Головне – поруч: як "Долоньки щастя" з McDonald’s допомагають родинам триматися разом у важкі періоди
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Майже пів століття тому в родині гравця команди Philadelphia Eagles Фреда Гіла сталося лихо – його маленька донька Кім захворіла на лейкемію. Родина футболіста бачила, як батьки дітей живуть у машинах, фургончиках, шукають бодай будь-яку можливість, щоб бути поруч з госпіталізованими дітьми, адже у медзакладів не завжди була можливість розміщувати родичів маленьких пацієнтів.
З цієї історії розпочалася робота надважливої благодійної організації – "Фундації Дім Рональда МакДональда". Вона облаштовує в лікарнях Сімейні кімнати та будинки, завдяки яким батьки мають змогу перебувати поруч зі своїми хворими дітками.
З тих пір Фундація неймовірно розрослася, а один будиночок у Філадельфії перетворився на 685 кімнат та будинків в усьому світі. У 2017 році перша Сімейна кімната Рональда МакДональда з'явилася і в Україні. Сьогодні їх вже п'ять, а у планах Фундації – відкриття нових Сімейних кімнат по всій країні. Сімейні кімнати Рональда МакДональда тепер є у Сумах, Вінниці, Львові, Харкові та Києві.
Фундація невпинно робить добрі вчинки завдяки допомозі великих компаній та українців-благодійників. Одна з найбільших програм, яка дозволяє існувати Сімейним кімнатам в нашій країні, – акція "Долонька щастя". Українці долучаються до неї, купуючи благодійну сувенірну продукцію, як то шкарпетки, піни, блокноти та, звичайно, ті самі паперові долоньки з ресторанів McDonald’s. Цього року акції виповнилося аж 20 років!
Журналісти OBOZREVATEL відвідали Сімейну кімнату Фундації в Києві, щоб розповісти і показати, як маленькі паперові долоньки, які купують відвідувачі McDonald’s, роблять велику справу.
Як влаштовано Сімейну кімнату
У невеликому приміщенні поруч з реанімацією новонароджених "Охматдиту" знаходиться звичайна – на перший погляд – квартира. З кухнею, душем, зручними кріслами та чаєм на кухонних полицях. Тут живуть родини дітей, які опинилися у лікарні. Мешканці змінюються: хтось залишається зовсім ненадовго, хтось – на кілька місяців.
Це люди з різних куточків України, з різними життєвими цілями та планами на майбутнє, яких об'єднало спільне горе – хвороба дитини.
Тут, у Сімейній кімнаті Рональда МакДональда, батьки мають можливість відпочити: покласти речі у шафу, пообідати, трохи полежати або навіть поспати, поки дитиною займаються лікарі. Крім того, поспілкуватися з іншими родинами та радушними господинями кімнат – адміністраторками, – а також отримати взаємну підтримку.
Найголовніше – те, що в таких кімнатах батьки та діти можуть побути поруч усі разом, не полишаючи малих сам на сам із хворобою, а дорослих – наодинці з важким випробуванням.
Підтримку одне одному тут надають як самі мешканці, так і адміністраторки. Звичайно, психологічні консультації мають право надавати лише профі, а от підбадьорити, поділитися досвідом та просто щиро сказати "Тримайся!" – кожен відвідувач Сімейної кімнати. Адміністраторки слідкують за затишком та безпекою, комфортним перебуванням гостей у кімнатах.
Адміністраторка кімнати Тетяна пам'ятає докарантинні часи, коли батьки збиралися разом на кухні та довго розмовляли. Коронавірус вніс корективи навіть у діяльність Сімейних кімнат, і тепер їх мешканці контактують менше... Але, на щастя, головну місію – щоб батьки і діти були поруч – COVID-19 не зміг зруйнувати.
З великою теплотою у кімнаті розповідають про "випускників" – і малих, і дорослих. А деякі з них залюбки приходять у гості до кімнати, яка була для них тимчасовою домівкою.
Розмова з "випускниками"
Нам пощастило зустріти одну з таких родин – двійняток Ніколаса та Александра – та їхніх батьків Іру та Віктора, які у 2020 році провели у Сімейній кімнаті три місяці.
"Ми опинилися у лікарні 10 грудня та виписалися вже на початку березня, можна сказати, перезимували. Наші двійнятка народилися внаслідок екстреного кесарева розтину. Малі перебували у важкому стані, не могли самі дихати, знаходилися під апаратами ШВЛ – таким чином потрапили до реанімації. Нік пробув там тиждень, а в Алекса показники були нижчими, тож, він пролежав у реанімації майже місяць", – розповіла Іра.
Під час лікування пара встала перед вибором: або розлучити дітей і відправити батька з Ніком додому, а Алекса лишити з мамою у лікарні, або триматися всім разом. Обрали, звичайно, другий варіант.
"Мені як батьку ця кімната дуже допомогла. Я навіть не намагаюся уявити, як би все це відбувалося без подібного місця – і не хочу думати, як важко раніше – переважно матусям – все доводилося робити самотужки, без підтримки чоловіків", – зізнався Віктор.
Сімейна кімната Рональда МакДональда в Охматдиті стала для родини і тимчасовою оселею, і місцем моральної підтримки.
"Особливо підтримували дівчата-адміністратори. Вони завжди питають, як справи, як діти, пам'ятають історію та стан кожного. Їм вдавалося делікатно підтримати нас та створити сприятливий моральний клімат. Та що казати – підтримувало ще й те, що у Сімейній кімнаті можна було просто нормально поїсти, а це – розкіш для мами, чиї діти лежать у лікарні", – згадала Іра.
І подібних історій стіни кімнат і будинків "Фундації Дім Рональда МакДональда" бачили безліч.
А до 5 жовтня кожен українець з допомогою акції "Долонька щастя" в McDonald’s може зробити кращим та комфортнішим життя родин, діти з яких опинилися у лікарнях.