"Два роки тому не міг цього уявити". Олександр "Терен" Будько про перший стендап, неідеальну Європу і звернення до українців у Лісабоні

Ветеран війни, який втратив обидві кінцівки, призер "Ігор нескорених", герой документальної стрічки Сари Джессіки Паркер "Перший ряд", присвяченій артистам балету в еміграції, автор книги "Історія впертого чоловіка", ведучий нового проєкту "Відвал ніг", а сьогодні ще й стендапер-початківець... Все це лише про одну людину – Олександра Будька, більш відомого як Олександр "Терен".

Відео дня

Нашій кореспондентці вдалося поспілкуватися з ним у Лісабоні, куди чоловік завітав, щоб презентувати книгу та свій перший стендап. Про те, наскільки швидко і кардинально змінилося життя 27-річного Олександра, чи до вподоби воно йому та як справляється із таким насиченим графіком, – ексклюзивно для OBOZ.UA .

– 24 лютого 2024 року, рівно через два роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ви виступили зі зверненням до української діаспори на центральній площі столиці Португалії – Лісабона. Вас впізнали, вітали та аплодували. Чи могли ви уявити ще два роки тому, наскільки кардинально зміниться ваше життя?

– Два роки тому я й справді не міг уявити, що виступатиму перед українцями в Лісабоні і що мене будуть впізнавати в Португалії. Але, звичайно, я завжди прагнув до змін на краще.

– Бариста, графічний дизайнер, мінометник, учасник "Ігри нескорених", танцівник, актор, письменник, ведучий проєкту "Відвал ніг" і тепер ще й стендапер. Чи залишились професії, у яких хотіли би спробувати власні сили?

– Мені імпонує все те, чим я займаюся зараз. Звичайно, якщо буде якась цікава ініціатива, пропозиція, то буду пробувати. Бо по сьогоднішній день, за що би не брався – вдавалось все. Якихось конкретних побажань не маю.

– Окрім презентації книги "Історія впертого чоловіка" в країнах Європи, ви також вперше виступили у форматі стендап-шоу. Почувались комфортно в новій для вас сфері?

– Оскільки я тільки почав займатися стендапом, писати і виступати, то звичайно, що це трохи складно. Адже тут інший жанр, який відрізняється від лекцій та презентацій. Потрібно вміти взаємодіяти з публікою, розуміти аудиторію, грати на емоціях та керувати цими емоціями. Не скажу, що це доволі легко дається, є певні моменти, які потрібно пропрацювати, але можу запевнити, що і в цій сфері також почуваюсь комфортно.

– У вашому проєкті "Відвал ніг", який вийшов на YouTube кілька тижнів тому, ви разом із запрошеними зірками українського шоу-бізнесу перевіряєте міста України на інклюзивність і прагнете змінити ставлення суспільства до людей, які пересуваються на кріслах колісних. На вашу думку, у країнах Європи, які ви нещодавно відвідували, з цим проблем менше, ніж в Україні?

– Вона [Європа] значно доступніша, навіть у маленьких містечках, ніж Україна. Але водночас не можу сказати, що це тотально доступна Європа і що вона ідеальна у всіх сенсах. Це навіть підтверджують самі мешканці. Немає достатньої кількості пандусів, підйомників. Але загалом ситуація краща. Люди, які пересуваються на кріслах колісних чи мають порушення зору або слуху, почуваються там вільніше.

– Хто ви спеціальністю та чи працювали за фахом?

– За спеціальністю я інженер-технолог харчової промисловості. За фахом ніколи не працював. Ще під час навчання зрозумів, що це помилково обрана професія. Пізніше працював графічним дизайнером і планував повністю перейти в цю сферу діяльності. Але війна внесла свої корективи – перейшов у військову сферу.

– Як справляєтеся з таким насиченим графіком та чи до вподоби вам такий активний спосіб життя?

– Так, графік дійсно насичений. Але, в принципі, мені це подобається, бо є структуризація і планування свого життя. Не завжди це добре, але все-таки тішить, що немає якихось моментів розхлябаності, коли людина думає, чим би зайнятися і де себе задіяти. У такому графіку почуваю себе досить активним та продуктивним. Сподіваюся, що так буде і надалі.

– Якщо виникає вільний час, як його проводите?

– Насправді вільного часу дуже мало. Але якщо є, то зазвичай дивлюсь драматичні та історичні фільми, які спонукають задуматись над своїм життям зокрема. Читаю нашу літературу, слухаю музику, здебільшого українську, адже останнім часом з'явилося дуже багато якісного контенту. Зараз це ще і підіграється інтересом самого суспільства. Також намагаюся займатися спортом – плаванням, ходжу до тренажерного залу. Ну і, звичайно, по можливості, зустрічаюсь із друзями та близькими.