Блог | Чорна книга пам`яті: "За что я рискую? За 30 тысяч рублей?"

Будь-яка війна приховує в собі багато таких історій і персоналій, які згодом або забуваються у вирі подій, або залишаються поза увагою суспільства через божевільний калейдоскоп новин, пише Олена Добровольська для видання Enigma.

Відео дня

Скільки їх – тих, хто старанно вписував своє їм`я в чорну книгу пам`яті під назвою "русская весна". Пам`ятати кожного і кожну, хто розпалював, хто брехав, хто маніпулював, хто готував підґрунтя для вбивств українців. Хто став шістками в руках Кремля і своїми діями наблизили котли, сотні полонених, зниклих безвісти, закатованих, пограбованих, осиротілих, поховання без гробів, обстріли, "гради", малазійський боїнг. Завдяки кому словосполучення "вимушений переселенець" стало нормою. За це вони отримували, а дехто продовжує отримувати і зараз, 30 срібників. А іноді кликали війну просто від власної тупої ненависті до людського.

Читайте: Новости Крымнаша. Этот год будет нашим, украинским!

Це не тільки класичні бойовики з георгіївськими стрічками на камуфляжі під прапорами "республік", які ніколи не існуватимуть на мапі світу. Серед них вдосталь цілком пересічних на вигляд тіток, які носять окуляри в ієзуїтських тонких оправах і видаються "інтелліджент". Вони називаються "журналістами і блогерами", приховуючи за цими словами пропагандистську діяльність, якій позаздрив би навіть Геббельс. Зі сльозами на очах, на камери, вони переконують міжнародну спільноту у тому, що війну ропочали не вони і не Кремль, а Україна. За допомогою іноземних українофобів на зарплатні у Путіна, вони катаються світом і влаштовують інформаційні провокації, засновані на брехні і спотворенні фактів.

Одна з таких діячок – Галина Лебединська, що і зараз мешкає у Києві. Пише під ім`ям Поліна Орловская (приклад її хрестоматійно-рафінованих пропагандисьских матеріалів можна побачити тут). Як у кожної порядної пособниці окупантів, у Лебединської є власний профайл у Чистилищі "Миротворця".

Навесні 2014 року ця особа розвернула бурхливу діяльність. За допомогою так званого ізраїльського політолога і пропагандиста Авігдора Ескіна Лебединська виступила у Кнессеті, де розповідала про "український нацизм". Завданням Лебединської було підняти болюче "єврейське питання" і переконати слухачів у тому, що в Україні культивується нетерпимість до етнічних євреїв.

Що з себе представляє Авігдор Ескін, можна легко пересвідчитись, глянувши на його особистий сайт, де викладені дописи про Україну у стилі "ядерний пєпєл". Звичайно, що у цього сабжа також є свій власний профайл у Чистилищі.

-Пособник терористів. Проросійський пропагандист. Розпалювання міжнаціональної ворожнечі на російських телеканалах між Україною і Росією. Пропаганда війни. "Міжнародний спостерігач" на "виборах" в Донецькій і Луганській областях і "референдумі" в Автономній Республіці Крим, - йдеться на сайті "Миротворець".

Про результати виконаної інформаційної провокації тріумфально, у властивій манері, повідомив сепаратистський паблік "rusvesna".

Серед іншого, Лебединська починає вести у виданні "Комсомольская правда" так званий "часопис" під назвою "Тайный дневник киевлянки", де описує "жахіття Майдану" та завзято і художньо бреше про події.

За цей час Лебединська/Орловська встигає зацікавити СБУ і з нею навіть проводили слідчі дії, але вочевидь, щось пішло не так.

Цікава також і прив`язка у скріншотах листування Лебединської до прізвищ Глеба Простакова та Іскандера Хісамова. З них випливає, що Лебединська працює на Украина.ру і контролюють її роботу саме Хісамов та Простаков.

У листуванні зокрема йдеться про інцидент, коли соціолог, директор Фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна з обуренням заявила про те, що сайт "Ukraina.ru" зробив брехливий "ексклюзив", спотворивши її висловлювання, а також видавши чужі репліки за її власні. Автором цієї інформаційної провокації була саме Лебединська, за що потім її, звичайно, зробили крайньою.

Глеб Простаков має профіль у Facebook, де його писанину в обгортці іноді "лайкають" навіть нормальні люди. Чи то від нерозбірливості, чи то їм просто подобається літературний стиль Простакова – наука не в курсі.

Друге прізвище, яке час від часу з`являється у листуванні Лебединської – Хісамов.

-Іскандер Хісамов починав журналістську діяльність в Узбекистані, в 90-е змушений був переїхати в Росію, де працював в ряді московських медіа. Після Помаранчевої революції приїхав до Києва запускати українську версію російського журналу "Експерт", якою і керував до 2009 року. Поступово надокучив в українському медіа-просторі і навіть працював в штабі кандидата в президенти Сергія Тігіпка. Займався запуском української версії російського журналу "Репортер", працював ведучим на каналі UBR. Робив вигляд, що розбирається в українській політиці, і імітував бурхливу діяльність, - йдеться у біографічній довідці у статті від "informnapalm".

Після подій на Майдані Хісамов недовго перебував в Україні, наразі він мешкає у Москві і є головним редактором сайту "Україна.ру". Це російський проект, створений держагентством "Росія сьогодні" (екс-"РІА-новини") і транслює позицію Кремля щодо України.

У статті від "informnapalm" особливо підкреслюється зв`язок Хісамова з Гужвою, що підтверджується чисельними електронними листами. Пересічний журналіст Гужва після поїздки у Москву раптом стає власником холдингу "Медіа інвест груп", який за короткий час створює безкоштовну газету "Вести", радіостанцію "Вести ФМ", тижневик "Вести. Репортер" і канал UBR.

Нагадую, мова йде про того самого Гужву, якого нещодавно обплював активіст руху "С14"

Ця історія, здається, з давно минулих днів, але тягнеться і до тепер. Адже ці люди не припинили контролювати частину українського інформаційного простору, а такі, як Лебединська/Орловська – бути слухняним інструментом в їх руках. Та сама Лебединська може купувати кефір в одному з вами київському супермаркеті, а Гужва - солодко їсти у сусідньому ресторані. І оскільки війна все ще триває, ми мусимо все записувати і фіксувати. Одного дня баланс добра і зла прийде у рівновагу і все, до чого ми маємо бути готові – це до правосуддя.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...