Блог | А перемоги в Україні вже ніхто не хоче?

Під час перегляду новорічного привітання Володимира Зеленського згадала промову Путіна, яку він зробив в 2014 році, пояснюючи ситуацію в Криму.

"За жінками і дітьми. Там будемо ми. Наші солдати. Не перед, а за". Пам’ятаєте цю феєричну обіцянку Путіна, яку багато хто сприйняв тоді за обмовку? І тільки українці тоді знали, що слова світового злочинця – то чиста правда. Російський хижацький інтерес завжди ховається за промовками про захист жінок та дітей. Особливо огидним тут були відсилки до того, мовляв діти хочуть миру і маємо це зробити, тому що так хочуть вони. Наголос на мир і є тим самим "за жінками і дітьми".

Зверніть увагу, що головнокомандуючий жодного разу не побажав армії, що знаходиться на передовій, перемоги. Миру хочуть діти. А перемоги? Ніхто? Хтось прагне її, рухається до неї? Якщо судити з президентських промов, то сред українців таких нема. Адже хто, як не президент під час війни має вселяти надію на перемогу?

Дорослий дядя, що взявся захищать цих дітей від втрати їхньої домівки, всіляко уникає розмов про свої дорослі президентськи обов’язки, прикрившись дитячими наївностями. Ніколи не думала, що після всього цього болю, втрат та проявів шляхетності, які ми бачили під час цієї війни, в Україні з’явиться президент, який по-путінськи буде ховатися за дітьми, уникаючи чесної розмови з народом.