Харукі Муракамі – 73. Сім маловідомих фактів про культового письменника, якого не люблять у Японії
У середу, 12 січня, японський письменник, прозаїк та перекладач Харукі Муракамі святкує своє 73-річчя. Це один із культових письменників сучасності, який не боїться у текстах висловити власну думку щодо близьких йому цінностей. Його зневажають японці та люблять європейці, але від цього роботи автора не втрачають, а, навпаки, лише набувають популярності.
Творчість Харукі напряму пов’язана з тим, що у нього на душі. Для того, щоб проникнутися книгами письменника, треба зрозуміти, яка він людина. На честь свята читайте в матеріалі OBOZREVATEL маловідомі факти про іменинника.
1. Момент натхнення
У 1978 році 29-річний Харукі на трибунах стадіону Мейдзі Дзингу насолоджувався бейсбольним матчем: "Ластівки" грали проти "Хіросимських коропів". У момент, коли один із гравців першої команди, Дейв Хілтон, відбив другу подачу поспіль так сильно, що пролунало ехо, Муракамі сказав собі: "Усе зрозуміло! Починаю писати повість!". У той же вечір майбутня знаменитість сів на кухні й почав творити, а за 6 місяців випустив першу свою повість – "Слухаючи пісню вітру".
Пізніше світ побачив його не менш талановиті роботи – "Норвезький ліс", "Кафка на пляжі", "1Q84", "Полювання на овець", "Убивство командора", "Чоловіки без жінок" тощо.
Декілька романів письменника екранізували. Йдеться про фільм "Норвезький ліс" (2010), режисером якого став Чан Ань Хунг, та "Сядь за кермо моєї машини" (2021), режисер – Рюсуке Хамагуті. Другу кінокартину в США визнали найкращою за 2021 рік.
2. Біг допоміг позбутися шкідливих звичок
Муракамі тривалий час, до 33 років, палив. Далі вирішив кинути шкідливу звичку і зайнятися своєю фігурою. Він захоплювався плаванням та марафонським бігом. Якось навіть подолав дистанцію в 100 км. Під час занять спортом найбільше Харукі мотивують пісні Creedence Clearwater Revival, John Mellencamp та The Beach Boys. Наразі письменнику вже за 70, але він і досі щоранку бігає, щоб тримати тіло в тонусі.
3. Любов Муракамі до джазу
Харукі щодня щонайменше протягом 10 годин слухає джаз. У його колекції вже є близько 40 тисяч пластинок. У 1974 році він разом зі своєю дружиною Йоко відкрив у містечку Кокубундзі (у префектурі Токіо) джаз-бар "Пітер-кет". Для реалізації запланованого, подружжю довелося зайняти у знайомих чималу суму грошей. Заборгованості накопичилося так багато, що тривалий час у приміщенні навіть не було опалення. У цьому барі постійно лунали джазові композиції 1950-х років, а щовихідних відвідувачі мали змогу послухати живу музику.
У 1977 році Харукі та Йоко перенесли бар до Сендагаю (район у центрі Токіо). Нове місце було більш просторим, що навіть вдалося помістити туди рояль. Згодом заклад все ж довелося закрити. Муракамі продовжив займатися винятково написанням книг і перекладацькою діяльністю.
4. Харукі не любить встановлювати дедлайни
У 2014 році в інтерв’ю для видання The Guardian Муракамі сказав: "Я не люблю встановлювання крайній термін. Ненавиджу працювати під тиском. Я завершую свою роботу тоді, коли завершу, а не коли цього від мене вимагають". Тож Муракамі пише тексти лише тоді, коли відчуває натхнення й внутрішню готовність.
Цікаво й те, що він, працюючи над сюжетом майбутніх книг, часто грає на фортепіано. Так письменник розминає пальці й тренує мозок. На думку Харукі, це допомагає упорядковувати інформацію, завдяки чому в тексті "нічого не злипається".
5. Книжкові герої письменника часто падають під землю
Ледь не в кожному романі Муракамі хтось із персонажів падає під землю або ж провалюється в криницю. Це результат дитячої травми письменника. Коли він навчався ходити, упав у річку поблизу будинку, де проживав із родиною. Мама Харукі тоді розвішувала білизну й встигла побачити сина до того, як його "занесло" у трубу. Відтак знаменитість на все життя запам’ятав ці відчуття страху.
6. Муракамі відомий як перекладач, але він не перекладає власні книги
Харукі досконало знає англійську мову, тож із легкістю перекладає твори іноземних письменників на японську. Проте чоловік не береться працювати з власними творами. Він пише книги англійською, а потім передає їх професійним перекладачам, яким повністю довіряє. Може лише зрідка уточнити певні деталі.7. Харукі недолюблюють у його рідній країні – Японії
Герої романів Муракамі – японці, і події відбуваються в Японії. Створюючи образи персонажів, письменник використовує міфологію своєї країни, а в сюжетах нерідко оперує фактами із реальної історії батьківщини. Та навіть попри це, далеко не всі в Японії поважають творчість Харукі. Мало того, чимало земляків знаменитості вважають його західним, а не японським митцем.
Жителів "країни, де сходить сонце" дратує те, що "світи", які створив Харукі, надто далекі від справжньої Японії. Наприклад, персонажі з його книг носять джинси та смакують замість саке (японська рисова настоянка; натуральний алкогольний напій) нідерландське пиво "Heineken", замість традиційного бенто (рис, риба або м'ясо і один або кілька видів нарізаних сирих або маринованих овочів у одній коробці) забігають у "McDonald’s". Крім того, герої книг Муракамі слухають винятково джаз.
У сюжетах цього письменника часто можна знайти "віяння" попкультури та західної літератури. Це основна причина, чому японцям, особливого старшого покоління, не подобаються книги Харукі. Варто зазначити, що молодь Японії, навпаки, у захваті від робіт Муракамі.
Раніше OBOZREVATEL писав:
про коментар Харукі Муракамі щодо аварії на "Фукусімі-1";
про ажіотаж книги письменника Харукі Муракамі;
про твір Муракамі "Норвезький ліс", який прибрали зі шкільної програми.