Блог | Безпородна дворняга серед чистокровних "справжніх" мов, або Занедбана мова мільйонів

Найпоширеніша мова в Україні після української й тієї, якої немає, мова, якою розмовляють мільйони наших громадян - зокрема, на Харківщині, Сумщині, Полтавщині, Черкащині (Черкаси навіть називають її столицею), на півночі України й її півдні, в центрі, на сході й зрідка на заході, мова Тарапуньки, інколи Подерев’янського й спочатку Сердючки, а також колишнього губернатора на Далекому Сході України й її ж Далекому Заході, який до того ще був представником президента й в Криму (Москаль не москаль!), - мова, яка ніким і ніде не визнається ані як мова, ані хоча б як діалект, - так, якась незрозуміла говірка (при тому, що тільки в Україні її носіїв у понад 100 разів більше, ніж, приміром, русинської мови в усьому світі), мова, яку мені й назвати тут якось незручно (якщо казати цією мовою - "невдобно"), - я про неї.

Відео дня

Чомусь дикунські кальки на кшталт "так що" замість "тож", "так як" замість "бо", "кожну середу" замість "щосереди" (або ну хоча б вже "кожної середи"), "по всім правилам" замість "за всіма правилами" (або ну хоча б вже "по всіх правилах"), "по власному бажанню" замість "з власного бажання" (чи "за власним бажанням"), "і так далі" замість "тощо", "чотири літра" замість "чотири літри" - це все вважають українською, хоча й не дуже грамотною,

але ж от гарненькі-елегантні "вспіла", "какось льохше", "повістка дня", "желудочний сік", "друге діло", "командировочні", "уговорювати" - це все, за спільною думкою, взагалі не мова (немов мовне "НЕМОВля")…

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...