УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Автокефалію УПЦ проголосили ще 101 рік тому: що передувало події

4 хвилини
1,5 т.
Автокефалію УПЦ проголосили ще 101 рік тому: що передувало події

У середу, 5 травня, виповнився рівно 101 рік від того дня, коли Всеукраїнська православна церковна рада (ВПЦР) проголосила автокефалію Української православної церкви.

Відео дня

Про історичну дату нагадав "Український часопис" у Twitter. OBOZREVATEL розповідає про події в українській історії минулого століття, які тому передували.

Як відомо, в Україні після повалення самодержавства в Російській імперії було здійснено декілька спроб досягти автокефалії православної церкви. Спочатку надії покладалися на звернення до Всеросійського помісного собору та московського патріарха, а у 1918 році проголосити автокефалію вслід за набуттям країною автономного статусу збиралися шляхом скликання у Києві Всеукраїнського помісного собору. Однак через відсутність підтримки процесів націотворення у церковному середовищі з боку соціалістичної Української Центральної Ради (УЦР) ці спроби зазнали невдачі.

Автокефалію УПЦ проголосили ще 101 рік тому

Уже з приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського було утворено Міністерство сповідань, до роботи в якому залучили найавторитетніших богословів і фахівців із історії церкви й канонічного права. У тогочасних політичних умовах міністерство відкинуло принцип відокремлення церкви, натомість розробляло закони для врегулювання державно-церковних відносин, визначення юрисдикційного статусу церкви в Україні щодо Московського патріархату, проведення другої сесії Всеукраїнського собору, українізації богослужіння і перекладу Святого Письма українською, державного фінансування та окремих проблем церковного життя.

Далі проголошенню автокефалії формально-канонічним та науково-освітнім способом завадило антигетьманське повстання Директорії, уряд якої проголосив автокефалію у 1919 році без погодження позицій з єпископатом. Як пише "Цей день в історії", авторитет нової влади підірвав і арешт за антиукраїнську діяльність київського митрополита Антонія (Храповицького) та архієпископа Волинського Євлогія (Георгієвського).

Василь Липківський

Тоді помилки Директорії не змогла виправити й активна діяльність організованої ще за Скоропадського постійної дипломатичної місії при Вселенському патріаршому престолі. Факт захоплення України більшовиками та протидія зусиллям українських дипломатів із боку єпископату українських єпархій безпосередньо у Константинополі "звели нанівець перспективи досягнення визнання автокефалії Української церкви у православному світі".

"Тому напередодні скликання Собору українські парафії не мали жодного архієрея: приєднатися до українського руху через патріарші санкції відмовилися навіть ті з них, хто раніше його підтримували, як наприклад, єпископ Полтавський Парфеній (Левицький)", – йдеться у матеріалі.

Учасники Першого Собору Української автокефальної православної Церкви

Зважаючи на це Всеукраїнська православна церковна рада пішла шляхом українізації парафій і запроваджуючи богослужіння та проповіді українською мовою. Рух почався з Києва та Київщини і поступово ширився країною: на 1921 рік таких парафій нараховувалося 159, а на 1923-й – уже 991. І ось 5 травня 1920 року, враховуючи зникнення самодержавства як юридичної підстави для підпорядкування Київської митрополії Москві та скориставшись чинністю радянського закону про відокремлення церкви від держави, пленум ВПЦР оголосив про автокефалію Української православної церкви.

А завершив процес інституалізації УАПЦ Всеукраїнський православний церковний собор, який розпочав свою роботу 14 жовтня 1921 року. Участь у ньому взяли 402 делегати серед священників і мирян, які почесним головою обрали настоятеля Святої Софії протоієрея Василя Липківського.

Митрополит Василь (Липківський) (1864-1937 рр.). Київ, 1921 рік

Він очолював церкву до 1927 року, коли під тиском Об'єднаного державного політичного управління (ОДПУ) Другий собор УАПЦ звільнив митрополита Василя "від тягаря митрополичого служіння" і обрав предстоятелем єпископа Миколу (Борецького). Третій, "ліквідаційний", собор відбувся з ініціативи ОДПУ 1930 року й оголосив про "саморозпуск" УАПЦ. Однак у тому ж 1930-му вона була відновлена як Українська православна церква на чолі з митрополитом Іваном (Павловським) і проіснувала до травня 1936 року.

Єпископат УАПЦ

Як повідомляв OBOZREVATEL: