Небо стало просто червоним. Акторка Леся Самаєва вразила містичною історією про те, що насправді зупинило росіян під Києвом

Популярна українська акторка Леся Самаєва вразила історією про те, що допомогло українським захисникам стримати наступ росіян на столицю в лютому 2022 року. Загарбники не дійшли до Білогородки під Києвом, де мешкає артистка з родиною, всього кілометр.

Відео дня

В інтерв’ю OBOZ.UA Самаєва розповіла, що російські танки не змогли подолати стародавню систему фортифікаційних укріплень – рукотворні пагорби, що тисячоліттями захищали землі від ворога. Останній раз оборону тут тримали за часів Другої світової війни – бетонні доти й досі видніються у земляних валах.

"Загарбники не змогли захопити нашу місцевість, безумовно, в першу чергу, через спротив наших героїчних оборонців, – розповідає Леся Самаєва. – Але було ще дещо – і це дуже містична історія. У Круглику, а також на околицях Білогородки розташовані оборонні системи, відомі як Змієві вали. Їм близько тисячі років, побудовані ще за часів правління князів Володимира і Ярослава. Саме ці вали від наших пращурів стали на заваді пересуванню техніки загарбників, уявляєте?"

Змієві вали – народна назва земляних оборонних споруд. Ділянки, що збереглися, розташовані переважно у лісових масивах, деякі з них перебувають на державному обліку. Центральний комплекс, найвищий вал, називають ще могилою Святослава, язичницького князя Київського. Щороку на цьому пагорбі влаштовують екстремальні польоти дельтапланеристи, які інколи закінчуються для когось з них трагічно. "То їх Святослав забирає до себе", – забобонно стверджують місцеві.

Про те, що російська ворожа армія не змогла подолати Змієві вали, що під Білогородкою, свого часу офіційно повідомлялося і на сторінці у Facebook Сухопутних військ ЗС України. "Орківська техніка не змогла форсувати Змієві вали. Давньоруські оборонні системи проти Орди – 2000 років гарантії! Предки повстали", – йшлося у пості.

"Але, коли росіяни були вже дуже близько, наше небо стало просто червоним, – згадує Леся Самаєва. – Вибухи не припинялися ні на хвилину. Я зараз думаю: як ми тоді не боялися? Було єдине бажання: просто вижити. Коли дізналися про Бучу, відправили дочку на захід України, а самі з чоловіком вирішили нікуди не їхати. Однак нам постійно телефонували родичі, друзі та знайомі, лякали розповідями, що нашу місцину братимуть в облогу. І в якийсь момент ми зібрали речі і поїхали до родичів на Хмельниччину. Коли повернулися через три тижні, я реально цілувала землю на своєму подвір'ї. Здавалося, їдеш у ту ж саму Україну, але непросто побороти відчуття, що ти біженець, вигнаний з свого дому".

Повне інтерв’ю з Лесею Самаєвою читайте на OBOZ.UA тут.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!