Блог | "Чим удобрювали, те й виросло", тож бурчати не варто, або Про свободу

Колись в мене була вельми цікава – за своєю незвичною побудовою! – невеличка книжка Тоні Кольтца (я тоді ще читав рідною мордорською, хоча вона була в перекладі із "зовсім" іноземної) про якісь таємничі пригоди в поїзді, в якій читачеві пропонувалося стати немов би співавтором: постійно обирати один з двох запропонованих варіантів продовження й переходити на відповідну сторінку (з достатньо великою загальною кількістю варіантів внаслідок повторюваної послідовної роздвоюваності).

Відео дня

Це був своєрідний літературний приклад "розгалуженого алгоритму" з цілком різноманітними фіналами, причому фіналами навіть із різних жанрів. (Книжок таких, до речі, видали цілу серію – "ОБЕРИ СОБІ ПРИГОДУ".)

Так от – а хіба не таким є все наше грішне існування? Тільки альтернативні (взаємопротилежні) продовження обирати ми вимушені перманентно – щодня, щогодини, щохвилини, щомиті (залежно від значущості-важливості-принциповості кожного окремого вибору), тобто маємо той самий алгоритм із розгалуженнями, просто впродовж усього життя.

Вимушені? А чому це, власне, "вимушені"??? Адже це й є всіма бажана СВОБОДА волі! Щаслива можливість постійного вибору – без фатальної програми! Дарунок від Бога! Величезний аванс…

Помножений – за Божої допомоги – на звільнення з кріпацтва й (не одразу!) на незалежність своєї держави. І навіть – на таку собі [ну, яку вже здобули-набули-дістали-створили] демократію.

Ковалі свого щастя. 

"Кінулі, надулі"? Ці слова полюбляє зовсім інша істота. Не наша лексика.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...