"Літали 22 дні!" Ліквідатор аварії на ЧАЕС розповів, як гасили Чорнобиль

Ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, штурман вертольота Андрій Мізько поділився спогадами про те, як долали наслідки жахливої катастрофи в 1986 році.

Відео дня

Свою історію Мізько розповів в ефірі ObozTV з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що відзначається в Україні 14 грудня.

За словами Мізько, його частина базувалася під містом Виборг на кордоні з Фінляндією. Спочатку підняли за тривогою весь полк – дві ескадрильї Мі-8 і дві ескадрильї Мі-6.

Однак потім надійшла додаткова телеграма від штабу округу ВПС, в якій було зазначено: "Відрядити в місто Чернігів 8 екіпажів вертольотів Мі-6, які підготовлені до виконання польотів з вантажем на зовнішній підвісці".

OBOZREVATEL пропонує дізнатися про події 33-річної давнини зі слів очевидця:

***

Зібрали 8 екіпажів – екіпажі з 2 ескадрилій. Туди увійшли найбільш підготовлені льотчики, як мінімум 1-2 класу, тому що польоти з вантажем на зовнішній підвісці – це складний вид польотів.

Після прибуття до Чернігова ми прийняли борти у олександрійських екіпажів, які вже там були кілька днів. Вони були ближче до епіцентру подій і перші екіпажі вже відлітали. Ми на цих самих вертольотах продовжили роботу.

Сама робота полягала в перевезенні різних вантажів і доставці їх до 30-кілометрової зони. А також безпосередньо польоти на реактор.

Розповім, як це відбувалося.

Читайте: День ліквідатора в Україні: в мережі з'явилися унікальні відео ліквідації аварії на ЧАЕС

Майданчик перебував приблизно в 12 км від реактора.

Перед цим ми, всі 8 бортів, злітали в Бориспіль. Там на нас чекали Іл-76, які привезли свинець. Свинець – це був звичайний мисливський дріб. У мішечках. Тоді збирали з усього Союзу, що можна було.

Ми завантажили свинець і вирушили до Чорнобильської зони, безпосередньо на майданчик. Там вже розвантажилися, і почали завантаження і польоти на реактор. Завантажували по 1 тонні свинцю – це 10-кілограмові мішечки, по 100 мішечків, на гальмівний парашут. Злітали. Інтервали у нас між вертольотами були десь 2-3 хвилини. Виходили на місто Прип'ять.

Дуже гарне місто було з висоти польоту... А перший політ – запам'ятався на все життя. Ми як вертолітники звикли до візуального орієнтування – звикли дивитися, бачити... життя. Рухаються люди, машини .. Просто життя. А на той момент людей евакуювали з Прип'яті, тому, коли ми летіли, все було покинуто. Ані тварин, ані людей. Машини стоять. Досі пам'ятаю жовті "Жигулі" ще першої серії. Вантажівка стояла – дверцята відчинені. Так і кинули. Хоча на балконах білизна висить... Начебто життя є, а насправді – його немає.

Зв'язок у нас був з керівником польотів, який сидів на даху готелю – найвищої будівлі. Кожні 500 метрів він нам підказував віддалення до реактора.

Ми йшли на висоті 200 метрів, тому що там труба тільки 170 метрів. Звичайно, якби труба була нижчою – ми би йшли на висоті ще нижче.

І на мінімальній швидкості.

При підльоті (до реактору. – Ред.) я нічого особливого не побачив: звичайний зруйнований після вибуху кратер. Дошки, цеглини, ось таке все. І ще, коли ми літали, був невеликий димок. Але, можливо, цей димок був не з вогню, а випаровування йшло звідти.

Ми скидали (свинець. – Ред.) І йшли відразу за трубу, на майданчик під чергову завантаження. Це була як карусель з вертольотів.

Після цього ми летіли на аеродром Малейки – проміжний, між Черніговом. Для дезактивації. Туди приходили спеціальні хімічні служби, які заміряли спеціальними приладами двигуни і весь вертоліт. Зрозуміло, що норму перевищує. І вони починали обробляти його якимось пінно-мильним розчином, з пожежних шлангів. Потім робили контрольний замір. Якщо перевищувало контрольну норму, яку встановили – наскільки я пам'ятаю, це було 850 мілірентген – вертоліт залишали на додаткову дезактивацію.

Читайте: "Горілку не пили!" Темношкірий ліквідатор ЧАЕС розповів, як брехали про Чорнобиль

Жодного спецодягу у нас не було.

Мало того, ми відкривали кулеметні стулки попереду, щоб було краще видно, щоб робити якісь коригування, щоб точніше скинути вантаж. Може, тому у мене потім почалися проблеми з очима...

Нам сказали, що наша група буде там лише 3 дні. Насправді – ми там були 22 дні. Потім вже нас замінили інші екіпажі.

Коли ми прибули назад до своєї військової частини, у нас забрали речі, і на наступний же день в екстреному порядку нас направили в госпіталь під Ленінград. Два тижні там обстежили, приїжджали фахівці з інституту ядерної фізики.

Після цього нам дали 10 днів відпустки. І через 3 місяці в складі ескадрильї я вже відбув до Афганістану виконувати інтернаціональний обов'язок, тобто брати участь в бойових діях.

***

На запитання, чи знали ліквідатори на той момент про небезпеку, яка їм загрожує, Мізько відповів:

"Ми професійні військові. Був наказ. Ми знали, що таке радіація. Розуміли, що це небезпечно, але завдання стояло на той момент – і його треба було виконувати".

Як писав OBOZREVATEL, раніше в мережі з'явилися рідкісні кадри руїн 4-го енергоблоку ЧАЕС. Знімки були зроблені в рамках презентації путівника про Чорнобильську зону відчуження.

Інформаційне шоу "Студія Обозреватель" дивіться щодня по буднях о 10:00 на ObozTV.