Чому на Новий рік прикрашають саме ялинку: історія традиції

Однією з головних традицій зимових свят є встановлення і прикрашання новорічної ялинки. А чи знаєте ви, звідки з’явився цей звичай?

Відео дня

Чи справді він сягає корінням у дохристиянські часи? OBOZ.UA розбирався в історії символа Різдва та Нового року.

Популярна версія

Згідно з поширеними уявленнями, традиція прикрашати вічнозелене дерево на свято зимового соцестояння налічує не одну тисячу років. Вважають, ніби ще давні римляни на свято Сатурналій, яке випадало приблизно на той же період, що і сучасне Різдво, прикрашали храми і свої домівки гілками вічнозелених рослин.

Кельтам приписують звичай вішати в найкоротші дні яблука на гілки дубів, а храми прикрашати зеленим листям, як символом вічного відродження життя. Вважається також, що скандинави з тією ж метою використовували хвою, яка залишається зеленою круглий рік.

На території континентальної Європи першопроходьцями цієї традиції називають народи північної Німеччини та історичної Лівонії (зараз це Латвія та Естонія). Буцімто тамтешні християни перейняли традицію від своїх предків-язичників, які для святкування зимового відродження сонця приносили з лісу і прикрашали хвойне дерево, а потім веселились біля нього.

Існує також історичний міф про те, що звичай прикрашати ялинку свічками вигадав християнський діяч і засновник церковної реформації Мартін Лютер. Легенда переповідає, як він одного вечора йшов додому і замилувався відблиском зірок на вкритих снігом гілках ялин. Прийшовши додому, він, буцімто, прилаштував на своєму дереві невеличкі запалені свічки.

А що каже наука

Сучасні історики вважають, що справжня історія різдвяної ялинки значно коротша. Як пише Бернд Брюннер у свої книжці "Вигадуючи різдвяне дерево", на яку посилається видання "По той бік новин", перша достеменна згадка про прикрашене дерево відноситься до 1419 року. Пекарі міста Фрайбург розповідали про ялинку прикрашену яблуками, печивом та мішурою, яку побачили в місцевому шпиталі. А уже в 1441 році було зафіксоване свідчення про ялинку, яку встановили в естонському Талліні перед будинком для танців. Однак зазначається, що використане в записі середньовічне слово "bom" могло означати прикрашену жердину чи щоглу. Зверніть увагу, що обидві найдавніші згадані ялинки були встановлені у публічних місцях, а не в приватних оселях.

Ще до появи цих згадок в Європі фіксували закони, які обмежували вирубування вічнозелених дерев у різдвяний період. Так у 1300-х рока у Франції держава намагалась контролювати збирання хвойних гілок громадянами за 9 днів до та після Різдва. А у 1431 році в німецькому місті Адельсгайм видали закон, який дозволяв рубати дерева лише до 2,1 метра заввишки. Указом 1448 року норму змінили. Один громадянин отримав право зрубати одне дерево до 2,4 м висотою. Все, що можна сказати з цих нормативних актів, це те, що люди в ті часи на Різдво зносили додому гілки хвойних дерев. Чи прикрашали вони їх, чи використовували якось інакше, достеменно невідомо.

Історики припускають, що традиція прикрашання ялинки пішла від звичаю ставити містеріальні п’єси. Для неписьменних людей у дні Різдва ставили вистави про народження Христа, які були досить популярними. А те, що використовувалось для них, нерідко потім запозичувалось в народі.

У свою чергу, історик Девід Бертаіна, який написав "Оксфордський довідник з Різдва", вказує, що перші згадки про встановлення прикрашених ялинок в приватних оселях з’являються лише у XVI століття. Так відома згадка 1531 року про те, що на німецьких ринках торгували хвойними деревами, які люди забирали собі додому. Також зафіксовано, що у 1605 році мешканці французького Страсбурга ставили ялинки у своїх будинках і прикрашали їх паперовими квітами та солодощами.

Значної популярності звичай ставити різдвяну ялинку набув серед жителів Центральної та Північної Європи у 19 столітті. Популярності звичаю додавали його описи у літературі доби Романтизму. Так Йоганн Вольфганг фон Ґете змалював прикрашання ялинки у своєму творі "Страждання молодого Вертера".

Німці ж привезли традицію прикрашати ялинку і до США. Сталось це ще у 18 столітті. Перша різдвяна ялинка в Англії, про яку достовірно відомо, належала королеві Софії Шарлотті Мекленбург-Стреліцькій, дружині Георга ІІІ. Вона декорувала нею одну із зал Віндзорського замку у грудні 1800 року.

А як в Україні

На українських землях символом різдвяних святкувань була не ялинка, а спеціальний прикрашений сніп, який заготовляли ще з часів обжинок – дідух. У нього вплітали яскраві стрічки і ставили на стіл у Святвечір, як символ врожаю та достатку. Дехто припускає, що він символізував також зв’язок з предками.

Перші ялинки в містах України фіксують у 18 столітті. Історики припускають, що цей звичай теж могли принести на наші землі німці. Першою офіційно встановленою різдвяною ялинкою вважають ту, яка прикрашала собою палац Потоцьких в Одесі у грудні 1811 року. Її підготували до різдвяного балу. Широкого розповсюдження цей звичай почав набувати серед українців у другій половині 19 століття. При цьому ялинка не витіснила собою дідух – обидві традиції існували паралельно.

Що ж до радянської доби, то у перші роки існування СРСР влада країни активно боролась із традиціями святкування Різдва і намагалась заборонити прикрашати ялинку. Але згодом звичай вирішили не викорінювати, а видозмінити під потреби ідеології. Різдво замінили світським Новим роком, святого Миколая – дідом Морозом, а різдвяну зірку на верхівці дерева – червоною комуністичною зіркою.

Раніше OBOZ.UA розповідав, коли у зимові свята в Україні колядують, щедрують та посівають.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.