Українські історики представили унікальні дослідження про Голокост

Унікальні видання про Голокост на території України та Східної Європи опубліковано в межах видавничої програми Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Дослідження "Хроніка Голокосту" та "Сталіндорфський район: документи й матеріали" були представлені під час презентації, приуроченої до 80-х роковин трагедії, на Форумі видавців-2021 у Львові.

Про це повідомляє пресслужба Меморіального центру. "Хроніка Голокосту" – одне з перших комплексних досліджень Голокосту в українській історіографії. Книга подає детальну хронологію геноциду євреїв, починаючи з 1933 року, коли нацисти прийшли до влади в Німеччині, і закінчуючи 1945-м, коли завершилася Друга світова війна. Ці події розгорталися від поступового обмеження громадянських свобод і людських прав, яке здійснював нацистський режим, до масового вбивства мільйонів людей.

Автор видання, директор Інституту історії Голокосту в Україні та Східній Європі, кандидат історичних наук, доцент кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій Руккас зазначив, що ця книга демонструє неймовірні масштаби злочинів нацистського режиму.

"Ми прагнули показати, що кожного дня впродовж Другої світової війни в окупованій Європі, особливо в Східній Європі, нацисти вбивали євреїв. Це настільки страшні події, що сьогодні ми навіть не можемо їх собі уявити. У цій книзі хронологія не є традиційна, тут події йдуть у межах одного дня рік за роком. Це свого роду календар, але я не хотів би використовувати слово "календар" стосовно Голокосту. Тому ми обрали назву "Хроніка Голокосту". Ми, звичайно, акцент робили на українських землях, а також сусідніх територіях: Білорусь, країни Балтії, Польща. Ми "підняли" великий пласт опублікованих джерел, тобто спеціалізовану літературу, вибрали всі знакові події, пов’язані з Голокостом", – розповів Руккас.

Книга "Сталіндорфський район: документи й матеріали" висвітлює історію єврейського національного району на Дніпропетровщині (сьогодні це частина Криворізького району). У його основі лежали старі єврейські колонії, які виникли на початку XIX століття. Проте у 20-х роках XX століття радянська влада почала масово переселяти сюди з міст єврейське населення. Люди, які поколіннями мешкали в містах, змушені були опановувати аграрні професії. Уже згодом місцеві мешканці пережили болісну колективізацію та Голодомор (у книзі представлені документи цього періоду). Пізніше, з приходом нацистів, єврейське населення Сталіндорфського району розстріляли.

Укладач видання, доцент кафедри всесвітньої історії Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара, кандидат історичних наук Альберт Венгер підкреслив, що в книзі представлені матеріали архівів КДБ, які мали гриф "таємно" та "цілком таємно" й були розсекречені лише нещодавно. У книзі оприлюднені документи й матеріали 1930–1940-х років.

"Тут представлені й матеріали радянської преси того періоду, яка бравурно та лаковано показувала дійсність мешканців цих районів, говорячи лише про перемоги. Але якщо говорити про документи з грифом "цілком таємно", можемо побачити, що не так багато було тих перемог. Будується велика кількість переселенських майбутніх колгоспів, куди приїжджають люди, які уявлення не мають, що таке аграрна праця, як вирощувати худобу, виноград, – зазначив Альберт Венгер. – Є описи комісій, які їздять по населених пунктах і говорять, що на весь населений пункт може не бути жодного туалету, відсутні бані. Плюс, враховуючи, що це степова Україна, що складно зрозуміти в інших регіонах, – це відсутність води. Коли людей селили, це були території, де не було ні річок, ні ставків. На весь Сталіндорф був лише один колодязь. Люди приїжджали в степ, де не було нічого. Вони мешкали спочатку в наметах, у першу зиму викопали собі землянки. Вони топили сніг, щоб мати воду. Це був досить довгий процес адаптації".

Історик додав, що перлиною цієї книги є фото з сімейних архівів, які він збирав під час експедиції районом. Адже на відміну від документальних матеріалів, які зберігаються в бібліотеках та архівах, сімейні фото легко могли бути втрачені.

У 2021 році в межах видавничого проєкту Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" уже вийшло друком 18 видань. Більшість – це книги власного видавництва, решта були видані за підтримки Меморіального центру. До кінця року світ побачать ще 19 видань.

"Один із наших основних напрямів роботи – це візуальна книга. Ми зібрали в нашому фотоархіві близько 40 тисяч фотографій, твердих копій, негативів та альбомів зібрань до 1945 року, а також, звісно, присвячених Голокосту, – наголосив директор бібліотечних і видавничих проєктів Меморіального центру Голокосту Олег Шовенко. – Це також сімейні фотоархіви єврейських сімей і просто історична фотографія з теренів України, зокрема й фотографії Голодомору. Це все ми щорічно будемо збирати у фотографічні книги й видавати як такий собі yearbook, як це робить, наприклад, World Press Photo".

Зокрема, уже побачили світ чотири книги із серії "Родинна пам’ять. Фотоархіви єврейських сімей в Україні", яка є пам’ятником епохи кінця XIX – кінця XX століття. Це "Архів Діни Пронічевої", "Архів Ріви Зельдіч", "Архів Ісера Купермана", "Архів сім’ї Парматових".

Видавничий проєкт Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" створений заради поширення знань про Голокост в Україні та світі, а також трагедію Бабиного Яру. Проєкт фокусується на літературних працях, що розкривають маловідомі факти про Голокост, розповідають про долю українського єврейства в часи Другої світової війни й досліджують міжетнічні відносини.