Пугачова, Галкін та інші: як зірки сумують за померлим Жванецьким

"Не стало нашого друга, нашого класика, нашого такого єдиного Михайла Михайловича, нашого Жванецького. Ну що тут напишеш, що тут скажеш. Дякую йому, що жили з його словом, дивилися на світ з його пращурами, переживали складні часи з його гострою думкою. Закриваються двері в ту прекрасну епоху, коли умами володіли глиби. Сьогодні вперше за довгі похмурі дні сонце в Москві вийшло, а в душі зайшло. Світла пам'ять, Мишко дорогий! Співчуття рідним, Наташа, Діма, тримайтеся!"

"Ось і все. Ти пішов від нас назавжди. Непоправна втрата. Друг мій, ти незабутній. Ти завжди в моєму серці".

"Пішов геній. Помер Михайло Жванецький. Гумор осиротів. Співчуття рідним і близьким".

"Здавалося, що він буде завжди. Світла пам'ять, Михайло Михайлович, дякую за все".

"Друзі, не стало ще одної Великої людини – Михайла Жванецького. Я не вірю в смерть. Він просто пішов від нас, перейшов у Вічність, у свій час, зумовлений саме для нього. Нехай цей шлях, спрямований до Бога, буде легким. Сьогодні, згадуючи наші з ним зустрічі, перше, що спадає на думку, – це запах моря... прекрасний, вічний, надихаючий, так схожий на життя Майстра. Коли я знімала про нього фільм, він сказав мені, що з роками йому хотілося б поміняти близькість дуже енергійного, вічно молодого моря, що хвилюється, на гладь озера, незмінного, спокійного, що допомагає заглиблюватися в свої думки. Як це правильно сказано, адже саме з роками людина в гладі озера одного разу повинна побачити відображення своєї душі... А у Михайла Жванецького вона була прекрасною, тому що змусити плакати від сміху і сміятися від смутку міг тільки Майстер з чистим серцем!"

Людина, яка навчила нас розуміти тонкий гумор та сатиру, геніальний і унікальний. Земля Вам пухом... P.S. Оскільки в коментах багато згадок про відсутність реакції Жванецького на агресію Х@йла проти України і анексію Криму, і отримання медальок з рук кремлівського вурдалака, я скажу наступне. По-перше – Жванецький був одним з небагатьох, хто підписав листа проти анексії/окупації Криму! А, по-друге – в тому числі знання сатири Жванецького мені особисто допомогло не стати жертвою гібридної війни, і однозначно оцінити глибину і підлість злочину агресора – Росії, і її, так званих, "еліт". Без фальшивих напівтонів і нюансів. Агресор – ворог, до якого немає співчуття. Тому – ще раз дякую Михайлу Михайловичу за прекрасну творчість і науку відрізняти гумор від псевдогумористичної ржаки... P.P.S. "Он так упорно думал о мясе, что возле него стали собираться собаки" (М. Жванецький)