Блог | Чому Москва завжди прагнула знищити мову, якою говорила Русь
Коли Іван Котляревський писав свою геніальну "Енеїду" українською літературною мовою, головні засновники російської літературної мови Олександр Пушкін та Володимир Даль ще не народились.
Саме тому наша мова піддавалася таким гонінням. Воюючи за Київ, Москва будь що прагнула знищити мову, котрою, як визнавав російський історик академік Василь Ключевський, говорила Русь.
Бо треба було привласнити і її назву, і її історію, а мову і взагалі культуру підмінити своєю. Українську "ковдру" замінити на своє "одіяло" - той, хто знайомий із "дивами" радянського словника української мови під редакцією Білодіда розуміє про що я.
Коли данський німець Володимир Даль 1840 року намагався видати свій знаменитий словник під назвою "Толковый словарь великорусского наречия русского языка" йому цього не дозволили: яке таке "нарєчіє"? У результаті світові той словник відомий під назвою "Толковый словарь живого великорусского языка". Відчуйте різницю.
Нам (і росіянам теж) треба знати, що писав 1778 року російський лінгвіст і літературний критик Федір Григорович Карін, критикуючи письменників Ломоносівської школи, котрі, як він зазначав (увага!) "спотворювали російську мову слов’янізмами":
"Жахлива різниця між нашою мовою і слов'янською часто присікає у нас способи висловлюватися нею з тією свободою, яка одна оживляє красномовство і яка отримується ні чим іншим, як щоденною розмовою.
...Як майстерний садівник молодим щепленням оновлює старе дерево, очищаючи засохлі на ньому лози і тернини, котрі при корені його зростають, так великі письменники вчинили у перетворенні нашої мови, яка сама по собі була бідною, а підроблена до слов'янської стала вже потворною".
Ось де коріння і серце таємної історії Московії, котру вона ховає від усього світу. Ще наприкінці ХVІІІ і навіть на початку ХІХ століття росіяни самі чітко усвідомлювали, що не є слов’янами, хоч і привласнили назву Руси.
