Чи були козаки пияками? Найпопулярніші міфи та шокуючі факти про горілку
У 2018 році в Варшаві відкрився Музей польської водки. "Водка – наше національне надбання!" – голосно заявили західні сусіди і почали знайомити всіх бажаючих з "більш ніж 600-річною історією цього напою в Польщі", тонкощами виробництва, культурою споживання, дизайном перших пляшок, першими в країні лікеро-горілчаними заводами… І, зрозуміло, пригощати, адже кожна екскурсія до музею закінчується дегустацією – з порадами, яку закуску до якої польскої водки краще купувати.
За три роки у незвичному музеї побувало, судячи з відгуків, чимало українців. Комусь дуже подобається, комусь здається, що нічого особливого там немає, а хтось вважає, що водку або ж горілку поляки просто привласнили, адже цей 40-градусний напій – не лише їхнє, але й наше, українське, надбання.
Чи так це насправді і чому музею української горілки досі немає в Україні, з'ясовував OBOZREVATEL, а на запитання нашого кореспондента відповідав Іван Луцій – старший бренд-менеджер відомого бренду KOZAЦЬКА PADA.
Що давніше: водка чи горілка?
– Так чий все-таки цей напій?
– Цей напій такий само польський, як і наш.
У цьому сенсі нам ані з поляками, ані з росіянами ділити немає чого, оскільки достеменно відомо: на теренах України горілка з'явилася і набула популярності ще у XIV–XV століттях, тобто у Середньовіччі.
Виготовлення її спочатку було кустарним виробництвом: кожен "гнав" для своїх потреб, скільки вважав за потрібне.
А вже пізніше, за часів Гетьманщини, з появою першої української державності, гетьмани почали цей процес регулювати. Винокуріння, тобто, виробництво горілки, відокремили від шинкарства – реалізації, роздрібної торгівлі. Щоб торгувати горілкою, потрібно було отримати спеціальний дозвіл. Українську горілку навіть експортували до інших країн – до тієї ж Московії, де у XVII столітті, судячи з документів, її називали "черкаським вином".
– Чому саме черкаським?
– Черкасами у московських документах XVI та XVII століть називали як черкесів, так і українців. Отже, "черкаське вино" – не що інше, як привезена з України горілка. А водкою, до речі, називали тоді зовсім не напої, а лікарські спиртові настоянки: водка легенева, водка шлункова і так далі.
– Тобто спочатку все-таки горілка була?
– Саме так. І у поляків є слово gorzalka (гожалка) – від того ж слова "горіти". Швидше за все, до українців і поляків цей напій прийшов одночасно. А вже потім потрапив до Московії.
Чи були козаки пияками?
– XVI і XVII століття – це період козаччини. Ваш бренд називається KOZAЦЬКА PADA, і цим питанням ви не могли не цікавитися: як складалися у козаків стосунки з горілкою? Чи правда, що пили вони страшенно?
– Знаєте, як у класика: "Не читайте до обіду радянських газет". (Усміхається). Може, це про якихось інших козаків і справедливо, але в січовиків, запорізьких козаків життя було регламентоване суворими правилами. Це вам підтвердить будь-який історик, який вивчав документи тих часів та козацькі літописи.
Основою Січі як військової держави була військова дисципліна. Це означало, що можна пити, лише знаючи міру, а перед походом – узагалі ані краплі. Інакше – найсуворіше покарання, ганебний стовп тощо.
Тим, хто каже, що козаки були алкоголіками, не вірте. Розслабитися після перемоги – так. Але йдучи в бій або готуючись відбити напад ворога – у жодному разі.
Власне, відповідальне споживання алкоголю – те, до чого ми закликаємо. Пий, як козак, тобто знай міру.
Саме тому ми тісно співпрацюємо з лідерами думок серед найвідважніших представників українського суспільства: це військові, добровольці, волонтери, спортсмени чемпіони ігор патріотів, мисливці, учасники змагань із національних видів єдиноборств, з риболовлі – грубо кажучи, з тими хлопцями, яких можна впевнено назвати сучасними козаками, продовжувачами традиції сили, гідності, мужності, і які можуть бути позитивним прикладом.
Сірко, Богун і хата скраю
– Пригадалася знаменита народна картина: "Козак Мамай і чорт, що намагається спокусити його випивкою".
– Ось ви й самі відповіли на запитання, скільки козаки вживали горілки. Це дуже відомий народний сюжет: хитрий чорт хоче споїти, а козак, свідомий споживач, не реагує, дає зрозуміти, що йому вже достатньо.
До речі, нещодавно ми випустили особливу серію, пов'язану з найвидатнішими українськими воїнами. У цій серії вже вийшли "Іван Сірко" та "Іван Богун".
– Тобто не лише горілка, а й історія?
– Так. Хтось просто вип'є собі на втіху, а хтось зацікавиться, дивлячись на оформлення пляшки: а чим саме знаменитий Сірко? З ким воював Богун? Хтось почне колекцію збирати, а зібрати буде з чого, бо в нас не лише ці два персонажі – плануються й інші.
Ми розказуємо історію – по-своєму як горілчаний бренд, але це не змінює суті. Наша мета – показати, що горілка – не просто алкогольний напій, а традиційний напій, історично наш. З українською вдачею, українським характером.
– Українську горілку часто асоціюють із такою мізансценою: два анекдотичні куми, вже добре піддаті, сидять десь під грушею або, якщо надворі зима, в хаті під рушниками, закушують варениками або салом і цибулею, втираються засмальцьованим рукавом, причому завжди вони в шароварах чомусь, навіть у наш час.
– Ну так що завгодно можна звести до сала з цибулею.
Ми намагаємося показати іншу культуру споживання горілки – у чистому вигляді: не дядько, який напивається з кумом під сальце до поросячого вереску, а сучасний українець, успішний, самодостатній, який прийшов у бар, щоб розслабитися, і замовив собі 50 або 100.
Надто довго нам нав'язували стереотипи про нас: салоїди, шароварники, самогонники, п'яниці...
– Моя хата скраю…
– Так, і продовженням про хату чомусь мало бути "нічого не знаю". Хоча насправді: "Моя хата скраю – першим ворога зустрічаю!". Оце – точно про українців, бо ми виявилися, якщо говорити про Європу, скраю та першими зустріли ворога, якому наші захисники-козаки протистоять восьмий рік. Тому час навчитися поважати, цінувати себе і відійти подалі від нав'язаних нам імперських уявлень. Зрештою, нам краще, ніж будь-кому, знати, який насправді український характер.
До речі, всі проєкти, від місцевих змагань до фільмів про козаків та героїчне українське минуле, KOZAЦЬКА PADA охоче підтримує.
Як нашу горілку на безлику водку перетворювали
– Антиалкогольні кампанії на території України були і за часів Австро-Угорщини, і в Російській імперії: за останнього царя, Миколи II, горілка була заборонена – і повернулася у продаж аж за СРСР, у 1920-ті.
– Не горілка, а саме водка. Безлика, яка не мала нічого спільного з українською горілкою, та ще й огидної якості, спочатку 30-градусна… Власне, ХХ століття по українській традиції, пов'язаній із горілкою та її споживанням, вдарило найсильніше, бо, по-перше, вже за Сталіна водка стала інструментом споювання населення, по-друге, яка у ХХ столітті була та водка? "Русская". "Столичная" – явно не Київ мали на увазі як столицю, чи не так? "Московская", "Посольская" – це вже згодом. Або просто "Водка" на етикетці – і достатньо. Ну, супердержава ж була: два сорти сиру, одна на всіх горілка, і та в числі то дефіцитних, то заборонених товарів.
– За кадебіста Андропова, коли він був на чолі СРСР, спиртне здешевшало, і слово "водка" стали жартома розшифровувати: "Вот он добрый какой, Андропов!".
– Як у ті часи, коли можна, так і в періоди "сухого закону" люди пили суцільний жах: потрійний одеколон, парфуми, розведений спирт... Яка може бути культура споживання, яке здорове ставлення до спиртних напоїв? Також прикро, що за цей час було багато втрачено і забуто – насамперед, старовинні рецепти, які зараз доводиться буквально по крихтах збирати й відновлювати.
– Хто займається відтворенням рецептури?
– У нас – технологи. Завдяки їхнім ентузіазму та професіоналізму у KOZAЦЬКА PADA є і "Перцева", і "Женьшенева", і власна "Zубровка"... До речі, золоту медаль отримала – на виставці в Польщі, на "батьківщині зубровки", уявляєте?
Хоча яку країну вважати батьківщиною зубровки – цікаве питання.
Насправді, зубровка така сама польська, як і українська, і білоруська. Трава-зубровка, по-українськи чаполоч, у нас росте так само, як у сусідів.
Ми взяли своє технологією – у нас все просто: вручну збирається трава, робиться спиртова настоянка. Як у часи козацтва. Хтось, може, захоче посперечатися: мовляв, польська зубровка – все-таки класика, це стандарт. Може, й стандарт, тільки вже не дуже польський: завод із її виробництва давно належить російському холдингу. Мені здається, у такому разі, якщо вже тобі подобається якийсь напій, краще купувати свій та платити своїм виробникам.
Старі лише рецепти, а технології та підхід до справи– найновіші
– Скоро зимові свята, і люди потихеньку запасаються продуктами для святкового столу. У тому числі алкогольними напоями: п'єш чи не п'єш, а гостям поставиш. Чим ваша продукція відрізняється від продукції конкурентів – чому я маю піти та купити саме KOZAЦЬКА PADA?
– Вирізнятися завжди треба якістю. Коли наша компанія, що успішно займалася продажем спиртних напоїв (настільки успішно, що стала №1 в Україні), вирішила зайнятися ще й виробництвом, постало дуже важливе питання: де ж будувати завод? Як люди, які щось тямлять у логістиці та продажах, ми розуміли: він має бути розташований у центрі країни. Але вигідне розташування – це плюс для компанії, а який бонус отримає споживач? Йому ж не скажеш: купуй нашу продукцію, бо в нас завод гарно розміщений.
Зрозуміло, що нічого нового до формули спирту ми не додамо, і нову формулу не винайдемо. Тоді з чим можна експериментувати? З водою! І ось для того, щоб знайти "правильну" воду, яка не потребувала би додаткового очищення за допомогою хімічних речовин, були запрошені найкращі геологи України. Зрештою, потрібну воду відшукали у… Черкаській області.
– "Черкаське вино" повернулося?
– Виходить, що так! Завод збудували з нуля, у чистому полі, за останнім словом техніки – з використанням найсучасніших технологій. Це саме той випадок, коли добре, що ми – молодий бренд: нам не доводиться "доношувати" те, що залишилося з радянських часів, і морочитися, як же адаптувати застаріле виробництво під нинішні реалії.
Я завжди говорю, що старі у нас лише рецепти. А технології та підхід – найновіші! Мабуть, тому авторитетне видання Drinks International у 2021-му році назвало "Козацьку раду" брендом, що лідирує за темпами зростання, у світі.
– Це справді досягнення.
– Світ поступово дізнається про KOZAЦЬКА PADA, адже продукція нашого холдингу експортується до понад 40 країн, – і водночас дізнається щось нове про Україну.
Якщо ви бачили нашу горілку, ви бачили й те, як вона оформлена. Козак, шабля, бандура, вовк (символ козаків-характерників), мантра-замовляння, що нею користувалися характерники, про яких говорили: "Намалює на стіні човен – і попливе".
Увесь світ давно знає, що ром – це пірати з Карибів, а віскі – волелюбні шотландці й ірландці. Наша мета – щоб із часом у різних країнах світу закріпилася асоціація: горілка – це український козак. Не голодранець чи п'яниця, а мужній воїн, який однаково добре володіє як шаблею, так і словом.
– Коли ж в Україні з'явиться музей горілки? Ви, до речі, були у тому, що в Варшаві?
– Чесно: не був. Сайт дивився, але сказати, що дуже вражений, не можу. Думаю, ми зможемо краще.
І взагалі, змагатися варто тільки з самим собою – і ставити собі за мету наступного року стати кращим, ніж ти є зараз.
– Чи можемо ми сказати, що це і є секрет успіху бренду KOZAЦЬКА PADA?
– Можемо. І навіть що побажання – до Нового року!