"Вікон немає, двері вилетіли та впали на ліжко". Зірка "Слуги народу" розповіла моторошні подробиці руйнування квартири тата

Популярна українська акторка Катерина Кістень ("Коли ми вдома", "Слуга народу", "Лишайся онлайн") повідомила, що в результаті масованого ракетного удару, який Росія влаштувала 8 липня в українських містах, була зруйнована столична квартира її батька. Артистка поділилася жахливою новиною на своїй сторінці у Facebook.

Відео дня

В інтерв’ю OBOZ.UA Катерина Кістень розповіла подробиці того, що сталося. З початком повномасштабного вторгнення акторка знайшла тимчасовий прихисток від війни у Швеції, а її рідні виїжджати з України відмовилися. Тато артистки мешкає в Голосіївському районі столиці, куди й прилетів "привіт" від окупантів.

"На щастя, батька в той час не було вдома. Це просто диво! Бо якби він був у квартирі, не хочеться навіть думати, що сталося б, – розповідає Катерина. – У нього зовсім невелике житло. Навіть двох стін, за якими можна було би сховатися, немає. Все як вітрина… Ударною хвилею знесло дах їхнього п’ятиповерхового будинку, зруйновано фасад. У дворі спалено машини, в сусідньому будинку ситуація ще гірша: знесло половину під’їзду".

"У квартирі тата тепер немає вікон, по стінах пішли тріщини, двері в кімнату вилетіли, балконні теж – впали прямісінько на ліжко, – продовжує акторка. – Все майно – меблі, техніка – понівечене уламками. Зараз літо – житло може бути якийсь час у такому стані. Вхідні двері, слава Богу, не винесло ударною хвилею, можна якось зачинятися. Але час спливає швидко, почнуться холоди – і як тоді? У тата немає іншого житла. Зараз він переїхав на дачу, яка не пристосована до перебування в холодну пору року".

"Тато збирає всі документи на державну допомогу, і на початку ніби все виглядало добре: давайте, ми все вирішимо. А тепер є враження, що багато розмов, а реальних справ – не дуже. Тато каже, що сьогодні зустрів жінку з Троєщини, в якої ситуація була ще набагато гірша, вона зізналася, що чекає допомоги п’ятий місяць. А скільки ще – ніхто не знає".

Катерина Кістень каже, що не раз вмовляла родичів виїхати з Києва у більш безпечне місце, запрошувала до себе: "Але мої батьки – люди того покоління, для яких дім – це просто частина їх самих. Вони навіть слухати не хочуть про те, що, можливо, треба їхати. Чують всі мої прохання, але відмовляються. Мовляв, як вивезти із собою шматок свого життя? Ні, вони навіть не розглядають такого варіанта".

"Тато – пенсіонер (мама з батьком уже давно не разом), не працює, статки зовсім невеликі, – продовжує артистка. – Я допомагаю, як можу, однак саме цю конкретну ситуацію, відчуваю, самостійно не витягнемо. Він дуже цікава людина, останні роки захоплюється облаштуванням виноградників – по всій країні збирає саджанці. Восени робить класне домашнє вино – і це в жодному разі не бізнес. Сусідів пригощає, знайомих. Це його величезне захоплення – всі наші розмови лише про виноград. Зараз наше інтерв’ю трошки про інше, але я дуже хочу от на таких прикладах пояснити, чому мій тато навряд чи наважиться виїхати до мене. Каже: "Щоб усе це повмирало без догляду?".

"Ми всі дуже переживаємо за нього, – додає Катерина. – Кожен із нас з дня в день чує про подібні ситуації, але, коли трапляється таке з тобою, розумієш, що підготуватися до цього просто неможливо. Зараз думаю лише про одне: слава Богу, що залишився живим".

Катерина Кістень зізнається, що поки що для себе не вирішила, як надовго вона залишатиметься за кордоном: "Я не ставлю собі жодних термінів, бо у свої роки вже знаю, як це працює. Плануй, скільки забажаєш, але реальне життя обов’язково внесе корективи. Тому я звикла відштовхуватися від реальності. Я собі не малюю повітряних замків. Живу тут і зараз. Продовжую творчу діяльність, наскільки це можливо. Стараюся емоційно підтримувати рідних, допомагаю фінансово. Бачу ситуацію, в якій живемо, так: я ніби на березі, а вони – у воді. І я постійно тримаю руку напоготові, щоб простягнути її під час можливого шторму".

"Я розумію, що там, де зараз перебуваю, дуже важко говорити про розвиток якоїсь кар’єри чи гарної роботи для мене як артистки, – розмірковує акторка про своє теперішнє життя. – Це все як починати спочатку – дуже непросто. Порівняно з тим, що вже було зроблено і як налагоджено в Києві. Але я знаю, що в такий час не ухвалюються конкретні рішення. Все балансує хаотично – ну і нехай. Ми всі намагаємося нині якось втриматися. А коли щось стане зрозумілішим, тоді можна буде прислухатися до себе: чого я хочу? Повернутися додому чи залишитися тут?".

"Так сталося, що Швеція виявилася стовідсотково моєю країною, – зізнається Катерина. – Я дуже здивована цим, бо ніколи не розглядала її навіть як місце для нетривалої подорожі. Вона настільки осторонь моєї уваги стояла, що це аж дивно. Якщо кудись їздила мандрувати, то це була Іспанія, Італія, Франція. І у Швецію потрапила під час війни, бо зголосилися прийняти знайомі. Мені дуже цікаво спостерігати за місцевими людьми. Вони не підлаштовуються ні під кого, слухають тільки себе, зважено ухвалюють рішення, багато думають. Дуже подобається, як вони це роблять – дуже розмірковано та по-людськи".

"При знайомстві можуть здатися ніби трошки відстороненими, – ділиться акторка. – Але ця дистанційність – не про зверхність або байдужість, небажання втручатися. Вони не кидаються в обійми, спостерігають здалеку, щоб провести внутрішній кастинг. А коли розуміють, що взаєморозуміння можливе, вже починають відкрито підтримувати, щиро спілкуватися. Це мені теж подобається, бо робиться без якихось підтекстів. Якщо не складається, то теж про це скажуть відверто. Вони дуже поважать як свою територію, так і інших. Це дуже відчувається. Я бачу, з якою любов’ю виховують своїх дітей, як трепетно ставляться до всього людського. Тому я щиро полюбила цю країну".

Для охочих допомогти батьку Катерини Кістень координати для допомоги тут.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!