"У мене на мить зупинилося життя". Анатолій Хостікоєв – про смерть народного артиста України Богдана Козака

Народний артист України Анатолій Хостікоєв, що на початку своєї творчої кар’єри працював у львівському Театрі імені Заньковецької, розповів про корифея цього театру – Богдана Козака, про смерть якого стало відомо сьогодні, 28 травня.

Відео дня

В інтерв’ю OBOZ.UA артист пояснив, чому Богдан Козак відмовлявся їхати разом з Богданом Ступкою працювати в Театр Франка, а також пригадав, як грав з легендарним колегою в спільних виставах.

"Сьогодні зранку, коли я побачив цю сумну новину, в мене просто на мить зупинилося життя, – зізнається Анатолій Хостікоєв у розмові з OBOZ.UA. – Театр Марії Заньковецької, де ми разом працювали – це мій перший театр. Там багато корифеїв, яких всі знають і поважають. Для мене всі вони – це перші народні артисти не в сенсі звання, а в тому, як їх любили глядачі. Богдан Козак був дуже яскравим представником цієї плеяди – в своїй інтелігентності, професійному ставленні до мистецтва, шляхетстві. Він підкорював всіх своєю неймовірною ерудицією.

– Ви працювали з ним в одних виставах?

– Мені пощастило. Він був прекрасним партнером, який міг навчити, передати свої вміння, талант. І найголовніше – трепетне ставлення до професії. Мені дуже важко про нього зараз говорити в минулому часі. Коли був молодий, здавалося, що це покоління нікуди не дінеться – всі будуть жити довго. А люди відходять і відходять… Богдан Козак – це величезна втрата для українського мистецтва та для кожного, хто його знав, особисто.

Свого часу ми разом працювали у виставі "Прапороносці" за Гончаром. Мені був 21 рік, а він, мені здається, старший на років десять. Це була перша моя робота. У постановці брали участь видатні актори – Федір Стригун, він, Богдан Ступка. Я за сценарієм мав читати у виставі лист від Шури Ясногорської. Вчив текст і страшенно хвилювався. Він це бачив і після однієї з репетицій (коли зрозумів, що в мене просто опускаються руки, бо не міг підібрати потрібні інтонації, не розумів, як мені зіграти цього персонажа), підійшов до мене. І дуже лагідно сказав: "Анатолію, заспокойтеся! Знаєте що? Ви читайте цей лист від себе – начебто ви його написали".

Він так просто мені пояснив (до слова, до всіх молодих акторів завжди шанобливо звертався на "ви"), що відразу все стало на свої місця. Я зрозумів, що формулював собі занадто складне завдання, а він, як досвідчений актор, допоміг мені вийти з цього глухого кута. І потім я прекрасно грав у цій виставі. А його поради, як бачите, запам’ятав на все життя. Дохідливо, і разом з тим дуже професійно він допоміг мені впоратися з цією роллю.

Він прекрасно знався на поезії, був актором класичного репертуару, і мені здавалося, що це його фішка. Але в екстравагантних ролях, гротескних, він був просто неперевершеним. В "Замшевому піджаку", де ми теж грали разом, він настільки несподіваний! Дуже часто мав ролі коханців, був звабливим та дуже привабливим на сцені. В нього часто закохувалися, тому що він був справжнім чоловіком. Такий романтик і разом з тим – донжуан.

– Чи спілкувалися ви останнім часом? Можливо, в месенджерах.

– Коли я тільки поїхав зі Львова, активно спілкувався з ексколегами, і з Богданом – також. Але в останні роки – ні. Лише приходив на виступи, які він мав у Києві. А в месенджерах… Знаєте, я не прихильник такого підтримання зв’язків. Живе спілкування – його нічим не замінити. На жаль, я не матиму нагоди особисто провести Богдана в останню дорогу. Зараз у мене практично через день вистави.

Цікаво, що свого часу Богдана Козака запрошували на роботу до нашого театру, але він категорично відмовився залишати Львів. Залишався заньківчанином до кінця своїх днів. Працювати в Театрі Франка йому пропонував Сергій Володимирович Данченко. Він забрав сюди зі Львова Богдана Ступку та Віталія Розстального, а Богдан Козак відмовився. Він дуже товаришував і з Ступкою, і з Данченком, але назавжди залишився вірним Театру Заньковецької. Нікуди не поїхав.

Нагадаємо, раніше OBOZ.UA писав, що сьогодні стало відомо про смерть видатного українського актора Богдана Козака – народного артиста України, шевченківського лауреата, педагога для цілого покоління українських акторів.

Актор Національного театру імені Марії Заньковецької Богдан Козак поєднував акторську справу з викладацькою діяльністю у театральній студії при театрі, викладав на акторському відділенні Львівської державної консерваторії імені Лисенка, був завідувачем кафедри театрознавства та акторської майстерності, а у 2004-2010 роках – деканом факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!