Що шокує іноземців у квартирах пост-СРСР? Опубліковано топ-9
У типовому житлі країн колишнього Радянського Союзу іноземців найбільше шокують "рудименти життя в СРСР".
Про це блогер Максим Мирович написав на livejournal.com. Він виділив топ-9 найдивніших особливостей, що вражають громадян інших держав, особливо із Західної Європи або США, які росли в інших умовах.
"Скажу відразу, що все перераховане стосується, скоріше, до так званих бабушатніків, у яких живуть люди середнього віку і старшого покоління (часто люблять СРСР), серед своїх друзів із числа молоді я такого не спостерігаю", – написав блогер.
Далі наводимо формулювання без змін:
1. З*срані під'їзди.
Театр починається з вішалки, квартира починається з під'їзду. У багатьох пост-радянських країнах під'їзди старого житлового фонду знаходяться якщо не в жалюгідному, то в досить сумному стані. "Сумно" може варіюватися – скажімо, в центрі Мінська під'їзди виглядають більш-менш, поступово стаючи більш "сумними" до панельних околиць, але загальне правило завжди одне – в пострадянському під'їзді практично ніколи не буває так само чисто і затишно, як вдома.
2. Загиджені двори.
Причина цієї проблеми рівно та ж, що і в загиджених під'їздах – люди не відчувають двір "своїм", для них це "чужа", державна територія. У дворі можна плювати, смітити, розкидати пляшки – причому роблять це не тільки зайди-мандрівні алкоголіки, а й цілком собі місцеві жителі, які проживають у сусідньому будинку.
3. Перенаселеність.
Біч наших квартир – перенаселеність, що залишилася ще з радянських років – у СРСР народ жив дуже бідно та скупчено.
Зараз проблеми з житлом поступово вирішуються, але в багатьох сім'ях вони залишилися, і заважають їх вирішенню часто не якісь там обставини, а саме совкові звички, увібрані як норма.
4. Совкові меблі.
Крім загиджених дворів, під'їздів і перенаселених квартир, шокує іноземців і бридкі совкові меблі, які багато хто продовжує зберігати до сьогодні – хто від бідності, а дехто і від наполегливої, козлиної впертості й небажання щось змінювати.
Як відбувається на Заході? Люди змінюють меблі в середньому раз у 5-10 років, залишаючи лише дорогі серцю антикварні речі, які передаються з покоління в покоління.
5. Килими на стінах.
В убогому СРСР килим був показником багатого і ситого життя, бо вважався предметом розкоші – килими коштували по 300, 500 і навіть 800 рублів, що при середній зарплаті в 120-150 рублів було дуже навіть багато. Можна сказати, що килим був предметом псевдороскоші, оскільки його реальна вартість була невисокою (він виготовлявся машинним способом), але через громадські запити на якусь "розкіш", яка давала б привід виділитися, килим став коштувати настільки дорого.
Простіше кажучи – килими і совковий гівнокришталь зайняли місце "розкішної обстановки", яка в дореволюційні часи створювалася справді цінними та дорогими речами, на кшталт столового срібла, дорогих картин і антикваріату.
6. Захаращені балкони.
У розвиненій країні ніхто і ніколи не склять балкони, точніше – не змінює архітектурний вигляд будівлі, який був створений спочатку (це стосується також і установки кондиціонерів на фасаді). А якщо це й робиться – то централізовано, в одному стилі всієї архітектурної споруди.
7. Величезні собаки.
Абсолютно загадкова постсовкова традиція – тримати вдома величезних собак. Особисто я дуже люблю собак і живу в досить просторій квартирі – але мені ніколи б не спала на думку ідея завести вдома когось більшого, за уайт-тер'єра.
8. Домашні забобони.
Дивовижними і незрозумілими для іноземців є і пост-радянські домашні забобони та прикмети, яких існує чимало – нічого не можна "передавати через поріг", через поріг не можна також і цілуватися, перед далекою дорогою (до речі, а хто визначає ступінь її "дальності"?) потрібно обов'язково "посидіти на доріжку", хліб на стіл можна класти виключно круглої стороною вгору, а щоб "не наврочити" – потрібно обов'язково поплювати через ліве плече постукати по дереву – в крайньому випадку "вищі сили" задовольнятися і стуком по ліжку з ДСП.
9. Кухонні посиденьки і розмови "за життя".
Кухонні розмови та посиденьки вважаються показником якоїсь особливої "душевності", а особисто я бачу в них ще один рудимент совка – в якому люди були позбавлені можливості відкрито обговорювати свої проблеми і часто ставали собою тільки в тісних прокурених кухнях – де були "всі свої" і з ймовірністю 99,9% ніхто не донесе на "крамольні розмови" в органи.
Як писав OBOZREVATEL, знамениті радянські килими, які були в кожному будинку в СРСР, можна було замовити в каталозі Зовнішпосилторгу. Їх привозили із союзних республік і навіть з-за кордону. У мережі розповіли, що означають візерунки на цьому предметі "розкоші".