
Блог | Чому люди тужать за СРСР?
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!

Дехто дивується: що ж там було такого в СРСР, що стільки людей тужать за тими "світлими деньками"? Чому так?
Все дуже просто. В СРСР була маса тих, хто жив, мов королі. Звісно, ж на радянський манер. Лише в ЦК КПРС у Москві станом на 1989 рік було 1940 відповідальних і 1275 технічних працівників. І кожен мав відповідно до свого рангу спецпайку, квартиру, дачу, службову машину, місце в закритому санаторії, спецобслуговування у спецлікарні. І його родичі також.
А далі йшов ЦК КПУ. Тут теж сотні дармоїдів з членами родин. А далі – умовний Донецький обком партії. А нижче – умовний Костянтинівський райком. І всюди дачі, машини, привілеї....
Да, порівняно з американськими мільйонерами це ніщо. Але. Справа не в масштабах, а у вик-люч-нос-ті. Вони усі були наче барони серед простолюдинів. Серед жебраків той, хто має шматок буженіни і австрійські джинси – король.
А перелік ширится: у комсомола своя "вертикаль", у кабінетів міністрів своя. А ще лінія різноманітних "рад", починаючи з селищних і закінчуючи Верховною. А ще прокурори, міліцейське начальство, кадебешники. А ще воєнні генерали і полковники. Спортивні чиновники. Актори, письменники, художники.
А ще...
А ще безліч "блатних" посад: банщики, таксисти, провідники вагонів, продавці, завідуючі складом, офіціанти, касири квиткових кас, прийомщики склотари, автослюсарі, стоматологи, урологи, інспектори ДАІ і так до майже безкінечності.
Був такий старий радянський анекдот:
У школі вчителька запитує учнів, де працюють їхні тата.
– Мій тато директор універмагу.
– Мій тато директор ресторану.
– Мій тато телемайстер.
– Мій тато головний бухгалтер.
– А мій тато працює у великому інституті інженером.
Весь клас засміявся. Вчителька:
– Не смійтеся, діти, у хлопчика таке горе...
Ось вони усі зараз і ностальгують за тими часами, коли вони були дуже "знаковими" фігурами, хто на рівні району, а хто й області. І люди їм у пояс вклонялися. А тепер ні.
Ви не повірите, але дехто з тих, хто тікав з СРСР, поверталися з каяттям. Психологи так пояснювали цей феномен: в СРСР вони мали "корито" ВАЗ 2101 і двокімнатну "хрущовку", але це був успіх. А за кордоном виявлялося, що усі мають машини і квартири набагато кращі. І відчуття виключності пропадало, а далі наступала депресія.