Київ ... Без культурних цінностей, моралі і книг

Колись, давно, ще в мої студентські роки, один знайомий прочитав мені уривок з книги, написаної ще до війни. Дослівно відтворити весь текст у мене не вийде, але сенс полягав у тому, що рано чи пізно настане такий час, коли зі свідомості наших людей, а особливо молоді, будуть всіляко витісняти культурні цінності та моральні принципи, прищеплені раніше. Різними способами почнуть знищувати гідну уваги літературу, здатну навчити покоління чимось правильним. А замість цього на зміну їй прийдуть розпусні фільми і інші аморальні види розваг.

Всі ці кроки в сукупності будуть спрямовані на досягнення єдиної мети - будь-якими способами звести нанівець культурний рівень людей, позбавити їх морального обличчя і призупинити будь-які процеси мислення взагалі.

Так от, скажу відверто: таке відчуття, що уривок з давно забутої книги повільно, але впевнено перетворюється дійсність. І ніби не найкращий сценарій фільму жахів відбувається, справді. У ролі сценаристів-постановників - наша вельмишановна влада. А на головні ролі бестселера претендуємо, без проведення кастингу, ми з вами, дорогі співгромадяни!

Тільки от епілог "хеппі-ендом" зовсім не пахне.

Нинішня молодь і так пізнаннями в класичній літературі не блищить, так як зі шкільної лави замість прогулянок по свіжому повітрю і читання книг з ранку до ночі годує віртуального "тамагочі" і шпиль в "контр-страйк". І на питання: "Хто така Настасья Пилипівна?" Або "Які твори Мольєра ви в руках тримали?", - Замість відповіді дивиться скляними немигаючими очима.

А кажуть ще, що програма у дітей в школі складна. Так, складна, тільки, по всій видимості, не в тих місцях, де потрібно. Тому що за рівнем освіти ми на 25 років назад повернулися. А так в принципі нічого страшного. Давайте ще книги перестанемо читати зовсім - і діагноз "деградація мізків" світить всім і кожному. Кажуть, дурням жити легше. Є бажання спробувати?

І ось за сценарієм фільму підходимо до майже заключній сцені. Остання книгарня в Києві і той намагаються закрити. Доброзичливці.

Звичайно, їм-то чого переживати за розвиток нащадків? Їх же діти не тут освіту отримують. Кембридж, Гарвард, всі справи. А нашим і "Колобка" достатньо. У дитинстві прочитали, на цьому можна і зупинитися.

48 років книжковий магазин "Сяйво" знаходиться в центрі міста .. Люди знають його, люблять і цінують за те, що він є практично одним з останніх сполучних ланок з тим старим, добрим і звичним містом, який ми знали і пам'ятали з дитинства.

Бо сьогодні з тих магазинів, що були в столиці раніше, не залишилося практично нічого. Геть спогади!

Всі пам'ятають до неподобства схожу історію, що сталася з магазином "Знання".

І ось вже 8 років навколо книгарні "Сяйво" триває безперервна боротьба за його існування.

А у вересні 2009 року події почали розвиватися стрімкіше. ТОВ "Українська книга" та ТОВ "Абріль-студіо" (яка купила приміщення книгарні на незаконні аукціоні 16.09.2009 року), склали договір про оренду приміщення книгарні. А в квітні 2009 року рішенням Солом'янського суду в ТОВ "Книгарня" Сяйво "був призначений" директор-самозванець "- Корнієнко Ростислав Анатолійович.

Йому видали нову "друк" і нове "свідоцтво" про держреєстрацію з причини нібито б втрачену печатку і документів. Але насправді вони були і залишаються донині у володінні магазину "Сяйво". Про це на прес-конференції повідомила заступник директора Алла Решетнікова.

А 8 лютого в 19.45 - фальшивий директор-самозванець в супроводі 50 осіб бандитської зовнішності з залізними щитами в руках увірвалися до приміщення магазину. З ходу викинули роздягнених працівників "Сяйва" на сніг і почали заварювати вікна металевими щитами і громити все навколо, при цьому розбивши комп'ютер з сервером, де містилася вся наявна інформація по пересуванню книг.

На питання, що йому тут знадобилося, пан новоспечений директор відповів, що прийшов робити переоблік.

Але чому, питається, він вирішив приступити до виконання своїх обов'язків у лютому, якщо ще у квітні минулого року його оголосили директором? І де він хитався цілий рік? Незрозуміло. Але факт залишається фактом. Коли прискакало його високість, тоді і приступати зволила. ДіреХтор все-таки. Тільки от директор чи що?

Та й як товариш Корнієнко збирався робити переоблік без всіх даних, що знаходилися в нині убитому комп'ютері, залишається загадкою.

Крім того, не перестає терзати цікавість: яким же чином магазин "Сяйво" преспокойненько працював без печатки та свідоцтва всі минулі 11 місяців? Знову таємниця, покрита мороком ...

Міліція, яка прибула на місце інциденту, через 40 хвилин теж впала в ступор. Приїхали, вишикувалися в ряди і так і стояли, не рухаючись, пильно спостерігаючи за процесом, але в ньому не беручи участь. Воно й зрозуміло: бідні охоронці порядку просто розгубилися. 2 директора, "малярі", "сторожа", лопати ... Бардак повний. А поки не розібралися, хто є хто, і кого від кого захищати треба, права втручатися не мають. Ось вам і допомога прибула, називається! Хоч постріляти все до чортової матері прямо на очах! Без команди з місця не зрушать.

І ось після двох годин пильнування на вулиці чинному директору із заступником дивом все ж вдалося потрапити всередину магазину, де вони застали страшну картину. Молодики, що супроводжували новоявленого керівника, всім скопом знищували книги. Ті, які їм особливо чимось на душу не лягли, рвали руками на шматки.

Цікаво, "нові співробітники" таким чином до обов'язків приступити вирішили? Так псування майна в посадових обов'язках точно і однозначно не прописана.

Або вони Рея Бредбері перечитали, і твір "451 градус за Фаренгейтом" їх так вразило? Так там книги спалювали.

Напевно, і цей момент залишиться таємницею за сімома замками.

А тим часом вигнавши-таки нових працівників (е без допомоги вже приступила до роботи міліції) з магазину, співробітники оного і донині по черзі ночують у стінах його будівлі. Чого очікувати - не знають, кому вірити - теж.

А про те, що рішення Солом'янського суду у пана Корнієнка підроблене, працівникам "Сяйва" повідомив сам пан Пилипишин. Але тут теж все запущено. Повідомити-то повідомив, а товариш Шевчук, який працює під його чуйним керівництвом, взяв магазин "Сяйво" і сплавити його потихеньку з молотка за спинами у всіх. Піди тепер докопалися, хто там є хто. І хто дійсно допомогти намагається, а хто дупу свою прикриває. І цей момент підкреслила заступник директора Алла Решетнікова.

Що вже говорити, якщо навіть депутат Яворівський привселюдно заявив, що на місці книгарні повинен бути ресторан. А міська влада у відкриту кричить про те, що квадратні метри в центрі продавати потрібно, а то від книжок прибутку ніякої.

Ось вам і прихований бандитизм, (ой вибачте) давно відкритий, випинається і ніким не обмежений.

А поки, щоб не сидіти, склавши руки, дирекція магазину "Сяйво" на чолі з Аллою Лазуткін подали позов до Апеляційного суду міста Києва про визнання аукціону незаконним. Тільки от відповідач чомусь його повністю динаміт і вже на третє засідання не приходить. А через неявку другої сторони суддя, відповідно, зробити нічого не може. Ось справу і стопориться.

Тим часом хвилюються і постачальники магазину. Адже невідомість і нестабільність підприємства наявності. Та ще "деякі суб'єкти" товар псують. Звідси збиток матеріал, крім психологічного, додався. А книжковий магазин перетворився на поле битви!

На прес-конференції виступала і "скривджена сторона". В особі самого пана Корнієнка, який, стукаючи себе по грудях, запевнив усіх у тому, що ніяких силових заходів по відношенню до співробітників магазину особисто він не робив. І взагалі прийшов з добрими і дружніми намірами провести інвентаризацію. Про як тепер з колективом знайомляться і інвентаризацію проводять! Новий вдосконалений метод.

А далі - більше. Це його, нещасного, виявляється, з магазину викинули - "збитий" дамський колектив, а не він всіх підряд, на мороз попросив. Хоча хто конкретно виступив у ролі кривдника, не уточнює.

Мало того, Корнієнко стверджує, що з ним був тільки юрист, виконроб і - увага! - Всього лише пара-трійка людей (50 чоловік - це, значить, групова галюцинація була), думка яких він хотів почути, так як в магазині стіни протікали . А йому у відповідь на благі наміри міліцію викликали. Неподобство! Людина з усією душею, так би мовити.

Заварювання залізними щитами вікон Корнієнко також категорично заперечує. (Наснилося всім - кажу ж.) А про судові засідання так взагалі нічого не чув.

Коли запитали, навіщо заступника директора вигнали на вулицю без одягу, Корнієнко відповів: "Якщо Алла Анатоліївна по вулиці роздягненою погуляти вирішила, по-моєму, це її особисті проблеми". І додав, що він, мовляв, людина зовсім не конфліктна і діяти збирається виключно у правовому полі. І, незважаючи на те, що закон при приватизації приміщення перепрофілювати його НЕ ЗАБОРОНЯЄ, пан Корнієнко НЕ клянеться, але обіцяє НАМАГАТИСЯ залишити його книжковим. Хоча, не відходячи від каси, зізнається, що книжковим не до кінця ...

Мультимедійним, наприклад, варіацій багато - так як грошиків знову-таки недостатньо від одних книг. А говорячи іншими словами: якщо не вийде, то ви вже вибачайте, дорогі товариші. Цитую: "Неможливо зробити те, що вище твоїх сил". Перекладаю: "Гарантій немає ніяких, поки відчепіться, а там як карта ляже!"

Або таки можливо зробити? Якщо дуже захотіти? Я ось більше до цього слогану схиляюся. А до чого чаша терезів схилиться у вас? Слово за вами.

Можу з упевненістю сказати тільки одне: як би там не було, і хто б не був правий або винуватий, таким варварським способом питання не вирішуються! З таких ось показових вчинків і починається моральний і культурний рівень людини, людей і нації.

А якщо особисто вам не байдужа доля магазину "Сяйво" і ви хочете чимось допомогти - зайдіть в магазин і просто купите книгу, підтримайте співробітників морально, залиште свій телефон або напишіть особисте звернення. І якщо таких звернень набереться не менше тисячі, влада просто не зможе їх проігнорувати.

А ви з гордістю зможете сказати, що теж брали безпосередню участь у відстоюванні інтересів поки що не канула у вічність КНИГИ!