Юлія Мендель – про хейт, заздрість колег та долю жінки у політиці. Ексклюзивне інтерв'ю
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
3 вересня колишня прессекретарка чинного президента України Юлія Мендель святкує свій день народження. Їй виповнюється 35 років.
І хоч Юлія Мендель вже встигла написати про своє життя в мемуарах, у нас лишилися до неї питання. В ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL вона розповідає, чому майже кожен її публічний виступ закінчується шквалом обговорень, і як їй вдалося стати настільки помітною персоною в українському політичному ландшафті.
– Ви перша прессекретарка, яка так часто дає інтерв'ю. Навіщо вам це?
– Мене дискредитували, тож я була вимушена говорити.
– А вам не здається, що це тільки збільшувало градус негативу?
– Ні. Негатив і хейт розповсюджували опозиційні сили. Мене атакували дві ботоферми. Перша – проросійська. Друга – радикальна українська. Але не можна недооцінювати й того позитиву, який я отримала після ефірів. Мене почули журналісти й почали ставитися до мене краще.
– Інтерв’ю з Наташою Влащенко, по-моєму, було вашим першим. І, до речі, стало дуже резонансним. Ви задоволені розмовою?
– Я вважаю, що я досягнула своєї мети. Люди чомусь думають, що якщо тобі напишуть щось погане в коментарях, то піар не вдався. Це неправда. Піар – коли про тебе говорять. Я хотіла розкритися: говорити, щоб мене почули. Те інтерв’ю допомогло мені у цьому.
Зараз я відкрила коментарі на Facebook. І тепер ви можете чітко побачити, що там поширюються однакові меседжі. Є люди, які хейтять мене під кожним дописом… Не знаю, чи знаєте ви, але в системі неофіційних платежів є плата за коментарі. Ми такого не робимо, але мені розказували. Люди так заробляють гроші – беруть умовні 10-20 гривень за коментар.
З іншого боку, мені пишуть багато позитивних коментарів. Переважно в особисті повідомлення. Я й сама прошу цих людей – не йдіть на мою особисту сторінку в соцмережах, нащо воно вам потрібно? Там сидять ботоферми: українські роблять акцент на мою непрофесійність та начебто низькі інтелектуальні здібності; проросійські пишуть, що я не вмію одягатися і маю поганий вигляд.
– Чому вас не прийняли журналісти? Ваші помилки часто стають темою для обговорення в ефірі.
– По-перше, були дуже великі атаки: казали, що я некомпетентна, що мої окуляри на піджаку – це трагедія. Ці абсурдні меседжі одночасно розповсюджувалися різними інформаційними каналами. Основне їхнє завдання – викликати емоції, морально знищити людину, дестабілізувати ситуацію, створити ореол ненависті. До того ж я не відкидаю момент ґендеру. У політиці зрозуміло, що дівчині складніше.
– Вам заздрять колеги?
– Уявіть собі, що у першій п’ятірці на конкурсі (на місце прессекретаря – Ред.) я сиділа разом з редакторами українських видань. Як вони потім будуть до мене ставитися? Зрозумійте, досі такої ситуації ще не було. Якщо, наприклад, редакторка одного з українських інтернет-видань йде на мою посаду, програє і вже у липні починає мене "мочити" зі всіх боків, то є уже питання до об’єктивності, неупередженості, балансу.
– Як ви вважаєте, чи можна запрошувати на пресконференцію президента України блогерів? Романа Скрипіна, наприклад.
– Питання, чи можна вважати блогерів журналістами, зараз актуальне і дуже важливе у всьому світі. Я вважаю Романа Скрипіна блогером, бо журналістика як професія завжди прагне до об’єктивності.
Розповім таку історію: коли я допомагала міжнародним журналістам висвітлювати Майдан, то запропонувала міжнародному журналісту взяти український прапор. Сказала: "Можливо, тобі варто стати з ним перед камерою, щоб усі бачили, що ти в Україні зараз?". Він відповів, що не має права, бо це покаже його заангажованість. "Буде значно цінніше, коли я буду об’єктивним і показуватиму, що насправді відбувається в Україні", – сказав він. Тобто він враховував навіть такі нюанси.
Я ще раз наголошу на тому, що є три стандарти журналістики: неупередженість, об’єктивність і баланс. Блогери завжди ставлять суб’єктивну думку, емоцію вище за ці стандарти.
І друге питання, яке мене насправді більше хвилює, – коли існують низькі етичні стандарти. Я неодноразово порівнювала себе як прессекретаря з цими людьми, тому що всі ми працюємо в інформації і не закінчуємо роботу о шостій вечора чи переходячи на особисту сторінку в соцмережі. Людина бере інтерв’ю, а потім заходить у Facebook і починає описувати спікера не тільки ненормативною лексикою, але й вставляти в цю історію неперевірені факти, свої емоції, неконструктивну критику. Це показує, що журналіст чи блогер уже в принципі не може бути неупередженим, об’єктивним і збалансованим.
– Як ви оцінюєте роботу нинішнього прессекретаря президента України Сергія Никифорова?
– Зараз система уже налагоджена. Сергію легше, хоча він цього і не розуміє. Йде якісна, хороша робота пресслужби президента з різними медіа. У цих умовах атаки мінімізувати значно легше. До того ж у нього функції спрощені. Я думаю, що він не несе відповідальність за міжнародні медіа, за сайт, наприклад. Зараз ці обов’язки розподілені по-іншому.
– До нього немає такого інтересу чомусь.
– Мене ввели широким мазком, прямо за сценарієм. Стояло 150 камер довкола! Нас відразу почали атакувати, що ми проросійські. Коли поїхали у Брюссель, то нам вдалося розбити всі оці наративи. Але після цього мене почали знищувати як людину, котра могла з цим боротися.
Наразі Сергію простіше й через зміни в команді президента (у плані комунікації). Мені просто забороняли відповідати на запити медіа, надавати коментарі, відповідати журналістам на телефонні дзвінки. Никифоров відразу має справу з керівником, який чітко розуміє, що ці комунікації мають бути налагоджені.
– До того, як Никифоров став прессекретарем, він був телеведучим. Наскільки ці професії дотичні, на вашу думку?
– Сергій демонструє доволі непогану професійність на цій посаді, а також відкритість до журналістів, а це я вважаю основним. Його компетентність буде тільки покращуватися з часом. Професія телеведучого – це ж не лише "голова, що говорить". Це фахівець, який вміє працювати з інформацією. І це головне.
Я сама проходила цей шлях і пам’ятаю. Але у Сергія було не півтори години, як у мене, а півтора місяця. І не варто забувати, що до нас приходило по 50-150 медіа, а не обмежена кількість, як має бути під час локдауну. Та й на перший брифінг Никифоров прийшов уже доволі підготовленим. Коли я заходила, то починала з нуля, – був повний вакуум.
Ви питаєте, чи є далекими спеціальності телеведучого і прессекретаря – вони близькі насправді, тому що належать до однієї сфери. Якби він був інженером, йому було б значно складніше. Звісно, період трансформації має бути, бо він має вийти із журналістики і стати комунікаційником. Це займає час, треба працювати над собою.
Нагадаємо, раніше Мендель надіслала примірник своєї книги речнику президента РФ Дмитру Пєскову. Він, зі свого боку, має намір "обов'язково ознайомитися" з її мемуарами.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
Причиною, чому Мендель пішла з Офісу президента, стали проблеми зі здоров'ям. Вона зазначила, що президент "усе зрозумів".
9 липня Зеленський призначив своїм новим прессекретарем журналіста Сергія Никифорова. Іншим указом він офіційно звільнив з цієї посади Мендель.