Таксистка, продавчиня на ринку та бариста. Як живе акторка Наталія Бабенко, яка під час війни змінила кілька професій

Наталія Бабенко – одна з найпопулярніших акторок молодого покоління українського кінематографа. Глядачі знають її за кінороботами "БожеВільні", "Пульс", "Найкращі вихідні", "Кріпосна". З повномасштабним вторгненням, коли залишилася без роботи, бо кіновиробництво зупинилося, артистка вирішила спробувати себе в іншому.

Відео дня

В інтерв’ю OBOZ.UA Наталія Бабенко розповіла, як придумала тестувати різні професії і знімати це на відео. Акторка встигла попрацювати помічницею механіка на станції техобслуговування, баристою в кав’ярні, кур’єркою на доставці їжі, водійкою таксі – і це ще не всі професії, які "приміряла" на себе. Артистка також зізналася, як велика війна змінила її життя.

"У ніч на 24 лютого 2022 року я моніторила новини в інтернеті, – згадує Наталія початок великої війни. – Але і подумати навіть не могла, що прокинемось від вибухів. Спати пішла близько четвертої ранку. Дуже добре пам’ятаю момент: заплющила очі в повній тиші, трішки навіть вдалося подрімати – і пролунав дзвінок. Я одразу зрозуміла, що зараз скажуть: війна. Телефонувала сестра: "Швидко збирайся, їдь до нас". Два тижні ми ховалися вночі по підвалах, рятуючись від ракетних атак. А потім, коли з усіх усюд почали дзвонити: "Дівчата, виїжджайте!", довелося послухатися".

"Їхати за кордон не планували, думали побути якийсь час на заході України, – продовжує Наталя Бабенко. – Ми не змогли використати авто, бо на той час вже обстрілювалися всі траси. Добиралися до Львова 12 годин стоячи. Це був евакуаційний потяг, його навіть не оголошували, ми випадково побачили на табло на вокзалі, швидко спустилися на платформу, забігли. А вже у Львові знайомі запропонували їхати до їхніх родичів у Німеччину. Близько тижня ми жили там, а потім, знову-таки через знайому, знайшли прихисток у будинку одного місцевого пенсіонера. Знаєте, зараз згадуючи Георга, думаю, що доля спеціально вела нас до цієї країни, щоб зустріти його – людину з великим серцем та щирою душею".

"Коли почалася велика війна, він одразу сказав Марії, українці, яка допомагала йому вести побут, що чекає в себе українську родину, – розповідає Наталія Бабенко. – Ми приїхали, познайомилися. І цей чоловік огорнув нас неймовірною турботою. Піклувався, наче ми його рідні. Прокидався з самого рання, щоб ми не встигли поїхати і придбати якихось продуктів, усе купував сам. Готував нам сніданки, возив на екскурсії. Казав: усе життя мріяв про доньку (у нього дорослі сини), тепер у мене їх чотири – я, сестра, наша мама і моя племінниця. Це було дуже зворушливо".

"У нього був ритуал: кожного ранку виходив з собакою на ґанок і годував птахів, які зліталися зграями – пернаті неймовірної краси, я таких не бачила ніколи, – каже акторка. – Дуже любив природу, людей… В один день сказав, що має їхати до лікарні: щось із серцем. Сам сів за кермо. Виявилося, що потрібна операція, згодом було ще одне хірургічне втручання, а далі – щось пішло не так... Коли ми з сестрою поїхали до нього в лікарню, сказали, що зайти може хтось один. Так вийшло, що я остання з нас, хто з ним бачився. На той час ми вже мали повертатися додому, однак затрималися, щоб підтримати Георга. А коли зрозуміли, що його хвороба – це затяжний процес, таки поїхали до Києва. Пообіцяли, що ще приїдемо, але в лютому 2023 року його не стало".

"У Києві в мене роботи не було від слова зовсім, – згадує акторка. – Схоже відчуття мала в ковідний період, однак тоді розуміла, що це тимчасово і кіно ось-ось з’явиться. Окрім того, у мене була хороша фінансова подушка – тільки-но закінчила проєкт. Тому той період минув відносно безболісно. А після вторгнення навіть не розуміла, чи буде моя професія і чи віднайдеться мені місце в ній. А що я ще вмію? Що зможу? Йти десь працювати на касі? Думок було багато, перебування у стані невизначеності дуже гнітило. Я чекала-чекала, а потім вирішила, що треба щось робити, і започаткувала свій YouTube-канал. На той період дуже багато людей змушені були відмовитися від своїх професій і шукати щось інше. Подумала: що, якщо буду пробувати на один день якусь нову роботу?".

"Одразу стикнулася з труднощами – багато людей відмовлялися мене брати, бо не хотіли відкривати закулісся своєї професії. Передусім це стосувалося фінансової складової. Розуміли, що буду про це розпитувати, адже моїх глядачів цікавило, скільки вони можуть заробити в тій чи іншій професії. Проте все-таки вдалося зробити багато цікавого. І після всього побаченого і пережитого зробила висновок: немає незначних професій – кожна важлива, але водночас непроста. Навіть той самий блогер. Я раніше думала: ну походила-познімала – хіба це складно? А виявилося, що потрібно ще змонтувати, звести, домовитись, прорекламувати контент у своїх соцмережах".

"Працюючи день таксисткою, я залишилася в мінусі, хоча там заробити можна насправді дуже добре – і тисячу гривень, і більше, – усміхається Наталія. – Просто зі мною вийшло, бо недосвідчена. Перед роботою вирішила помити машину – людей же возити. Заплатила 500 гривень на мийці. Вже потім мені в коментарях писали, що можна було на самообслуговуванні швиденько привести авто до ладу за 100 гривень – та й все. Далі мене оштрафували за неправильно припарковане авто, хоча зупинилася буквально на хвилину, бо прийняла замовлення, а навігатор завис. Довелося стати на аварійку, щоб розібратися. Потім я ще поїла в "МакДональдзі". У коментарях теж були поради з цього приводу, мовляв, треба було взяти з собою судок з обідом. Ну і додамо до цього всього пальне. Коли склала всі ці цифри, у мене вийшов мінус. Заробили всі, окрім мене".

"А продавчиня на ринку? – продовжує Наталія. – Виходити на роботу потрібно дуже рано, бо треба зробити закупки на оптовому ринку. Зараз, коли комендантська година, виїжджають о п'ятій ранку, раніше – о третій ночі. А закінчується робота тоді, коли зачиняється ринок. В одних о п’ятій, в інших – о сьомій. На торговій точці, де я працювала, робочий день закінчувався о восьмій вечора. А потім ще потрібно перебрати товар, що залишився, все переважити, перерахувати".

"Я дуже люблю смачну каву, тому робота баристою мала особливий досвід, – продовжує акторка. – І це теж дуже непроста робота. Для кожної машини має бути підібраний правильний помел зерна. Зварити смачний напій – це ціла наука. Наприклад, навчитися робити піну з молока, що йде в капучино, – за весь день у мене це вийшло лише кілька разів. І то під правильним керівництвом. Мені розповідали, що люди і по пів року проходять стажування, і не у всіх виходить закохатися в цю професію. А для декого це стає сенсом життя. Наприклад, Ліза Скрипник, моя знайома ще з Енергодара, де я народилася та виросла, їздить на міжнародні кавові конкурси і посідає перші місця".

Наталія Бабенко дуже неохоче підтримує розмови про рідний Енергодар Запорізької області, який перебуває в окупації, бо дуже болить: "Те, що там роблять, – це жахливо. Замінований весь периметр міста, ситуація дуже непроста. Хто міг – виїхав. Нині це зробити майже неможливо. Є дуже багато історій, коли люди їхали і зникали в дорозі. Навколо дуже багато фільтраційних таборів".

"Чи приніс YouTube-канал заробіток? – повертається Наталія до теми свого життя під час війни. – Монетизація була, але невелика. Я навіть не скажу вам, які це цифри, бо просто копійки. Для того, щоб нарощувати доходи, потрібно постійно робити цікавий контент – YouTube любить регулярність. А в мене з часом все-таки розпочалося кіно, і програму про професії довелося поставити на паузу".

"Гонорари тим часом змінилися, – зізнається акторка. – Не на нашу користь, звісно. Але я сподіваюся, що дуже скоро все піде на краще, бо кінопроцес потрошку оговтується. Коли чую розмови про те, що зйомки фільмів зараз не на часі, хочу нагадати всім, хто таке пише, що нам теж треба годувати родини, платити комуналку, яка зараз космічна. Йдеш у магазин, ніби нічого не купуєш, а залишаєш на касі щонайменше тисячу гривень. І найголовніше: акторам потрібно розвиватися. І дуже хочеться, щоб українського кіно було багато і воно було різним. От у мене тільки-но закінчився цікавий проєкт. Гостросюжетний шпигунський детектив "Митець" – серіал про внутрішніх зрадників, про тих, хто може працювати поруч, але насправді – на ФСБ. У сценарії було використано реальні гучні слідчі справи, що відбувалися в наші дні.

"Наприкінці жовтня в прокат вийшов історичний трилер "БожеВільні", де я граю дружину головного героя, якого звинувачують в антирадянській діяльності за любов до закордонної музики, – ділиться Наталія. – Чоловіка моєї Оксани запроторюють у спеціальну лікарню, де "лікують" таких самих неугодних радянській владі українців. Коли прочитала сценарій, просто загорілася цією роботою. Пам'ятаю, біля Театру Франка записувала самопроби з другом. Потім мене запросили на кастинг, далі були парні проби. На одному з відборів сказали, що ніби я затверджена, але це була ще неофіційна інформація. Як я раділа! А через кілька днів запрошення в картину вже підтвердили офіційно".

"Стрічка знімалася в 2021 році, і це дуже важлива робота, – продовжує артистка. – Ми мали мету: донести до українців і загалом до світової спільноти, що таке тоталітарний режим. Щоб у людей, які ностальгували за радянщиною, вклалося в голові, чому ми в жодному разі не можемо допустити повернення тих часів. І маємо робити все, щоб окупація України більш ніколи не повторилася. Шкода, що картина мала дуже короткий термін прокату. Наше українське кіно треба плекати, носити на руках, давати йому гарні години в кінотеатрах, створювати більшу промокампанію – робити так, щоб люди чекали на цей фільм".

Наталія Бабенко зізнається, що їй, як і багатьом іншим українським акторам, до війни доводилося працювати на знімальних майданчиках з росіянами: "Ви знаєте, у мене ніколи не було друзів серед них. Ну попрацювали – та й все. Всі мої друзі – люди з дуже чіткою проукраїнською позицією. Якось ми так зійшлися, рідні душі. Знаю, що коли почалася велика війна, дуже багато чого повилазило, і дехто з колег взагалі залишився без свого оточення. Мені дуже пощастило з друзями".

"Якщо говорити про реакцію знайомих російських акторів на повномасштабне вторгнення, то мені написав звідти лише один колега, – продовжує Наталія. – Мовляв, вибач. Потім він ще оті чорні квадратики в соцмережі виставляв. Хтось казав, що його за це загребли в поліцію. Не знаю, наскільки це правда, але минув час і він вже виступав на їхньому головному пропагандистському телеканалі – співав оди владі. Зламали? Залякали? Не знаю. Просто для себе зрозуміла, що всі вони перебіжчики. Під кого треба, завжди прогнуться. З того часу вони мені не цікаві. Найважливіше, щоб від нас нарешті відчепилися. Це найголовніше".

"Чи вірю я в те, що так і буде? – додає акторка. – Відверто кажучи, різні думки приходять у голову. Ці імперські замашки – вони із покоління в покоління там передаються. А скільки грошей вкладали і продовжують вкладати в цю пропаганду? А хто вони насправді? Збірна солянка. В одних вкрали, у других, третіх, десятих. А що ваше? Де ваші здобутки? Хто ваші люди? Я сподіваюся, що колись цей жах закінчиться, ми все-таки видихнемо, розправимо крила та злетимо високо-високо, куди не зможуть дістатися загарбники із сусідньої країни. Дуже хочеться, щоб наші діти жили в Україні, яка не воюватиме, бо буде настільки сильною і владною, що ніхто не посміє глянути в наш бік".

Також OBOZ.UA писав, куди зникла і як живе найсексуальніша блондинка 90-х – співачка Астрая.

А ще на OBOZ.UA історія про те, як живе найуспішніша колись дитина-кінозірка Анастасія Зюркалова: переїзд до Канади та робота офіціанткою.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки.