"Б'є, значить любить": як в СРСР зомбували людей "мудрими" афоризмами

Пропаганда в СРСР діяла на всіх рівнях суспільного життя. Навіть на таких несподіваних, як у сфері усної народної творчості.

Відео дня

Як пише "Суспільне", саме у радянську добу з’явилось чимало абсолютно нових прислів’їв, задача яких була обмежити людину, приспати її волю, підкорити суспільству, зробити зручної та слухняною. Доскіпувались до всього – до віку, соціального статусу, поведінки та особистого вибору людини. І ось які приклади можна навести.

Бідність – не вада

Задачею радянської держави не було забезпечити своїм громадянам добробут. Ба більше, людей переконували, що вони мають бути раді тому, що у них є, а не прагнути більшого, мати амбіції і працювати на благо себе і власної родини. Так з’явився цілий пласт примовок, таких як:

не жили заможно – нема чого й починати;
гроші – не головне;
щастя не в грошах;
з милим рай і в шалаші.

Коли я їм, я глухий і німий

До їжі в СРСР теж мали особливе ставлення. По-перше, їсти потрібно було те, що є, а не те, що хочеться. Це відчитується у таких фразах, як "у нас харчами не перебирають". А ще культура прийому їжі, як часу, коли родини чи друзі можуть об’єднуватись, спілкуватись, обмінюватись думками, витіснялась. Звідси і лозунги "коли я їм, я глухий та німий", "коли я їм, я нікого не слухаю". Дітей вчили їсти мовчки і доїдати все, незалежно від того, чи наїлись вони вже – "поки не доїси, з-за столу не встанеш".

Яйце курку не вчить

Ціла група прислів’їв була запроваджена для того, щоби прищепити молодим людям безумовний послух перед старшими. Так пригнічувалась ініціативність молоді, бажання виділятись, створювати щось нове. Часто на свої ідеї, незгоду чи навіть просто зауваження чули:

яйце курку не вчить;
будеш мати свою сім’ю – там будеш командувати;
молоко на губах не обсохло.

Дав бог зайку, дасть і лужайку

Після Другої світової війни держава активно почала втручатись у сім’ї громадян, змушуючи їх заводити побільше дітей. Так долали демографічну кризу. Методи часом були драконівські, наприклад, бездітних громадян обкладали додатковим податком. Репродуктивний тиск виражався і словесно – через фрази типу "годинничок цокає" та "дав бог зайку, дасть і лужайку".

Б’є – значить любить

Насправді, це давнє російське прислів’я, яке виправдовує насильство у сім’ї. На відміну від дітонародження, психологічний клімат у родинах державу не хвилював настільки, що невтручання навіть заохочувалось. Тому по всьому СРСР популярності набули фразочки типу "бий бабу молотом – буде баба золото".

Не чіпай – це на свято

Тотальний радянський дефіцит спонукав людей не просто до бережливості – вони часто впадали у синдром відкладеного життя. Якщо вдавалось купити, або як це тоді називалось "дістати", щось хороше, ним старались не користуватись, здогадуючись, що новим обзавестись не факт що вийде. Тому найкращий сервіз ставили у сервант і милувались ним, а хороший одяг зберігали у шафі "для особливого випадку". Особливий випадок, як правило, так ніколи і не наступав. А пострадянські люди досі привчають себе користуватись хорошими речами одразу.

Тобі що, більше всіх треба?

Радянські репресії привчили громадян до того, що будь-який прояв не те що незгоди – просто своєї особистості, може призвести до покарання. Тому на низовому рівні люди почали попереджати одне одного про це. Відповідних фраз існувало чимало: