УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Володимир Багненко
Володимир Багненко
Психолог в шпиталі. Блогер. Письменник

Блог | Думки військових. "Всередині щось зламалось. 15 діб в оточенні сиділи"

Думки військових. 'Всередині щось зламалось. 15 діб в оточенні сиділи'

Думки військових

Відео дня

Я не знаю, що зі мною. Внутрі шось поламалось.

15 суток в оточенні сиділи.

Виходили дуже тяжко.

Був ситуативний страх. Арти. Р*сні.

Страх смерті.

Плаксивість зʼявилась

Не можу досі відійти від цього.

Щось поламалось внутрі. В один момент.

По ночам не сплю.

Просинаюсь мокрий.

Дуже все раздражає.

Пацанюре голову одірвало на очах.

Виходили дуже тяжко.

Ми вже людей вивели всіх.

Самі пішли зранку.

Фпв заходила ззаду на мене.

Покійний хлопець врятував мене. Включив реб і це мене врятувало. А він загинув.

Після цього. Як щось надломилось внутрі.

***

Як в грі Мортал Комбат.

Є певна кількість життів.

І є тоненька красна полоска.

От відчуття, що вже тоненька полоска. Це моє життя.

Там ти на адреналіні. Там тобі все одно.

Там навіть всі балаболи круті.

Там ти не можеш дать слабину.

В один момент зʼявилось ось це відчуття. Красна точка. Всьо.

Плаксивість зʼявилась.

***

Добило те, що втрат багато.

Такі втрати пішли — шо капець.

Постійно калейдоскопи в снах.не можу відпочити.

Коротиши такі

На нулі — адреналін. Там просто працюєш.

Коли виходиш з нуля — просто розсипаєшся.

Починаючи від срачки до спазмів.

Шлунок болить.

Ноги крутить.

Саме важко це зайти і вийти.

Поки не включиться адреналін — дуже важко.

А він включається, поки не почуєш перший приход або стрелкотню.

В потім набагато легше — просто робиш роботу.

На мене велися.

Авторитет працював.

Але я почав уникати знайомства з новими бійцями.

це тяжко.

Коли ти не знаєш бійця і втрачаєш — це трохи легше.

Але коли знаєш — це просто жесть.

Я почав уникати — одіть, обуть. Все

Зараз постійно поганий настрій.

Я не помню, коли я сміявся.

***

З Х місяця одні втрати.

Живеш в постійному стресі.

Родичі назвонюють.

***

Раніше були поранення були і контузії. Але я тоді відновився.

І ще помітив, що став дуже лякливим. Коли граната взривається - я не реагую. Зенітка працює - теж.

А коли хтось зошит впаде в кімнаті — смикаюсь. Підкидає аж.

Я просто не можу вже зайти і виконать завдання.

Я вже навоювався.

***

Коментар В.Б.

Після участі в бойових діях, коли загроза життю місяцями реальна психіка не справляється. І симптоми ПТСР дуже довго з людиною. Нав’язливі спогади, Уникнення, знижений настрій, втрата інтересу до життя, агресивність. Навіть найбойовіші хлопці відчувають слабкість і оцей стан "щось всередині зламалось", про який каже ця людина.

Ми продовжуємо працювати. Але це важкий і довгий процес.

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - посилання на банку в першому коментарі.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...