Чорнобильські тварини допомагають вченим зрозуміти, що відбулося б з людиною в цих умовах

5 хвилин
30,1 т.
Чорнобильські тварини допомагають вченим зрозуміти, що відбулося б з людиною в цих умовах

Олена Бурдо, співробітниця інституту ядерних досліджень НАН України, в межах міжнародного форуму CHRNBL, що проходив 6-10 жовтня у Києві за підтримки Українського культурного фонду, розповіла про те, як на ссавців впливає іонізувальне випромінювання на території Чорнобильської зони.

Розкажіть, будь ласка, як саме впливає радіація на території Чорнобильської зони?

Дослідження ми почали у 2008 році. До нас були проведені інші дослідження, і коли ми планували свої роботи, то на них орієнтувалися.

Я досліджую, наприклад, норицю руду – на різних полігонах і з різним рівнем забруднення. Вивчаю кількість нориць на полігоні. Також спостерігаю, які є інші види.

Окрім цього, додатково, як радіобіологи, досліджуємо норицю зсередини за допомогою генетичних методів, досліджуємо, що відбувається в середині тварин. Робимо препарати, кладемо їх під мікроскоп і дивимось, що відбувається, шукаємо певні маркери, наприклад, мікроядра. Це означає, що вплив іонізувальних плит призводить до появи цієї ознаки. Отже, ми шукаємо ці маркери і, залежно від того, які маркери знаходимо чи не знаходимо, в якій кількості, як вони співвідносяться з іншими ознаками, ми робимо певні висновки про вплив іонізувального випромінення: як сильно впливає, де сильно і де не сильно впливає.

Відео дня

Так ми змогли побачити, що коли на територію мешкання нориць впливають зовнішні чинники, як, наприклад, затоплення, пожежі, – цей зовнішній вплив модифікує мікробіологічні наслідки, які ми постійно досліджуємо. Це обов’язково необхідно враховувати при проведенні натурних досліджень – полігони змінюються. Оскільки під час аналізу отриманих результатів досліджень ми повинні розуміти: це вплив лише іонізувального випромінювання, чи і випромінювання, і вплив змін навколишнього середовища. Якраз цим я і займаюсь.

Якщо говорити про якесь надзвичайне досягнення впродовж роботи – що б це було?

Саме те, про що я розповідала, – ми змогли виявити комплексний вплив змін довкілля і вплив іонізувального випромінювання. Коли розповідаєш про тварин у Чорнобильській зоні, то люди цікавляться мутантами. Щоразу розповідаю, що там нема тварин із десятьма головами чи очима, як у тарганів. А коли питають про вплив радіації, то от саме за допомогою цих маркерів ми можемо побачити, як вона вплива, і розповісти про це. Вплив спостерігається лише всередині організму, а ззовні жодних змін не спостерігається. У рослин, наприклад, ще можливі певні зміни вигляду, але це зумовлено особливостями будови; у тварин – ні, жодних зовнішніх ознак нема.

Коли ж ми заглядаємо всередину, то бачимо ефект – іноді сильніший, іноді слабший.

Спостерігаючи за норицями і врахувавши якраз вплив не лише радіаційного випромінення, а ще й зовнішніх чинників (таких як міграція через затоплення території), то тільки тоді змогли простежити певний вплив. І багато в чому він був зумовленим міграцією на інші, не затоплені території, та повернення назад. Вплив почав бути помітним і посилився. Це одна з відповідей на запитання – що робити з Чорнобильською зоною. Зі зміною екосистеми відбулись зміни і певний вибух, тож можемо говорити, що такі зміни можливі не лише з норицями, а й з іншими видами, що живуть на території Чорнобильської зони. Просто їх ми не досліджуємо.

Ця міграція – вона впливає на життя тварин інших регіонів?

Нориці мігрують на невеликі території, для досліджень це дуже зручний вид. Тож ми можемо відстежити міграцію на 2 чи 3 км. Коли ми кажемо про екологію певного виду, то якщо цей вид мешкає на певній локації, то і поведінка буде однаковою – це є стандартна видова характеристика. Нориці у Рудому лісі чи на абсолютно незабрудненій території поводяться однаково. При цьому мігрувати на 20 км вони не можуть. І такі локальні популяції дозволяють відстежувати (за рахунок градації) великі середні, майже фонові чи чисті території.

На прикладі нориць можна відстежувати радіаційний фон і розуміти – шкідливо чи не шкідливо?

Саме для цього ми і проводимо дослідження – цінність життя людини набагато вища за цінність життя нориці – ми не можемо поселити людину в Рудий ліс і змусити прожити 100 років, а через 100 років подивитись наслідки. У нориць відбувається швидка зміна поколінь, і ми бачимо – що могло би відбуватись з людиною, якби вона жила в цих умовах.

Питання про мутантів. Хроніки і публікації, що показували двоголових телят, – це все фейки?

У перші періоди після аварії були такі випадки. Так, опубліковано збірники, хроніки та відеодокументалістику.

Треба розуміти головне: іонізувальне випромінення діє на клітини, які активно діляться. Відомо про лоша, в якого було 2 голови. Але, якщо лоша народилось через місяць після аварії на ЧАЕС, а закладення всіх тканин і органів, як і у будь-якого великого ссавця, у коней відбувається протягом перших трьох місяців, то це роздвоєння відбулось саме у перші 3 місяці вагітності, а не за місяць до народження, – після аварії. Треба ставитись дуже прискіпливо і обов’язково аналізувати з погляду науки. Бо є дані, що свідчать, що у собак спостерігали облисіння, але на норицях чи всіх мишоподібних гризунах, що досліджувались після аварії, таких явищ і підтверджень не знайдено.

У ссавців досить важко відстежити серйозні генетичні мутації, бо навіть якщо вони відбуваються, то в більшості ссавців якраз відбувається абортація на ранніх строках – такі "мутанти" не народжуються. А в дикій природі вони просто вмирають.

Розвійте або підтвердьте ще один міф, стосовно зони відчуження – про те, що тварини великого розміру там узагалі велетенські.

Ці чорнобильські міфи активно підтримуються журналістами, зокрема – іноземними. Я колись бачила статтю про те, що Чорнобиль розцвів: бігають лосі, олені, взагалі всі бігають. Але коли їдеш Чорнобильською зоною, то бачиш 1 коня на день. А не мільйони. Це – територія Полісся. І там можуть жити стільки тварин, скільки дозволяє харчова база Полісся. Якщо нема чим харчуватись, то вовків буде стільки, скільки може прохарчуватись, а не мільйони. Умовно, якщо ведмідь, щоб прохарчуватись, повинен бути 1 на 5 кілометрів, то більше, ніж дозволяє територія, їх не буде. Як і з людьми – в трикімнатній квартирі добре жити одному, а не 40 людям.

Щодо популяризації Чорнобиля і питання – в яких напрямках варто розвивати?

Популяризація має бути, по-перше, з погляду науки. Через трансляцію наукових поглядів. Так – це аварія. Вона відбулась. До речі через що вона відбулась – питання до кінця не вирішене, є декілька поглядів. Треба говорити, до чого призвела, до яких наслідків.

По-друге – з погляду загального розвитку – що таке мирний чи не мирний атом і як він виглядає. Важливо розуміти що Зона відчуження – це насправді забруднена територія. Якщо ти руку засунеш в кислоту, то вона одразу буде боліти, а то й відвалиться. Якщо ти походиш Рудим лісом, то в тебе нічого не відвалиться. Принаймні – одразу. А, можливо, взагалі не відвалиться, або відвалиться – через 20 років. Ніхто не може спрогнозувати напевно. І це можливість подивитись на залишки СРСР із практичного боку – з погляду фізики, хімії, біології, з точки зору тих знань, що ти отримуєш в школі. Або, принаймні, побачити, як ці знання реалізовують інші люди на практиці.

Участь у Форумі CHRNBL і подібних заходах – це що?

По-перше – це можливість поспілкуватись з колегами. Радіобіологів в Україні, на жаль, не багато. Люди або не йдуть у цю спеціальність, або їдуть з України за першої можливості.

По-друге – це можливість розповісти про дослідження простими словами на загал тим людям, які зацікавлені в цій тематиці. Бо наука насправді досить капсульована і розмовляє досить важкою спеціалізованою мовою. І в більшості люди не розуміють, що ж там відбувається, а важливо, щоб люди розуміли. І це стосується не тільки України, а всього світу.

Люди мають розуміти, наскільки питання Чорнобильської зони відчуження важливе і глибоке. І наскільки важливо вирішувати питання – і досліджень у Зоні, і керування Зоною Чорнобиля – науково шукати вирішення цих питань.