Чому в СРСР під'їзди фарбували в дві смуги: з'ясувалися причини
Проходячи старими сходовими прольотами в будинках, зведених ще за часів Радянського Союзу, можна помітити, що в кожному з них стіни пофарбовані однаково – в дві смуги. До того ж найчастіше нижня і темніша – синього або зеленого кольору, який поєднується з побілкою.
Таке "дизайнерське" рішення зовсім не було модою тих років, воно диктувалося умовами пожежної безпеки й санітарно-епідеміологічними нормами, а також економією коштів. OBOZREVATEL вирішив розповісти, чому будівельники в СРСР вибирали саме ці кольори і як використовують їх сьогодні.
Зелена і синя фарби були в надлишку
Зелену фарбу в СРСР використовували для камуфляжу військової техніки, а також фарбування пасажирських вагонів на залізниці. Тоді як синю застосовували на автомобільних заводах – фарбували кабіни вантажівок ЗІЛ і ГАЗ. На ці галузі радянська влада не шкодувала грошей, таку фарбу випускали у великій кількості, тому обидва відтінки завжди були в продажу.
Існує також версія, мовляв, після Другої світової війни в Союзі залишилося так багато невитраченої зеленої фарби, що за хрущовського будівельного буму навіть з'явилося розпорядження використовувати військові запаси для оформлення нових будинків. Так, зеленим і синім відтінками фарбували не тільки під'їзди новобудов, а й стіни в кухнях, туалетах і ванних кімнатах. Крім доступності, ці пігменти були найбільш концентровані, тому фарба на їхній основі коштувала дешевше і витрачалася повільніше, ніж інша.
Захист від бруду і приховування будівельного браку
Так, стіни в під'їздах, кравртирах, а також лікарнях, закладах громадського харчування, виробництв цехів на підприємствах у СРСР стали фарбувати в дві горизонтальні смуги: нижню частину (приблизно до плеча дорослої людини) покривали фарбою, а верхню, до стелі – побілкою. Вважалося, що фарба захищала стіни від цвілі і бруду, водноча саме зелений і синій кольори найкраще приховували подряпини, написи і малюнки в під'їздах. Крім цього, малярі були переконані, що на зеленому або синьому фоні людям буде складніше розрізнити нерівномірно пофарбовані ділянки – так, візуально під'їзди виглядали акуратно навіть за неякісної роботи.
Як відомо, під'їзди в дві горизонтальні смуги фарбували і в пострадянські часи, а іноді продовжують так робити досі – фарбуючи поверх старого оформлення стін.
Відтінки нібито створювали затишок і розширювали простір
У 1957 році в СРСР вийшла книга "За здоровий побут", на сторінках якої радянським громадянам радили фарбувати стіни або вибирати шпалери світлого зеленого і синього відтінків, щоб візуально розширити приміщення і створити затишок. Автори зазначали, що ці кольори заспокоюють психіку.
Ось жителі, роблячи ремонт у квартирі, і стали змішувати зелений і синій пігменти з іншими фарбами, наприклад білою, щоб домогтися потрібного кольору. Для стін у під'їздах найчастіше використовували саме ту фарбу, яку виділила держава. Тому стіни виявлялися пофарбованими в занадто темні або занадто яскраві відтінки цих кольорів.
Цікаво, що поради дизайнерів із СРСР зберігають актуальність і сьогодні. Наприклад, фахівці пропонують використовувати холодні відтінки блакитного і зеленого кольорів, щоб візуально збільшити простір. Також різноманітні їхні відтінки популярні для створення яскравих акцентів в інтер'єрі або спокійного дизайну в скандинавському стилі.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
за часів СРСР майже всі панельні будинки зводили невеликими у висоту, але водночас дуже довгими в ширину. Через це іноді в одному такому багатоквартирному будинку могло розташовуватися більше 11 під'їздів.
Також у роки існування СРСР двері в квартиру оббивали шкірою темно-синього або бордового кольору.
У типовому житлі країн колишнього Радянського Союзу іноземців найбільше шокують "рудименти життя в СРСР". Блогер Максим Мірович виділив топ із 9-ти найдивніших особливостей, які вражають громадян інших держав, котрі росли в інакших умовах.