Відео дня
Скандал із Могилевською, сварка з Кузьмою та кризи Білик. Куди зникла легендарна світська левиця Світлана Вольнова
Світлана Вольнова – модель, телеведуча, акторка, легенда світських заходів. Екстравагантні образи, які вона демонструвала на публіці, незмінно ставали темою обговорення в медіа. Крім цього, Вольнова яскраво заявила про себе у багатьох телепроєктах, зокрема – "Вольності Вольнової", де стала чи не першою телеведучою, яка розмовляла із зірками на рівних. Її зухвала манера спілкування захоплювала глядачів, програма мала шалену популярність.
В інтерв'ю OBOZ.UA Світлана Вольнова, яка після початку повномасштабного вторгнення весь час залишається у Києві, розповіла, як її життя змінила війна, а також зізналася, чому на деякий час перестала приймати запрошення на участь у публічних заходах.
Світлана Вольнова народилася та виросла у російському Ленінграді (нині – Санкт-Петербург). В Україну переїхала у 24 роки за чоловіком, який був військовим. Каже, що в Росії в неї залишилися родичі: "У мене двоюрідна сестра у Санкт-Петербурзі. Знає, що відбувається тут із першого дня, вона на нашому боці. Щоправда, спочатку все було трохи інакше. Пам'ятаю, зателефонувала, я розповіла, що місто бомблять, а вона: "Це ж ваші". Я була шокована: "Лєно, ти при тямі?" Дуже серйозно з нею поговорила, вона мене зрозуміла. Ми продовжуємо залишатися на зв'язку, коріння роду – це важливо. Востаннє я була в Росії на похороні батька у 2017 році, мами вже на той час не було серед живих. Не могла не поїхати. Але після цього – все. Ну який сенс? Після 2014 року, коли почалася війна на сході України, нам там робити було нічого".
Повномасштабне вторгнення Світлана Вольнова зустріла у Києві: "Ми дізналися про війну о четвертій ранку і не могли в це повірити. Хоча напередодні я відчувала незрозумілу тривогу, як мені здавалося, без причини. Всі довкола говорили про одне: може бути війна. А я думала: "Ну як же? Не може бути". Рано-вранці нам зателефонувала мама одного зі знайомих, сказала, що на Київ ідуть російські танки: "Швидше у підвал, ховайтеся". З цієї хвилини моє життя, як і всіх українців, змінилося назавжди. Пам'ятаю, у квартирі з лютого дуже довго стояв розкішний букет, куплений до війни. Він уже весь висох, але не викидала. Хотілося ще трохи вхопитися за мирний час".
– Я відправила доньку Аню за кордон, а сама вирішила залишатися. А куди мені втікати? Я не уявляла себе без Києва, без своїх друзів. Певний час місто було абсолютно порожнім. Я живу в центрі (квартира Світлани Вольнової розташована на Майдані Незалежності. – Ред.), мені здавалося, що тут одне з найбезпечніших місць, писала друзям із різних міст: приїжджайте, у мене два поверхи, всі помістимося. Місяць жила зі мною жінка з Чернігова – мама подруги моєї доньки. До цього два тижні вона провела у підвалі. Нічого не їла, я потім її весь час намагалася відгодувати досхочу.
Аня знайшла тимчасовий притулок від війни у США. Звичайно, сумує за мною, але освоїлася швидко. Вона англійську посилено вивчала з 12 років. Коли я вперше потрапила до Америки в 36 років, не знаючи англійської (свого часу вчила французьку), зрозуміла: перше, що потрібно дати дитині, – це хороша мовна база. Вона їздила до літніх таборів за кордон, навчалася у британському коледжі. Як модель об'їздила 45 країн. Зараз живе у Техасі, вийшла там заміж за американця. Особливо про це не розповідає, мовляв, не час для таких новин.
На Новий рік планує приїхати до мене, зараз у процесі оформлення документів. До цього ми бачилися навесні. "Мамо, всі розмовляють українською мовою!" – приємно дивувалася. Але й зазначала, що у повітрі відчувається неймовірна напруженість. Київ живе тепер іншим життям. Ми всі обмежили якісь зустрічі, вечірки – я дуже довго відмовлялася. Наразі можу прийняти запрошення, якщо проєкт має освітню мету. А просто прийти на відкриття магазину... Мені є куди витрачати свій час.
– Як живеться під час війни?
– Як усім зараз. Працюю як коуч – за допомогою духовних практик допомагаю нашим жінкам та дівчатам виходити з кризових ситуацій. Посилено вивчаю українську мову. Знайшла унікальну дівчину Владиславу Лозу – вона вчитель від Бога. Щоранку, об 11-й, ми займаємося. Вихідних практично немає. Нещодавно знялася у реаліті "Оселя" – вперше українською мовою. Наразі надійшла пропозиція від "Нового каналу" взяти участь у зйомках. Є пропозиції щодо майстер-класів та великих мотиваційних виступів. Готуюсь до серйозного стрибка.
Донька розвиває у США наш бізнес (кілька років тому Світлана Вольнова разом із дочкою створила свій бренд костюмів. – Ред.). Шиємо зараз більше для американського ринку. В Україні купівельна спроможність зі зрозумілих причин сильно впала.
– Світлано, якби вам зараз запропонували відродити вашу гучну програму "Вольності Вольнової", ви б погодилися?
– А мені не раз це пропонували! Дивно, але спершу до нас ніхто не хотів іти. У певному сенсі й зрозуміло: це була перша відверта програма. А потім уже хотіли платити гроші за те, щоб потрапити до цього шоу, бо там були виключно зірки першої величини. Загалом я зробила 54 програми та пішла.
– Ви втомилися?
– Ні, зірки закінчилися (сміється).
Світлана каже, що гучний проєкт не додав до кола її друзів нових облич із шоубізнесу: "Друзів у мене взагалі не так і багато". А ось гучних конфліктних ситуацій вистачало. Найвідоміший скандал стався з Наталією Могилевською, яка прямо під час ефіру пішла з програми після кількох хвилин спілкування з телеведучою. (Прибувши на зйомки із запізненням, у супроводі гримера та прессекретаря, співачка відреагувала на першу ж фразу ведучої: "Ти що думаєш, що я тебе боюся? Та хто ти така? Що ти про себе уявила?". – Ред.) Але були, як виявилося, й інші. "Ми сильно посварилися з Кузьмою, – згадує Вольнова. – Річ у тому, що він спочатку погодився прийти до нас в ефір, а потім зненацька відмовився. Я подзвонила йому: "Ти, хлопче, чого злякався?" Йому це не сподобалося. А я була така зухвала на той час (сміється). Ну, загалом він сказав кілька жорстких фраз, я теж за словом у кишеню не полізла... А через два роки він мене несподівано запросив на свій виступ. Я прийшла, тепло зустрів. Сказав: "Ну, чого ображатись?".
З Могилевською ми також помирилися. Через якийсь час після конфлікту вона потрапила в аварію і покликала мене. Не знаю, чому раптом вирішила так вчинити, я не думала про це. Просто купила квіти й поїхала до лікарні. Ми з нею дуже добре поговорили. А відверте інтерв'ю, яке тоді намагалися зробити, вона таки дала для іншої програми через років п'ять. Мабуть, їй треба було до такого дозріти. З ким з артистів зараз спілкуюся? Зустріну Олега Скрипку, привітаємось. Можу зателефонувати Пономарьову, запрошувала його ось на виставку пам'яті мого друга Сергія Єрмакова. (У 2022 році Вольнова організувала пам'ятний захід на честь українського дизайнера, який пішов із життя у січні 2021 року у віці 48 років. – Ред.)".
– Хто з артистів приємно здивував вас під час війни?
– Нещодавно я випадково почула свіжу пісню Могилевської. Вважаю її великою артисткою, може співати все що завгодно. Але ця пісня особливо зворушила: така дуже відверта розмова вийшла зі слухачем. І ти не можеш її віднести до жодного часу. Є артисти, які, наприклад, усе життя працюють у стилі 90-х. І не хочу їх кривдити – це нормально. Вони працюють на свою аудиторію, займають певну нішу. Збирають концертні зали, виступають. А Могилевська для мене – поза часом. Вона мала кризи. Знаєте, коли доходиш до максимуму, а потім думаєш, що далі? Як в Ірини Білик. Королівство замале, розумієте?
Ми зараз живемо у дуже непростий, але цікавий час: нині дуже швидко стає зрозуміло, хто бреше у своїй творчості, а хто щирий і чесний. Маски падають швидко. Мені зараз дуже імпонує, наприклад, Melovin. Не виключено, що скоро знімусь навіть у його кліпі. Дуже перспективний артист, як на мене. Думаючий, аналізуючий – молодець. Подобається солістка гурту KAZKA, теж рівнева дівчинка. Завжди цікаво дивитися на тих, хто заходить, хтось з'являється, хтось повертається.
– Як ви ставитеся до артистів, які, попри російську агресію, продовжують виступати й жити в РФ? До тієї ж Ані Лорак, яка, до речі, також була героїнею вашої авторської програми? Ходили розмови, що вона хотіла повернутися в Україну, але їй не дали.
– Перестаньте, як це не дали? Он Лобода взяла й поїхала з Росії. Та їй зараз важко повернутися на український ринок, бо не лише виступала, а й жила в Москві. Але багато хто не думав, що все так станеться між країнами. А російський ринок – він величезний, тому наші їхали туди заробити. У випадку зі Світланою Лободою, гадаю, працювати там – це була ідея її продюсера. І Світлана швидко стала там зіркою номер один. Ну а потім війна, перевірка на міцність. А Лорак завжди була націлена на Москву. Пам'ятаєте, ще зовсім дівчинкою брала участь у телепроєкті "Ранкова зірка" Юрія Ніколаєва? По суті, з пелюшок – туди.
Та й Повалій прагнула того самого. До речі, в нас із нею не склалося інтерв'ю – не пішла вона на контакт. Напевно, вирішила, що для неї це небезпечно (сміється). Хоча, якщо чесно, то чого боятися? Я не збирала плітки, компромат, тільки факти. Мала крутих інформаторів, котрі знали абсолютно все про всіх. Мені тільки залишалося отримати інформацію та "залізти в шкуру" свого героя, щоб зрозуміти, чому він так вчинив у тій чи іншій ситуації. У кожного в житті бувають помилки, невдачі – це нормально. Але наша журналістика на той час показувала зірок такими прямо недосяжними, начебто вони з іншою, даруйте мені, ДНК народилися.
Я хотіла довести, що кожен може бути зіркою. Ось подивіться, у неї вийшло, значить, і у вас вийде те, про що мрієте. Ось такою була ідея програми. Але головне було знаєте що? З любов'ю поставитися до героя. Бо якщо ти поважаєш людину, то навіть найскладніше запитання, яке ставиш, усе одно йде від співпереживання, з інтересу зрозуміти й підтримати. А не для того, щоб втоптати у бруд та отримати рейтинг. Тому "Вольності з Вольновою" тоді так потужно зайшли, розумієте? Якби це було побудовано виключно на негативі, вони б так довго не прожили.
Окрім "Вольностей Вольнової", у мене було багато інших цікавих проєктів. "Рандеву" на телеканалі К1, де як ведуча допомагала героїням, самотнім жінкам, знайти чоловіка своєї мрії. "Нехай вам буде кольорово" – жіноче шоу, яке ми вели з Олею Сумською на "Першому національному". Був дуже цікавий проєкт у Савіка Шустера "Хочу Обаму" – про передвиборчу кампанію в Америці. "Поради від Світлани" – на радіо "П'ятниця", яке дублювалось у програмі СТБ "Все буде добре", де я також працювала. Крім цього, була запрошеним експертом у багатьох інших програмах українського телебачення.
Світлана зізнається, що на початку великої війни пережила зраду: її покинув коханий чоловік: "Він повіз своїх дітей до Греції, як потім виявилося, з колишньою дружиною. І там залишився, потім, щоправда, повернувся, але це вже інша історія. З початку вторгнення ми домовилися бути у цей страшний час разом, підтримувати одне одного. Але склалося по-іншому. Мені досі буває боляче, але що вдієш? Кличуть на побачення, але я не ходжу. Пишуть в особисті повідомлення, просять адресу, щоб надіслати квіти. Але як я прийматиму квіти, якщо я навіть людину не бачила?
Ну, якось не час для цього всього зараз. І якщо ви мене запитаєте, про що мрію, я одразу навіть не зможу відповісти. Це найскладніше запитання. Якщо скажу, що мрію бути зі своєю коханою людиною та багато їздити кудись, як раніше, – це неправда, ні. Ми всі мріємо про мир – оце правда. Звучати у цьому світі правильно – така ще моя мрія. Бути корисною людям і себе максимально реалізовувати. Думаю про нові проєкти, пов'язані з цікавими розмовами – але це, зрозуміло, плани вже більш на мирний час. Туди ж – мрії про нові яскраві колекції, які ми творимо з дочкою.
Цікаво, що попри війну, у нас бурхливо розвивається дизайнерський бізнес – багато нових імен. Ще зі спостережень: на останньому Ukrainian Fashion Week помітила красивих чоловіків, які носять жіночий одяг. Головні діви там були чоловіки. Життя рухається, змінюється, незважаючи ні на що. І найкращий засіб уникнути поганих думок – почати творити. І не обов'язково щось глобальне, можна почати з себе – приміряти інший образ, як ті чоловіки. Або розпочати розвивати якісь нові таланти. Зварити смачний борщ – це також мистецтво.
Але найголовніше, я мрію жити у світі, в якому навколо мене буде якнайбільше щасливих людей. А ще – досягти такого рівня рівноваги та мудрості, щоб жодні сили не могли зламати. Ну, і якщо зайшла розмова про велику мрію: хочу створити реабілітаційний центр для енергетичного перевантаження, де за допомогою звуків та спеціальних технік можна було б переналаштувати себе на більш позитивний лад. Це, звичайно, масштабна мета, але все, що ми бачимо зараз цікавого у світі, теж колись починалося з чиєїсь мрії.
Також читайте на OBOZ.UA, де зараз і чим займається яскрава акторка Катерина Вишнева: чоловік на війні, робота у дитячому садку та чорноробом у теплиці.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!