Хлопчика-аутиста з Бердянська називають українським Пікассо: мама розповіла про його унікальний талант

9-річного Максима з Бердянська, у якого аутизм, називають українським Пікассо і порівнюють з космонавтом Леоновим – його малюнки стали справжнім відкриттям і вразили своїм глибоким змістом відомих художників.

Мама особливого хлопчика Оксана Бровченко розповіла OBOZREVATEL про його незвичайні здібності і таємниці світогляду.

– Коли Максим почав малювати і виділив це заняття серед інших? Що намалював першим?

– Малювати почав випадково на карантині. Ніколи раніше не виявляв бажання малювати, займався всім, що робили інші діти в садочку. Хоча інтелектуально значно випереджав однолітків. З 1 року почав розмовляти, запам’ятовував довгі фрази, "зависав" по пів року на "недитячих" сферах знань — акулах, комахах, крокодилах і т.д. Іграшками не грався, а цікавився книгами, картинками й наукою. Я намагалася показувати енциклопедії, документальні фільми, історії, що поглиблюють знання. Медики стверджували, що росте професор, але я знала, що він особливий. У 7 років діагностували аутизм.

Перша картина Макса називається "Планета". Він обвів тарілку й почав наносити рукою пастель, та так захопився, що розтер пальці до крові. Поки гоїлися, писав пензлем.

Макс не може малювати олівцями. Це пов’язано з малорухомістю зап’ястя, і для нього це надмірне навантаження. Малює великими мазками, немов фарбує, потім додає світло. З деталями складніше — витрачає багато часу на дрібні елементи. За розміром картини різні — від листів формату А4 до половини ватману. Зараз перейшов на полотна — роботи не мнуться, і Макс не нервує.

– Де Максим навчався малювати? Відвідував курси, майстер-класи? Може, у родині ще хтось малює?

– Я сама займаюся петриківським розписом. Коли малюю, Максим часто поруч дивиться свої наукові передачі та фільми. До цього стилю завзяття не проявляв, але йому на очі випадково попався майстер-клас у Ютубі а-ля малюємо космос. Відтоді й пішло.

– Що найчастіше зображує? Чи змінився вибір сюжетів?

Малює тільки космос. Це його спецінтерес. Навіть книгу написав "Планета А" — 30 сторінок дитячої фантастики про те, як космічний корабель з інопланетянами-аутистами потрапив на Землю. Начудував Макс серйозно, але логічно й захоплююче. Наприклад, на планеті А були стабілізуючі енергохвилі, яких немає на Землі, тому в аутистів з’являються стими. Вони відчувають труднощі з мовою або не розмовляють тому, що на "батьківщині" спілкувалися телепатично. А їх незграбність пояснюється особливою гравітацією планети А, якої немає в нас. Макс дуже любить книги. Навіть в презентації перекладу "Блакитного хлопчика" Анрі Бошо влітку брав участь. Книга видана за підтримки МГО "Дитина з майбутнім", з якою ми дуже дружні.

– Яка картина переконала, що ваш син талановитий?

–Одна картина вийшла дуже оригінальною, "Думка" називається. Вона і стала показовою. Загадкова, спрямована на світ і добро. І ця лінія чітко простежується у всіх роботах — малює космічні кораблі, які покликані берегти планету А не від нападів недоброзичливців, а від фізичних тіл (астероїдів), які можуть її розгромити. Всі жителі миролюбні, і навіть після прильоту на Землю довіряють людям. Максим — філософ однозначно.

Сама планета – це Атлантида. У неї є супутник Амадеус, назву якого придумав як почув мелодію Моцарта на рингтоні в незнайомої жінки. На честь композитора супутник і названий. Максим дуже часто його малює. Так само було з таблицею Менделєєва — випадково в магазині побачив плакат, вивчив його, і тепер у книжці є інформація про відсутні елементи таблиці.

– За яких умов син малює? Самотність, тиша, світло або щось подібне?

– Максиму важливо бути одному. Навіть якщо тихо ходжу поруч, він нервує й не може зосередитись. Ще потрібно отримати враження від навколишнього світу. Ми помітили закономірність — якщо нічого не відбувається, нічого не буде й намальовано. Це може бути похід до музею, вигляд Місяця в телескопі або природне явище (замерзле дерево, наприклад), але точно не люди.

Якщо Максим багато контактує з людьми, то сильно втомлюється й може відмовитися від елементарних речей. Він любить бувати з друзями, але не більше декількох годин. До того ж йому складно проговорювати почуття і стан, тому пише у Фейсбуці. Навіть мені залишає на стіні повідомлення, які ми потім обговорюємо. Такий спосіб комунікації для нього простіший, ніж спілкування словами.

– Чи відмовляв хтось від занять, мовляв, "хлопчик, займися серйозною справою"?

– Не зустрічалися такі люди. Йому щастить, життя допомагає. Навіть сусід волею долі виявився відомим художником (Рубан М.М.) і підтримує сина — тиждень тому дивився нові картини, дав корисні настанови по світлу, тіні, просив не кидати малювання.

Максим не зациклюється на труднощах, а вміє крокувати далі. Нещодавно в коментарях до посту Максима запитали, мовляв, "що куриш, раз таке пишеш?!" Інший коментатор попросив не звертати увагу на злих людей, але Макс заявив, що злих не зустрічав.

Подібне абсолютно не сприймає як агресію. Він зациклений на мирі в усьому світі. Категорично проти війни. Навіть у книзі пише, що планета А мала високі технології, тому що ніколи не знала війни, а жителі не витрачали час на боротьбу.

– Які плани щодо реалізації робіт? Чи хоче Максим їх продавати або дарувати близьким?

– Син про це не думає. Максим захоплюється знаннями з астрономії та фізики, а малювання — це побічне явище. Взагалі жодного разу не заявив, що хоче бути художником. Колись йому сказали, що треба займатися малюванням, а не мріяти про польоти в космос. Максим тут же навів приклад А.А. Леонова, який і літав, і малював. Син гострозубий у цьому відношенні — відразу згадає факт і переконає.

– Яка картина ваша найулюбленіша й найцінніша для Максима?

– Найдорожча картина для мене — "Космічні квіти". Її Максим намалював, коли я хворіла на коронавірус. Хотів зобразити найяскравішу зірку, але потім згадав, що мама любить квіти, й оформив їх у вигляді зірок.

А Макс абсолютно не дорожить роботами, ставиться до малюнків рівно. Ось якщо перекрити кисень до астрофізики, він і малювати перестане. Така ось залежність від природи та фізичних вражень.

– Чи пов’язуєте ви талант Максима з аутизмом або "росте звичайний геній"?

– Аутизм грає свою роль. Ми не раз обговорювали цю тему, і Максим сам написав у Фейсбуці, що "я був би не я, якби не аутизм".

Аутизм для нього – не проблема, а його "Я". Син не боїться пояснювати причини "незвичайної" поведінки. При стими, наприклад, прямо говорить: "Якщо заважаю, я відійду". Хоча ніякої шкоди оточенню це не несе, просто виглядає дивно.

У 1 класі, коли Максим сам помітив, що відрізняється від інших, я все пояснила, показала мультик про роботу мозку. Зараз абсолютно не комплексує, не боїться й може навіть "розгледіти" в натовпі такого ж аутиста.