Євгенія Емеральд: хочеться, щоб кожен наш клієнт відчував себе особливим

Вона перетворює золото і каміння в сімейні реліквії. Її техніка настільки самобутня, що саме час говорити про новий стиль в ювелірному мистецтві. Серед безлічі робіт, створених руками цієї талановитої художниці, немає жодної копії. Кожен її твір неповторний та володіє лише йому притаманною енергетикою. Знайомтеся: киянка Євгенія Емеральд, автор однойменного бренду "Emerald Evgeniya" – добре відомого серед поціновувачів ювелірних виробів.

– Женя, дивлячись на ваші твори, важко повірити, що колись ви займалися далекою від ювелірного мистецтва справою.

– Мені й самій це здається неймовірним. Свого часу я відчайдушно намагалася реалізувати себе в декількох, абсолютно різних, професіях. Була помічником юриста, викладала танці та навіть торгувала шампунями. Але, як то кажуть, від долі не втечеш.

До дорогоцінних металів і каменів у нашому роді завжди було особливе ставлення. У страшні часи Голодомору сімейні прикраси допомогли моїй прабабусі врятувати шістьох своїх дітей від смерті. Вона обмінювала срібні та золоті монети з домашньої колекції на їжу. Завдяки цьому сім'я прабабусі вижила.

Мій тато теж розумівся в золоті та каменях, вмів цінувати їх красу, у нього була своя колекція ювелірних виробів. Він вважав, що це найкращий актив, в якому варто зберігати заощадження. Коли тато пішов з життя, ми боляче переживали його втрату. Через якийсь час я вирішила увічнити пам'ять про нього. З'явилася ідея – відкрити ювелірний бізнес з акцентом виготовлення сімейних реліквій вручну. Я навіть слоган для себе відповідний придумала – "Ваш сімейний ювелір". Так почалася моя кар'єра у світі ювелірного мистецтва.

Зараз я по-справжньому щаслива людина, оскільки займаюся справою, яку не можна назвати звичайним ремеслом. Це творчість, заснована на тонкій матерії. Я створюю речі, які можна буде передавати у спадок – з покоління в покоління. Хіба це не може надихати? Погодьтеся, дуже приємно відчувати свою причетність до формування сімейних традицій. Вони – основна ідея мого бізнесу.

Так, на початку цього шляху мені було дуже непросто. Позначалася відсутність знань та досвіду. Але хто не ризикує, той не п'є шампанське. Пам'ятайте, у Черчилля: "Успіх – це вміння рухатись від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму"? Зрештою, у мене все вийшло. Думаю, тато мною б пишався.

– Ім'я Євгенії Емеральд сьогодні добре відоме серед поціновувачів ювелірних виробів, а роботи вашого бренду могли б прикрасити будь-яку колекцію. Скажіть, цьому мистецтву можна навчитися або секрет успіху – в наявності таланту?

– Я думаю, в ювелірній справі, як і в будь-якому іншому виді творчості, потрібно володіти і здібностями, і працьовитістю, і бути освіченою людиною. Напевно, багато хто дивився фільм "Жорстокий романс" режисера Ельдара Рязанова або читав п'єсу "Безприданниця" Олександра Островського. Так ось, там є геніальна фраза: "Дорогий діамант дорогої і оправи вимагає ...". Успіх, про який ви говорите, можливий лише в гармонійному поєднанні цілого ряду якостей.

Неможливо створити шедевр з металу та каменю, якщо один з цих компонентів буде погано оброблений або виявиться підробкою. Щоб стати майстром ювелірної справи, мало природного таланту, потрібно навчитися ним користуватися. Це щоденна кропітка праця. З іншого боку, важливо розуміти, що технічні навички не можуть компенсувати відсутність художнього смаку у ювеліра. Більш того, у будь-якого шедевру повинна бути власна енергетика, в нього слід вкладати душу. А це, на жаль, дано не кожному. Як не кожному дано чути музику в золоті або камені.

Професія ювеліра – це ще й історія, яке йде корінням в сиву давнину. Це традиції, які слід вивчати і підтримувати. На жаль, Україна не може похвалитися розвиненою системою профільного навчання. Як правило, всі, хто працює майстри-ювеліри – це самоучки. Тому тут дуже важлива школа наставництва. До речі, у мене є свої учні, як сказали б раніше – підмайстри.

Себе я теж вважаю самоучкою, але це не завадило мені вийти на рівень преміум-сегменту. Я постійно вдосконалююсь, маю кваліфікацію гемолога – експерта в області дорогоцінних каменів. Ці знання я отримала в Державному гемологічному центрі, який діє при Міністерстві фінансів України. Моя освіта дозволяє мені оцінювати якість самоцвітів, консультувати власників ювелірних виробів. Одним словом, прагнення вчитися і розвиватися – одна зі складових мого успіху.

– У своїх інтерв'ю ви підкреслюєте, що вироби "Emerald Evgenia" – це завжди ексклюзив. Що такого особливого має ваш бренд, чого немає в інших?

– Я вже говорила, що вирішила відкрити свій бізнес в пам'ять про батька. Але це також данина традиціям нашого роду, який виховав не одного талановитого ювеліра. Ось цю частинку фамільної спадщини я намагаюся вкладати й у свої вироби. У них немає новомодних надмірностей – лише класика. Створені для однієї людини, вони можуть стати справжньою сімейною реліквією, радувати не одне покоління, нести в собі його енергію. У слогані "Ваш сімейний ювелір" закладено великий сенс. Тому, якщо ви хочете створити виріб, що символізує історію і силу вашої сім'ї – ласкаво прошу до мене!

Друга особливість бренду "Emerald Evgenia" – це "handmade" і тільки "handmade". По частині техніки виготовлення прикрас, я консерватор і не визнаю машинної праці в мистецтві. Щоб твій виріб жив століттями, його потрібно створити власними руками, вкласти свою душу. Крім того, я противник створення дублікатів – навіть якщо вони будуть дуже вишукані. Всі наші вироби виконані в єдиному екземплярі. Ніяких повторів. Мені хочеться, аби кожен наш клієнт відчував себе особливим. Він повинен отримати задоволення від виробу. Саме тому я вважаю за краще індивідуальний підхід і ніколи не беруся за роботу, не відкривши для себе характер людини, його особистісні якості. Адже виріб повинен точно підходити його власнику.

Але, звичайно ж, головна відмінність нашого бренду – це ручна різьба на самоцвітах, яка називається гліптика. Техніка дуже стара, унікальна і досить складна. Завдяки їй, наші вироби знаходять неповторність. Це те, чим я можу сміливо пишатися. Гліптика завжди користувалася величезним успіхом у сильних світу цього – князів та монархів. На жаль, з початком 20–го століття люди трохи забули про мистецтво різьблення на дорогоцінних каменях. Але у нас є шанс заповнити цю нішу і відродити давні традиції.

– Судячи з кількості ваших творчих родзинок, гублюся в здогадках щодо конкурентів. Чи є вони у Євгенії Емеральд? І як ви з ними справляєтеся?

– Ви знаєте, мене про це часто запитують. Напевно, зі сторону ювелірний бізнес виглядає таким собі клондайком та полем битви одночасно. Конкуренція тут дійсно існує, але це точно не про мене. У мене немає суперників – є тільки колеги І до кожного з них я ставлюся з величезною повагою, тому що знаю, наскільки складна у нас справа. З іншого боку, я працюю в сегменті преміум і супер-преміум, практикую гліптику, виконую індивідуальні замовлення – мені складно сказати, хто ще цим займається. Фактично я одна така на ринку. Безумовно, є ювеліри, які також працюють на замовлення, але, запевняю вас, мій стиль залишається унікальним. У мене завжди ексклюзив. Та й завдання у мене дещо інші, ніж у більшості ювелірів. Я прагну подарувати людям радість, зробити їх щасливими, а не заробити якомога більше грошей. Ось вам і відповідь про конкурентів.

– Скажіть, де ви черпаєте ідеї для такої кількості унікальних ескізів? І що вас надихає?

– Чудове питання! Безумовно, для нас, творчих людей, натхнення грає величезну роль. Принаймні я завжди потребую емоційного підживлення. А отримую її від своїх клієнтів – вони і є моя головна муза. Коли передаю їм готові вироби, бачу захоплення в їхніх очах, чую слова подяки, то відчуваю в собі величезний прилив енергії. Повірте, це неймовірна мотивація для художника. У мене одразу виростають крила, хочеться творити, робити ще більше і краще. Заради них, заради клієнтів. Саме в такі хвилини я розумію, що не помилилася з покликанням, що справа, якою займаюся, – моє.

Є й інше джерело творчого натхнення. Це природа. Зізнаюся, я не люблю міську метушню з її монотонним гулом вулиць, ревом транспорту, знеособленої публікою. Урбанізм – не моя стихія, і в середовищі мегаполісу мені важко знайти позитивний заряд для творчості. Тому для перезавантаження та зустрічі з музою я виїжджаю за місто. Ліс, парк, озеро ... Ідеальний варіант – подорож до екзотичних островів десь в далеких південних морях. Звідти я повертаюся з багажем ідей. Іноді вони можуть з'явитися мені уві сні. Вранці прокидаюся і починаю їх записувати. Таке теж трапляється.

– Напевно після знайомства з вами та вашими роботами багато хто хотів би освоїти професію ювеліра. Що ви їм порадите?

– Перш за все, не поспішати з остаточним рішенням та ретельно все зважити. Миттєвий порив не може служити підставою для вибору такого складного і незвичайного заняття в житті. Адже ювелірне мистецтво належить до розряду елітних, а це передбачає велику відповідальність за якість роботи. До того ж камені і метали несуть енергію, а тому вимагають до себе поваги. Початківцям ювелірам слід розуміти, що вони будуть створювати не просто дорогі вироби, а твори мистецтва. Якщо такого розуміння немає, то немає і сенсу починати цей бізнес. А тим, хто бачить в професії ювеліра своє покликання, я б порадила набратися терпіння і бути готовим не раз набивати шишки. Вивчайте історію мистецтва, формуйте власний смак, фантазуйте. І тоді у вас все вийде!