приводів вийти на вулицю. Пенсійна реформа, яка не влаштувала навіть молодь, або пожежа в Кемерово, де заживо згоріли діти. Чому не було протестів?

– Крім страху немає більше ніякого іншого чинника. Це чистий тваринний страх за свою свободу й життя. Переконання – це вже наслідки. Людині властиво прикривати свої недоліки.

Більшість людей не зможе сказати: так, я боюся. Тому починають придумувати інші причини, щоб не бути г*вном і в своїх очах, і в очах оточуючих. До того ж люди щодня по сотні разів чують, що Путін великий і вони теж великі.

У Росії все робиться для того, щоб люди вважали себе великими і жерли дешеву горілку, не ставлячи ніяких запитань про глобальне.

Крім того, це повна ресурсів країна, яка може забезпечити і якийсь розвиток, навіть незважаючи на дике злодійство з бюджету. Весь час є джерело доходу у вигляді природних ресурсів, який підживлює бюджет навіть за ідіотської політики держави і свавілля влади. Україна не має таких ресурсів, щоб дозволяти собі таке немислиме злодійство. А страх у росіян великий, так, і все інше, нібито ідейне – це замазування власної безпорадності й страху. Якби люди не боялися, вони б давно вийшли, я вас запевняю. Але їм дуже добре показують, що будуть наслідки. Гайки затискають все більше й більше. І, поки не закінчиться енергетичний запас, на якому й сидить путінська влада, і не почнеться реальний голод або локальне повстання, до якого всі приєднаються, можна навіть не чекати, що народ сколихнеться.

Днями в моїй дикій Росії був прийнятий закон про відповідальність за поширення іноземних газет і журналів "без відповідного дозволу". Це взагалі дно дна – наступають справжні совково-сталінські часи, затикаються незалежні джерела інформації. Уже близькі до закриття інтернету. Але обдурити й замкнути молодь дуже складно. Можна провести людей, закатованих побутом, починаючи з 35-ти років і старше, їх ще можна утримувати від протестів. Але тих, які підростають, – уже ні, вони вільніші в тисячу разів. На протести в Росії виходили навіть школярі, ви самі бачили.

– Був такий тренд, коли надії на вільне життя в Росії почали покладали на молоде покоління.

– Воно тільки показало зубки, але незабаром покаже себе в повну силу. Молодь не задурити, вона ж бачить через інтернет, як живе цивілізований світ. Ці старпери-злодюги вже всіх зам*нали. Думаєте, молодь і прогресивна частина населення довго терпітимуть? Я так не думаю. Якби влада відключила інтернет 10 років тому, то вони могли б ще на щось розраховувати. Зараз вже буде складніше. Зараз ситуація утримується наведенням страху, поки великі бандити при владі скуповують все, що залишилося. А старперів, поки є дешева горілка і хліб, навряд чи щось підніме з дивана або вижене на вулиці з плакатами. Свідомість людей просто вбита телевізором.

– Яка мотивація повинна бути у молоді, щоб вийти з протестами на вулиці?

– Вони мають зрозуміти, що зробити нічого не можуть. Що вони чогось хочуть, а їм затикають рот або б'ють кийками, не дають будувати бізнес і вільно говорити. Але поки що їх пакують у автозаки, а інші дивляться і знімають на телефони, бо не хочуть бути запакованими разом із протестувальниками. Вони бояться, вибирають угоду зі злочинцями за уявну свободу і шматок їжі. Потрапити в ментовку – це вже небезпека. З часів совка міліцію бояться, тому що та коїть, що хоче, беззаконня на службі у царьків. Будь-яку справу сфабрикують за 3 хвилини.

А хто б'є і пакує протестувальників? Ті самі менти, тільки ще в латах і шоломах. Менти і гебешники – це одне з головних зол постсовка. І кожен розуміє, що вони – зовсім не захист мирного населення, підтримка законності, і адекватних людей там зустріти надії мало. Хто піде працювати в менти в постсовка? Ось я знав тільки двох людей за своє життя, які пішли туди працювати, щоб захищати скривджених бабусь. А все решта йдуть тому, що їм більше йти нікуди. Голови немає, щоб стати професіоналом в якійсь справі, а прилаштуватися до державної годівниці, та при цьому ще й мати владу – це взагалі мила справа. Менти, росгвардійці, спецпідрозділ і "гебешники" – це найбільш вдячні помічники і опора путінського свавілля.

Протести в Росії

Силовики беруть мзду повсюди, починаючи з нелегальних іммігрантів і закінчуючи контрабандою, підпільними казино і великими наркодилерами. У Росії існує абсолютна безкарність "правоохоронних" органів за всіма напрямками. Їх покриває і дає творити беззаконня вища влада, щоб силовики завжди захищали її. Прибирають тільки незгодних з вищими чинами, незручних, є й такі зараз, у кого прокидається почуття справедливості, вони піднімають голос, але їх одразу залякують і прибирають. Адже в кожного мента є багато компромату на його колег. Якщо знайдеться такий, як Джек Бауер з серіалу "24", котрий поставить собі дуло до чола мента і накаже говорити правду, ви хоч уявляєте, що ми дізнаємося? Волосся дибки стане.

– Після першого туру виборів в Україні в Росії почали говорити, що Путін не братиме участі в наступних президентських виборах і піде, призначивши собі наступника. Чи вірите в це?

– Це все гроші й безпека. Він може піти коли завгодно і залишити наступника, який збереже йому свободу та награбоване. Думаю, що росіяни вже розмірковують: "пішов би, і це вже щастя. Навіть не потрібно повертати ці вкрадені сотні мільярдів доларів". Вони хочуть, щоб він просто пішов і щоб країна могла якось розвиватися далі. Але потрібно розуміти, що поряд із ним є такі ж бандити, як і він, і може прийти тварюка ще страшніша, ніж Путін.

Що може дозволити собі людина, яка користується цілковитою владою протягом 18 років? Що йому треба? Грошей вже не потрібно, і що у нього в голові відбувається – взагалі важко зрозуміти. Мої знайомі, які спілкувалися безпосередньо з Путіним, ще десять років тому говорили, що там паноптикум повний. Що зараз у його голові – важко уявити. Там може бути будь-який страшний киш-миш. Люди змінюються за рік іноді, за декілька місяців, а тут десятиліття проходять, і щось із ним там діється.

Бувало, знаєш якогось алкаша, а тут бац – і людина несподівано за одну мить пішла в релігію, або навпаки: начебто чиста душа раптом пішла в розгул і злочини. І що спровокувало іншу людину спершу кричати за Машу, а потім за Сашу – залишається незрозумілим. А тут ми говоримо про людину, у котрої вже давно поїхав дах від влади і безкарності, і від котрої, великою мірою, залежить увесь світ. Хто знає, що у нього в голові?

– Ну якщо Путін вже декілька років погрожує всьому світу ядерною кнопкою, то все може бути.

– Так, ядерна кнопка в руках непередбачуваної мавпи, яку боїться весь світ. А ви говорите, чому люди не виходять на вулиці? У вас ще є сумніви, що влада буде їх розстрілювати? У мене немає жодного сумніву щодо цього.

Володимир Путін і Дмитро Пєсков

У нього Національна гвардія, менти, спецслужби, і поки їм не доведеться бити кийком власного брата чи стріляти у власну матір, вони ні про що не задумаються. Забігали до тьоті Галі в дитинстві на суп, вона їх годувала-поїла протягом багатьох років, а зараз її можна стукнути палицею, тому що вона проти Путіна вийшла з плакатом. Розумієте, наскільки катастрофічно низький рівень совісті у людей?

– Що тоді буде з Росією і населенням далі? Все-таки 140 млн осіб.

– Далі можна сподіватися тільки на підростаюче покоління, яке бачить інші приклади життя, завдяки інтернету. Коли воно зіткнеться з дикою корупцією, і цієї молоді назбирається достатньо критична кількість, тоді щось і може статися. Все має початися на якійсь іскрі, а далі вже піде вогонь.

Думаєте, все путінське оточення щасливе від того, що він коїть? Ні, не все. Навіть добре влаштовані люди розуміють, що завдяки різним ідіотським діям і рішенням вони втрачають гроші. І що цивілізовані відносини з іншими країнами дуже тісно пов'язані з їхнім бізнесом, а головний увесь час ці відносини підс*ра, обвалює санкції на Росію, викликає відверте роздратування у партнерів, зміцнює впевненість у неможливості довіряти російській стороні. Ці його наближені можуть сказати: "Ні, давайте повернемо ситуацію в нормальне русло. А то все веде до нашого руйнування і справжньої війни. Так більше не можна".

– Якою може бути ця війна?

– Багато хто говорить, що відчувають, ніби зараз 39 рік. І я давно це відчуваю. Стримує глобальну війну одне – ядерна зброя. Всі бояться починати масштабні дії, бо розуміють, що може бути непередбачуване рішення з будь-якої сторони, і якщо ти дозволиш собі серйозні випади, то на тій стороні може перемкнути планку, і хтось перший натисне ядерну кнопку. Тоді кінець вже всім. І незважаючи на ці бункери, в яких можна 300 років жити автономно, і яких вони набудували скрізь, все одно страшно навіть їм.

– Примирення між українським і російським народом можливе і на яких умовах?

– Можливе тільки у випадку, якщо зміниться влада. Нікому ця війна не потрібна. Люди хочуть ростити дітей, спокійно працювати і насолоджуватися життям. Тільки хворі розводять ненависть.

Безумовно, Росія як держава повинна вибачитися перед Україною, повернути всі захоплені території і поклонитися в ноги в знак визнання всіх злочинів, які накоїла щодо України.

Так, Росія як держава зобов'язана це зробити. І максимально компенсувати збитки. З цього має початися відновлення добрих відносин. Але зараз це поки казка – в Росії при владі безсовісні люди, які й зробили всі ці злочини.

– Читала, що ви хотіли б переїхати в Україну після виборів. Чому не хочете залишитися в сонячному Маямі?

– В Америці все чуже, а в Україні багато добрих, близьких мені людей, і в тому числі творчих, які розуміють, навіть перебуваючи в скрутному становищі, що гроші – це не найголовніше в житті. А тут, на маямщині, спека й сонце, але мені холодно в душі, поки не можу звикнути, бо не моє, не рідне. А в Україні рідне.

Ось у Росію мені не хочеться повертатися, хоч це моя батьківщина. І це дивно, звичайно. В Пітер хотів би, поспілкуватися з друзями кращих часів мого життя, а в Москву не хочу взагалі, хоча там теж багато близьких друзів залишилося. Нехай приїжджають спілкуватися до мене в Київ або Маямі.

– Ну, Пітер, незважаючи навіть на інтелігенцію і його близькість до Європи – це теж Росія.

– Ми ще 15 років тому говорили, що називайте скільки завгодно Пітер оплотом інтелігенції, але тільки в Пітері Кіркоров збирає 30 повних залів поспіль у "Жовтневому" і ще потім дає два додаткові концерти. Відсоток ватності населення в Пітері нітрохи не менший, ніж у Москві або в будь-якому іншому місті Росії. Пітер вже давно нічим не відрізняється від них. Згадаємо бандитські часи, переділ усього. У 2000-х Путін планомірно знищував усіх, хто лишився авторитетом у місті. Всі його силові опоненти в результаті були знищені, а всім матеріальним заволодів він особисто або не дуже хороші люди, наближені до нього чи залежні від нього. Від цього Пітер нікуди не подівся, як і будь-яке інше місто. Пропонуєте приїхати в рідну Росію і знову побачити це ментівське свавілля? Так пішли вони всі на х*р! Мені вистачило за 45 років, набачився. Не хочу туди.

– В Україні буде комфортніше?

– Україна – це можливість змін на краще. Вона добереться поступово до європейських стандартів, я хочу в це вірити. У вас ніхто не закриває ЗМІ, і є хоч якась приблизна свобода слова. Чому приблизна? Тому що ви знаєте, які прізвища вимовляти страшнувато, і ми зараз їх не вимовляємо. А треба було би. Виходить, не все так прозоро. І корупція страшна. Але є зараз велика надія на зміни. Я вірю в Україну. Сподіваюся і вірю. І ще варто щось робити самому, інакше хороших змін не буде.