Дуло танка перед лобовим склом, контузія від вибухів та стійка любов до рідного міста: як це бути драйверкою таксі в прифронтовому Харкові?

Професія водійки таксі продовжує залишатися слабко прокомунікованою в суспільстві. Це веде до укріплення старих стереотипів довкола не лише драйверок, але й жінок загалом. Всеукраїнський сервіс OnTaxi підсвічує силу та рішучість жінок брати життя у власні руки та впевнено ним керувати в прямому та переносному сенсах. Прифронтовий Харків, попри тривоги й небезпеки обстрілів, незламно продовжує повноцінно жити, й допомагають йому в цьому також драйверки.

Олександра, 4 роки співпраці з OnTaxi

Олександра родом із Харкова (Салтівка), у ньому й застала повномасштабне вторгнення росії в Україну. Вже бувши на той час драйверкою OnTaxi, допомагала з евакуацією людей, вивозила їх на своїй автівці в більш безпечні міста, зокрема й на захід країни. Але сама ніколи не замислювалася про те, щоб залишити рідне місто. Навіть попри повітряні тривоги та вибухи, воно для Олександри асоціюється зі спокоєм і любов’ю.

Автівками дівчина цікавилася ще з дитинства, у 14 років уперше сіла за кермо, а у 18 отримала водійське посвідчення категорії С, їздила не лише на легкових, але й на бусах. До початку повномасштабної війни вдень працювала в клінінгу, вночі сідала за кермо й таксувала. Після вторгнення робота водійкою таксі стала для неї основною. Вона самостійно розпоряджається своїм робочим графіком, працює і вдень, і ввечері та говорить, якщо хоча б добу не побуде за кермом – вже відчуває певний депресивний стан.

"Мені ніколи не набридає їздити, комусь, може, й набридає, але не мені. Щодня буваю в центрі міста, люблю парк Шевченка, те, як його почали прикрашати. Крім того, обожнюю околиці Харкова й тамтешню природу", – ділиться драйверка.

А ще Олександрі подобається спілкування з пасажирами. Їй часто трапляються цікаві люди, з якими заговорюєшся на різні теми. В таксі навіть можна знайти собі лікаря, з посмішкою розповідає драйверка.

У її арсеналі назбиралось багато історій. Із приємністю згадала, як їздила на Чернігівщину в Ніжин із військовим, який саме перебував на лікуванні в Харкові. Їхали вони туди й назад просто так, без будь-якої мети, лише щоб відпочити в дорозі. Втомлений, але веселий, військовий обрав Ніжин навмання і всі 450 кілометрів дороги в один бік жартував, ділився різними історіями. Олександра говорить, що більша частина її клієнтів це військові.

Одного разу, під час прильотів по місту, дівчина дістала контузію. Вона перебувала в автівці, коли дуже близько пролунав перший вибух, за ним був і другий. Олександра вибігла з авто та сховалась за ним. Каже, що завжди, коли страшно, ховається за ним. Під час тих прильотів дівчина думала, що вже попрощається з життям. Страшно було й під час вибухів на Держпромі, тоді багато людей ховалось біля торцевих стін будинків. Але зрештою до таких умов життя в прифронтовому місті звикаєш, говорить Олександра.

Наталя, 5+ років співпраці з OnTaxi

Наталя народилася на Сумщині, але виросла в Харкові, сьогодні проживає в селі поряд із містом. Жінка почала працювати водійкою таксі ще коли не було навігації і доводилося користуватися класичними паперовими мапами. Сьогодні вона їздить на новому брендованому авто OnTaxi. Коли, на початку повномасштабного вторгнення, село Наталі окупував ворог, вона вивозила на ній рідних та односельців. Було таке, що дорогою її автівку зупинило дуло російського танка, яке майже впритул "дихало" у лобове скло.

Наталя говорить, що яскраві брендовані наліпки на автівці допомагали їй, вони слугували своєрідним маркером, що транспорт цивільний. Того дня жінка вивозила дівчину з немовлям. Під прицілом танка й автоматами російських солдатів вона криком просила їх пропустити. Їх пропустили. Три роки минуло від того часу Наталя продовжує волонтерити й підтримувати українських військових, часом возить посилки для них чи коли є необхідність доставити щось на ремонт. Чоловік жінки теж у війську.

Зараз життя у прифронтовому Харкові як рулетка, ділиться драйверка, виїжджаєш на замовлення і не знаєш, чи повернешся назад. Якось зупинилася біля кав’ярні попити кави, але саме отримала замовлення і поїхала на нього. Через кілька хвилин там, де вона збиралась відпочити за кавою, стався приліт.

Людей у місті також поменшало, але Наталя рішуче говорить: "Діждусь, поки люди вернуться. Харків вистоїть!".

До того, як працювати драйверкою повний робочий день, жінка встигла побути і маляркою, і токаркою, і особистою водійкою, часто поєднувала це і з таксуванням, виїжджаючи на нічні зміни. Наталя не називає себе ранньою пташкою, має ще різні домашні обов’язки, тож драйверські замовлення починає приймати вже після обіду, завершує роботу перед початком комендантської години.

З усіх робіт, через які їй довелося пройти, водійство таксі по-справжньому приносить їй задоволення.

"Мені подобається вільно керувати своїм графіком, відвідувати нові місця, адже трапляються замовлення і в Одесу, і в Київ, і на Полтавщину, і на Волинь. Так, минулого року, вперше побувала на морі. Привезла в Одесу клієнта й вирішила не квапитись повертатися назад, а відпочити день на теплому узбережжі", – розповідає Наталя.

За власну безпеку вона не хвилюється, адже завжди бачить у застосунку OnTaxi, кого бере у своє авто, рейтинг людини, відгуки.

Те, що Наталя любить свою роботу, показує і її ставлення до автомобіля. Вона за власний кошт стилізувала салон срібними стразами, замовила індивідуальні подушечки під шию на сидіння собі й пасажирам та зробила поїздки для всіх ще комфортнішими. Жінка ніколи не називає себе таксисткою, а лише водійкою, та вважає, коли людина замовляє таксі, то замовляє собі особистого водія. Тому вона так дбає про пасажирів.

Євгенія, 3 місяці співпрацює з OnTaxi

Корінна харків’янка Євгенія теж після повномасштабного нападу не залишала рідне місто і не планує. Вона живе в ньому з родиною та домашніми улюбленцями, має власний невеликий бізнес – манікюрний кабінет. Драйверкою почала працювати, бо виникла потреба в додатковому заробітку. З початком великої війни черги на манікюр усе меншали й меншали, а жити на щось треба. Оскільки Євгенія дуже любить бути за кермом, то й підробіток шукала в цій сфері. Розглядала варіанти кур’єрської доставки та водійки у фірмі, але зрештою зупинилася на таксі та співпраці з мобільним сервісом, який допомагає поєднати клієнтів із водіями. Вільний графік роботи, який пропонують драйверам, став вагомим аргументом для її вибору.

"До тривог у місті ми звикли, вони стали нашими буднями, необхідно продовжувати працювати, щось робити", – говорить Євгенія

На початку повномасштабного вторгнення вона потрапила з донькою під обстріли міста. Перебували саме на дорозі, й довелось якось виїжджати з-під тієї небезпеки. Євгенії подобається гуляти містом із донькою. Подобається все, Харків суцільно, він для неї бездоганний, і це не дивно, адже рідний!

5% зі 100

Кількість драйверок, які на сьогодні співпрацюють із сервісом OnTaxi, становить приблизно 5%. І ця цифра не надто відрізняється від показників інших українських сервісів замовлення авто.

"Щороку кількість жінок у напрямі пасажирських перевезень зростає, але збільшення все одно незначне. На це впливають різні фактори. Хтось хвилюється за особисту безпеку, комусь така робота може виявитися складною фізично. Навіть мобілізаційні процеси в країні не підвищили суттєво показник. Індустрія таксі продовжує залишатися чоловічою справою. Але це не означає, що ситуація не зміниться в майбутньому, адже професія драйвера/драйверки має багато переваг. І ті, хто їх уже відчув, залишаться в ній надовго. В OnTaxi ми продовжуємо робити кроки, щоб ніша таксі-перевезень ставала гендерно рівною. І для цього варто працювати також із розвіюванням міфів та стереотипів у бік жінок-водійок. Адже робота має бути не лише матеріально вигідною, але й психологічно комфортною", – пояснює керівник офлайн-маркетингу сервісу OnTaxi Іван Біда.

У лютому в OnTaxi запустили проєкт "Як вона вивозить?", який показує, наскільки якісною і професійною є робота драйверок, наскільки уважно вони ставляться до безпеки на дорогах та комфорту пасажирів.