Відео дня
Смертельна корупція чи злочинну головотяпство?
Днями українські ЗМІ знову зарясніли сенсаційними заголовками на тему діяльності нашого турботливого МОЗ. На цей раз це відомство через хаос з тендерними закупівлями, не забезпечило належний запас безкоштовних ліків для окремих категорій хворих на поточний рік. Під загрозою опинилися хворі на туберкульоз, ВІЛ-інфекцією та гемофілію. Причому, судячи з коментарів читачів, порушена проблема виявилася набагато ширше. Так, вказується на перебої із забезпеченням протипухлинними препаратами, протигрибковими антибіотиками та іншими не менш важливими засобами. Складається враження, що в мас-медіа потрапила інформація лише від тих категорій пацієнтів, які вчасно здогадалися об'єднатися в асоціації захисту своїх прав. Зокрема - "гемофіліки". Решта здебільшого давно притерпілися до існуючої неприпустимою ситуації - і мовчки відкривають гаманець для покупки того, що зобов'язана безкоштовно надати держава. Або - не менше мовчки і тихо вмирають без належної медичної допомоги.
Може виникнути питання - а чому, взагалі, наше сверхзаботливое і, як записано в Конституції "соціальне" держава взагалі заморочується лікарським забезпеченням хоча б частини стражденних? Звичайно, не через пієтет перед ст. 49 Основного Закону, якраз і передбачає безкоштовну медичну допомогу в усіх медзакладах державної та комунальної форми власності. Адже Основний Закон у нас "прямої дії" - і, якщо його не хочеться виконувати, завжди можна послатися на цей пункт, щоб не приймати спеціальні закони, і, тим більше, не давати під них належне фінансування.
Втім, щодо неналежного надання медичної допомоги у нас є й чимало статей Кримінального Кодексу. Тільки поки що по них привертають максимум "стрілочників" - лікарів і медсестер. Помер хворий, стане відомо пресі - відразу "караул, давай сюди Прокуратуру!" Однак поки ще жоден чиновник, будь-якого рангу досі ще не відповів за неналежне фінансування галузі, через якого щорічно вмирає людей більше в тисячі і десятки тисяч разів більше, ніж від помилок самих безладних, некваліфікованих і корумпованих медиків. І наша найсправедливіша в світі Феміда звично дивиться на це "широко закритими очима" - не вживаючи навіть символічних намірів на цій рахунок.
Мабуть, тому що істинним "Основним Законом" у нас давно став Його Величність Бюджет. А "джерелом влади" - не народ, а виступаючі від його імені політики (які зробили себе недоторканними незалежно від наявності депутатського мандата) якраз і формують цей бюджет. У якому "соціальні" статті, зокрема, асигнування на охорону здоров'я, ніколи не мали першорядну важливість - на відміну від передвиборних декларацій. Це ж не пару-трійку банків від банкрутства врятувати ціною десятків мільярдів бюджетних гривень.
Життя - або гаманець?!
Так що насправді, основним принципом спілкування "безкоштовної" медицини з пацієнтами давно став улюблене запитання "лицарів великої дороги": "Гаманець - чи життя?!" Більшість, згнітивши серце, вибирають життя - одночасно спустошуючи гаманець, щоб поповнити засіку ще більш жодних, і цинічних, ніж держчиновники, ділків фармацевтичного бізнесу, наварюють на ньому сотні відсотків прибутку.
Однак з вищезазначеними хворими на туберкульоз, ВІЛ та гемофілією вказаний "злодійський" метод роботи не проходить. У першому найчастіше, гаманця просто немає - так як цей контингент здавна складають в дуже великій мірі "неблагополучні верстви". Бомжі, алкоголіки, особи, які повернулися з місць позбавлення волі. Ну і просто "пролетарі", в тому числі й "розумової праці", за своїми доходами мало обігнали горезвісних представників "дна". Туберкульоз він, взагалі, "не кусається", його в якійсь мірі, поряд з визнаним носієм цієї " клички ", гепатитом С, можна назвати" ласкавим вбивцею ". Так, може бути кашель, слабкість (а може і не бути) - але аж ніяк не болю або параліч, які волею-неволею змусять хворого всіма правдами і неправдами шукати гроші на лікування. Так що не дай "туберкульозників" ліки безкоштовно (їх, часом, лікарям доводитися буквально "усукувати", приїжджаючи до пацієнтів додому) - вони їх і приймати не стануть. Житимуть, скільки Бог дасть. Заодно заражаючи оточуючих - серед яких нині все більше стає сприйнятливих до мікобактерії туберкульозу людей.
Нині ж мало хто згадує про житлову нормі часів "проклятого совка" - 9 квадратних метрів на людину. Хоча насправді, ця норма йде від геніального німецького лікаря, Макса Петтенкофера, на замовлення самого Бісмарка вирішував проблему обмеження захворюваності туберкульозу серед німецьких робітників. Вердикт вченого, отриманий шляхом численних дослідів, був однозначний - для достатньої вентиляції житлових приміщень, що і забезпечить недостатню для зараження концентрацію мікробів у повітрі, необхідний мінімальний його обсяг у 27 кубометрів на людину. Що при висоті стелі в 3 метра якраз і складе 9 "квадратів". А скільки у нас народу, при нинішніх астрономічних цінах на житло, ютящегося вдесятьох у двокімнатних квартирах? При цьому харчуються так, що та кураторів Бісмарком робітники могли б заплакати від жалю.
З "ГЕМОФІЛІКОВ" інша історія - гаманці у них, як правило, є. Але й цілого життя не вистачить, щоб наповнити їх для регулярно проведеної терапії потрібними препаратами, зазвичай - відсутніми в організмі хворого факторами згортання крові. Без наявності яких решта лікування ефективне приблизно в тій же мірі, що і спроба врятувати виснаженого голодом людини уколами вітамінів - без одночасного посиленого харчування. А вартість всього лише однієї дози згаданих "факторів згортання" обчислюється тисячами гривень. Доз ж таких, часом, потрібно десятки всього на один курс.
Хворі на ВІЛ (у просторіччі - СНІД) - займають проміжне положення між розглянутими категоріями "товаришів по нещастю", "запозичуючи" у них самі неприємні моменти в плані лікарської платоспроможності. З одного боку, багато хто з ВІЛ-інфікованих (наркомани, наприклад) мають грошей не більше, ніж ті ж бомжі або екс-зеки. З іншого - вартість антиретровірусних препаратів, яких треба приймати все життя, нерідко порівнянна з такою у ліків для лікування гемофілії. А без них діагноз "ВІЛ" (всього лише вказує, що людина заразилася) швидко зміниться на "СНІД", який вказує, що хвороба перейшла з прихованої форми в манифестное прояв.
Загалом, якщо не дати таким хворим безкоштовні ліки - це означатиме для них однозначно смертний вирок. А на це українська влада поки що йти не ризикують - як мінімум, масово. У "єдиної Європи", все ж таки, прагнемо - яка, на відміну від вітчизняної Феміди, чітко знає, що злочином є не тільки дія - але й бездіяльність, що приводить до тяжких наслідків. Тому, необхідні кошти для закупівлі життєво необхідних приреченим без них хворим препаратів досі сяк - але вироблялися. Поки не вдарив грім ...
Чиновники б'ються - у хворих чуби тріщать
Причиною грому, як було заявлено керівництвом медичної галузі, стали порушення тендерних процедур при закупівлі ліків Мінздоров'я. Мова йде як про зловживання самих чиновників міністерства, раніше готових платити деколи вчетверо вище звичайних ринкових цін - так і про сьогодення "картельній змові" (хоча офіційно і не доведеним) між "китами" фармацевтичного ринку. Внаслідок чого бажаючим купити продукт за нормальною ціною чиновникам чесним і вибирати-то не було з чого. Тому тендерні закупівлі і були припинені міністерством - ще восени минулого року. Та так поки і не поновилися - як мінімум, в належному обсязі. Точніше - відновилися в мінімальному обсязі, поки підписано контрактів лише на 194 млн гривень із запланованих на 2011 рік 1,8 мільярда.
Правда, "генерали від медицини" видають на-гора більш заспокійливу інформацію. Так, за словами заступника міністра охорони здоров'я Галини Калішенко, залишки лікарських засобів за програмою профілактики та лікування СНІДу становлять близько 70% від запланованого на 2011 рік обсягу, за програмою репродуктивного здоров'я нації - на 58%, на лікування цукрового діабету - 42%. Що, зізнатися, саме по собі викликає здивування - в поточному році майже нічого не було куплено, звідки ж настільки гігантські "заначки" з року минулого? Чи то зайве закупили - чи то до хворих куплене не дійшла. І те й інше тягне "на статтю".
Або, все таки, хотіли "накопичити жирок" перед початком бойкоту зайво жодних постачальників? Але чому ж тоді "подушку безпеки" створили далеко не для всіх нужденних? Неважко помітити, що про ліки для лікування туберкульозу та гемофілії цього оптимістично-головотяпські повідомленні нічого не згадано. Не дивно - проблеми з "факторами згортання крові" визнав сам міністр Аніщенко, на прес-конференції після засідання Кабміну, де прем'єр пообіцяв йому "відірвати голову", якщо чиновник на протязі місяця не вирішить питання по суті. Шкода тільки, відповідно до останньої редакції Закону про Кабмін Миколи Янович позбавлений права самостійно вносити кандидатури міністрів "на виліт" - це тепер прерогатива виключно президента. Та й як же просто так взяти і звільнити настільки старанного служаку, як глава МОЗ? Он з яким він завзяттям і оперативністю вирішив проблему з продавливанием медичної реформи, перед прогнозованими похмурими наслідками якої описувані в статті проблеми здадуться "дитячим лепетом"
Поки ж кримінальні справи порушено проти 11чіновніков МОЗ. Судячи з усього, йдеться про банальні "відкатах", поверненні частини сплаченого за товар у вигляді хабара. Причому, останні, судячи за завищеними в рази цінами, могли бути просто астрономічними. У зв'язку з чим виникає певний сумнів - а чи дійсно вони залишалися в кишенях лише зазначених "стрілочників"? З урахуванням мільярдних обсягів закупівель мова могла йти про сотні мільйонів "відкатів" - а при таких масштабах "закупівельники" мали б вже давно фігурувати в Топ-100 українських товстосумів від "Форбс" або "Фокус".
Та не збідніє рука ... бере!
У зв'язку з цим цікаво визнання глави парламентського комітету з питань охорони здоров'я Тетяни Бахтєєвої, що повідомила про те, що МОЗ не бажає бути залежним від постачальників, які були єдиними і незамінними на протязі 8 останніх років. Відмотаємо хронологічну стрічку на зазначений термін. Що там у нас виходить? Медичних міністрів, мінялися, як рукавички примхливої ??панянки, перераховувати не будемо - просто лінь шукати інформацію і морочити голову читачам. Перерахуємо краще прем'єрів, що змінилися за горезвісну "восьмирічку". Отже, Янукович, Тимошенко, Єхануров, знову Янукович, знову Тимошенко, Азаров. І що, ні в кого з глав українських урядів, крім останнього, не доходили руки доручити помічникам-контролерам потолковее (з КРУ, наприклад) хоча б елементарно порівняти ціни в інтернет-прайсах фарм-фірм і в накладних МОЗ?! Втім, так, у них же були гм, "поважні причини" - вони до виборів готувалися, куди їм дійти до такої "дрібниці", як дерибаняться виділені для здоров'я людей гроші ...
І все-таки, часом пояснення "генералів від медицини" викликають лише усмішку. Ось цитована вище Тетяна Бахтєєва повідомляє, що українські представники шукають контакти безпосередньо з заводами-виробниками, для здешевлення закупівель. От уже ніколи не думав, що солідні фармвиробництва діють, як заводи пізнього СРСР - готові пустити "з коліс" партію продукції кому завгодно з грошима. Або - деякі заводи сучасного Китаю, штампують однакову продукцію хоч для власних гм, "брендів", мімікрують "під Японію" перестановкою однієї букви - хоч для відомої української мережі супермаркетів електроніки, свій власний такий же горе-"бренд" маскує звучним, але вже шведським словом.
Та продукція мало-мальськи поважаючих себе заводів давно законтрактована на кілька років вперед. Зазвичай - фірмою-власником, чий логотип і ставиться на упаковках з ампулами і таблетками. І знайти представництво останньої можна в перебігу декількох хвилин. За допомогою довідника "Жовті сторінки України", або, на худий кінець - звичайного Інтернету. Дуже часто - навіть під боком МОЗ, у Києві. І - прощай жадібні посередники, нескінченні ланцюжки яких відкушують по дуже жирного шматка від асигнованих коштів кожен.
Так ні ж - "нехороші" тендери припинили минулої осені - і шукають "хороших" пропозицій до цих пір. За 9 місяців дитину можна народити - а не те, що знайти можливості прямих поставок. При бажанні, звичайно. Тільки, схоже, жадібні посередники ще довго будуть відчувати себе в безпеці. Тому що, за умови покупки ліків "майже по собівартості" - як же "викроїти копієчку" під "відкати"? У кулуарах знайома автору медична громадськість вголос говорить, що нинішній "хрестовий похід" проти корупції в МОЗ може бути лише епізодом "великої війни" за перерозподіл "накручених відсотків" - між платниками та посередниками, кожен з них хоче отримати частку побільше. І після того, як "високі договірні сторони" прийдуть до полюбовному угодою - все ті ж "єдині і незамінні останні 8 років постачальники" зможуть наживатися на українцях ще стільки ж часу.
Але останнє, як раз, не так вже й важливо. Як це не цинічно звучить - але сподіватися на повну ліквідацію корупції в окремо взятому відомстві без прийняття радикальних заходів у суспільстві в цілому (наприклад, "засвічування" доходів і майна не тільки чиновників, а й усіх їх родичів "до четвертого коліна") - дуже наївно. Інша справа, що якщо не можна приблизно покарати всіх фігурантів даного "справи лікарів" (а не тільки 11 "стрілочників" з Мінохоронздоров'я) - треба хоча би виконати прем'єрську загрозу і "повідривати голову" винним за "зрив у беспредел". Коли майже повне припинення закупівель життєво необхідних ліків (без попереднього створення достатнього запасу) використовується в якості "козиря" у переговорах з постачальниками. Навіть якщо цей "бєспрєдєл" насправді викликаний не особистими корупційними інтересами, а виключно чистими і добрими намірами бажаючих навести порядок на ринку медичних держзакупівель.