Чому в СРСР масово закривали церкви: як використовували будівлі храмів

Радянська влада, проголосивши курс на боротьбу з релігією, вдалася до масового закриття та руйнування церков. Ця антирелігійна кампанія призвела до знищення десятків тисяч храмів та монастирів, що кардинально змінило релігійний ландшафт країни.

Відео дня

До революції, зокрема, в Росії налічувалося близько 54 тисяч діючих церков та понад тисячу монастирів, проте вже на початку активної антирелігійної політики їх кількість скоротилася до 6800 храмів та 15 монастирів. Будівлі, що вціліли, знайшли нове, часто далеке від їхнього первісного призначення, використання.

Нове життя старих стін: від клубів до в'язниць

Храми, що пережили першу хвилю руйнувань, були закриті та перепрофільовані під різноманітні потреби: від культурних центрів та піонерських клубів до в'язниць та відділень ГУЛАГу. Це стало символом боротьби з релігією та демонстрацією нової ідеології.

Планетарії: небеса замість ікон

Одним з найбільш незвичайних прикладів використання колишніх храмів стало створення планетаріїв. Так, у Ніколо-Кремлівській церкві у Володимирі в 1962 році було відкрито планетарій з унікальним пластиковим куполом. Він функціонує там і донині, поєднуючи в собі освітню та історичну функції.

Монастирі, завдяки своєму розташуванню та архітектурі, ще до революції часто використовувалися як місця ув'язнення. Радянська влада продовжила цю практику, перетворивши багато монастирів на в'язниці та табори, де утримувалися тисячі людей. Найвідомішим прикладом є Соловецький монастир, який став сумнозвісним Соловецьким табором особливого призначення (СЛОН).

Інші приклади включають Новоспаський монастир, який використовувався НКВС, та Спасо-Андроніков монастир, де було створено колонію для безпритульних.

Фабрики: виробництво замість молитви

Деякі храми були перетворені на промислові підприємства. Наприклад, у храмі Петра та Павла в Суздалі було облаштовано пекарню, а Благовіщенський собор у Костромі став частиною хлібокомбінату. Храм Бориса та Гліба в Москві використовувався як амбулаторія, текстильний цех та навіть гараж.

Церква Різдва Христового в Черкізові слугувала млином, складом та меблевим магазином. Будівлі Воскресенського монастиря в Торжку досі використовуються як швейне виробництво.

Церкву Воскресіння Христового та Михайла Архангела в Касимові було перетворено на пожежну станцію, а згодом — на автобусний вокзал, який функціонує й сьогодні.

Деякі храми, що мали значну історичну та культурну цінність, були перетворені на музеї. Собор Василя Блаженного в Москві став історико-архітектурним музеєм, а в Казанському соборі в Ленінграді було відкрито Музей історії релігії та атеїзму.

Багато храмів використовувалися як склади для зберігання зерна, борошна, цукру та інших товарів. Під час блокади Ленінграда в Ісаакіївському соборі зберігалися експонати з інших музеїв. Храм Спаса на Крові використовувався як морг, а потім як склад декорацій. Храм Святого Климента Папи Римського в Москві слугував книгосховищем.

Жертви репресій: гоніння на духовенство

Антирелігійна кампанія супроводжувалася жорстокими репресіями проти духовенства. Десятки тисяч священнослужителів було заарештовано, багато з них розстріляно. За даними урядової комісії, лише з 1937 по 1941 рік було заарештовано майже 176 тисяч священників, з яких понад 110 тисяч було страчено.

Ситуація почала змінюватися лише під час Другої світової війни, коли радянська влада частково переглянула своє ставлення до церкви. У 1943 році було відновлено патріаршество. Проте після війни гоніння на релігію відновилися, хоча й у менш жорстких формах.

Лише наприкінці 1980-х – початку 1990-х років, з початком перебудови, ставлення до релігії в СРСР кардинально змінилося. Було прийнято закони про свободу совісті та скасовано обмеження на діяльність релігійних організацій. Багато храмів було повернуто церкві, що стало символом відродження духовних цінностей в суспільстві.

Як повідомляв OBOZ.UA, радянський уряд з моменту свого створення проводив безперервну антирелігійну кампанію.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.