Навіщо в СРСР на 11 років скасували вихідні та що з цього вийшло

Починаючи з 29 вересня 1929 року радянська влада перевела всіх громадян СРСР на "безперервку" – нову версію робочого тижня, де не було місця звичним вихідним. Революційний календар продовжував діяти ще 11 років, але задумка комуністів з тріском провалилася.

Про цілі, яких мала досягти радянська інновація, а також її наслідки, розповіло видання History. Перша ж неділя після 29 вересня 1929 року не була звичним вихідним днем. Близько 80% працюючого населення знову змусили йти на роботу. Тепер людям доводилося звикати, що дні відпочинку були розміщені посеред тижня.

Як вважав ініціатор такого графіку, радянський політик Юрій Ларін, машини не повинні простоювати, тому робота не повинна припинятися. Проте введення "безперервки" було інструментом, завдяки якому більшовики хотіли досягти одразу декількох цілей.

Це мало стати справжньою революцією у ставленні до праці, значно збільшити її ефективність, а також поступово віднадити населення від релігійних звичаїв.

Як виглядала "безперервка"

Безперервний робочий тиждень складався з 5 днів. Кожен з них відзначався своїм кольором та одним із спеціальних символів: пшеничний сніп, червона зірка, серп та молот, книга та будьонівка. Саме за ними орієнтувалися робітники, визначаючи, коли у них буде вихідний. Вихідні йшли настільки врізнобій, що у членів однієї сім’ї дні відпочинку могли ніколи не перетинатися.

Масове невдоволення

Звісно ж, що комуністична новація викликала невдоволення серед робітників. Люди писали листи в газети, скаржилися у різноманітні партійні установи, розповідаючи про проблеми з якими зіштовхнулися. Справа у тому, що новий календар зводив нанівець весь сенс вихідних, адже навіщо такий відпочинок, коли ти сидиш вдома сам, а твій брат, дружина чи друзі на роботі або в школі?

Сімейний відпочинок став чимось фантастичним. Але тим самим це ускладнювало і релігійний аспект життя людей – неможливо було зібратися разом та відвідати церкву чи інший храм. До того ж це не давало можливості відзначати свята.

Була встановлена ілюзія безперервної роботи, а місця святам у житті громадян СРСР просто не лишалося. Соціолог та автор книги "Семиденне коло: Історія та значення тижня", Евіатар Зерубавель, пояснив, що реформа мала на меті розхитати інститут традиційної сім’ї. Рідних розділяли, послаблюючи зв’язки між ними, що дозволяло радянській владі легше контролювати суспільство.

На користь заяв про те, що новий графік мав на меті знищення релігійного життя населення, свідчить те, що фактично днів відпочинку стало більше ніж до реформи. П’ятиденний робочий цикл означав, що люди отримували 70 щотижневих вихідних на рік, а не 52, які вони мали раніше.

Проте невдоволення продовжувало зростати і владі довелося йти на поступки. Вже 1930 року почали брати до уваги прохання про одночасні вихідні дні для членів сімей.

Боротьба з релігією

Теоретично "безперервка" мала зробити майже неможливим релігійне поклоніння. Незалежно від віросповідання християни, євреї чи мусульмани не змогли б відвідувати службу без звичних п’ятниць, субот та неділь. Справа у тому, що за новим календарем дні тижня тепер вже не мали назв, а отримали замість них номери – перший день п’ятиденки, другий і так далі.

Партійним чиновникам здавалося, що це має спрацювати, але навіть такі жорсткі обмеження не допомогли викорінити віру. Хоча у певному аспекті план і спрацював – люди стали рідше відвідувати церкву. Але повністю нівелювати релігійний аспект життя комуністам так і не вдалося.

До того ж певні категорії населення все ж лишилися жити за старим графіком. Сільського населення "безперервка" майже не торкнулася. Річ у тім, що на противагу промисловим та бюрократизованим містам, у колгоспах та селищах доглядали за худобою, саджали та збирали врожай за звичним тижневим циклом, котрий не мав нічого спільного з новацією комуністів.

Це пояснює і те, чому після введення "безперервки" вона мало вплинула на релігійне життя сільського населення та взагалі побут людей поза великими містами.

Провал безперервного робочого тижня

За 11 років дії нововведення життя населення перебувало майже у повному хаосі. Нові календарі змінювалися і були надзвичайно заплутаними. Громадський транспорт працював за п’ятиденним робочим циклом, але багато підприємств організовували роботу за шестиденним тижнем, а у сільській місцевості інколи взагалі жили за старим ритмом.

Вся ця глобальна плутанина призвела до того, що ефективність праці впала до рекордно низького рівня. До того ж виявилося, що постійне використання машин, які "не мали простоювати", ще більше зношувало робочі агрегати. Окрім того безперервна робота, котра передбачала спільне виконання одних обов’язків, призводила до того, що ніхто не брав на себе повну відповідальність за виконання поставлених завдань, що негативно впливало на продуктивність роботи.

Комуністична партія розуміла, що їхній глобальний експеримент з тріском провалився. Таким чином 26 червня 1940 року було відновлено звичний семиденний цикл. Неділі знову стали вихідним днем, але у пролетаріату з’явилися інші проблеми.

Жорстке ставлення до працівників зовсім не змінилося. Тепер за прогул або запізнення на 20 хвилин передбачалася сувора відповідальність. Інколи людину навіть могли відправити у в’язницю.

Як повідомляв OBOZREVATEL, радянська влада ухвалювала немислимо жорстокі рішення, які принесли багато бід. Пропагандистська машина приховала від громадськості не лише Голодомор, а й багато інших жахливих подій, через які загинули тисячі людей.