Путін став чекістом у Ленінграді, а не в Німеччині – ексгенерал КДБ

Борис Єльцин, експрезидент Росії, вже будучи у відставці, за рік до своєї смерті сказав, що найбільшими його помилками була війна у Чечні і вибір Володимира Путіна своїм наступником, розповів OBOZREVATEL колишній керівник зовнішньої розвідки КДБ і генерал-майор Олег Калугін.

Відео дня

Але насправді Путін, який уже 20 років керує Росією, не найгірший варіант для цієї країни, впевнений він. Як звичайний працівник КДБ зміг завоювати довіру тодішнього мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, а потім і довіру Бориса Єльцина, читайте у першій частині інтерв'ю.

– Американський президент Дональд Трамп намагається покращити відносини з Росією. Навіщо?

– Так, американський президент намагається якось їх покращити, але зараз зі Штатами у Росії не найкращі відносини. Американська еліта, консервативна і налаштована антиросійськи, незважаючи на бажання президента домогтися покращення. У Росії, як кажуть, свої справи, Америка не на першому місці, хоча як стратегічний партнер або противник нікуди не поділася.

– Часто кажуть, що Трамп може бути агентом Кремля. Це правда?

– Ну такі розмови були і є і залежить ще від того, хто говорить. Іноді це робиться для того, щоб якось підірвати кар'єру нинішнього президента і повагу до його особистості. Ну а те, що Трамп намагається знайти спільну мову з Путіним – це факт, як і те, що він був у Росії і йому там дуже сподобалося. Самій Росії дуже важливо не мати Америку як противника у дусі Холодної війни – це російському керівництву не потрібно.

– Чому? Дивлячись із боку, таке враження, що вона до цього прагне.

– Річ у тім, що в Росії проблеми і зі своїми сусідами, і з колишніми республіками СРСР, зокрема з Україною. Крім того, Америка, з точки зору всесвітнього становища, вже не супердержава, яку боялися всі, зокрема і Росія. Але у РФ власна гордість, на всіх інших вона дивиться зверхньо. Покращення відносин між країнами для Трампа – це частина його передвиборчої програми. Йому треба якось постати перед своїми виборцями як людині готовій на дружні відносини з будь-якими країнами, ну і звісно з Росією, яка завжди розглядається як потенційний противник.

– Як зараз американці ставляться до Росії і до росіян зокрема?

– Реакція різна, так завжди було. Але загалом її не порівняти з тим, що було десять років тому. Все покращилося в усіх сферах. Крім того, Росія ж не погрожує змінити світ і підставити все під своє керування. Тому загалом ставлення не таке погане. Трамп враховує це, як і його попередники, Обама зокрема. Всі вони вважали, що з Росією треба знаходити спільну мову. Холодна війна – це ідеологічна війна. Зараз це вже не ідеологічна війна, Америка залишається супердержавою, а Росія намагається зберегти свої позиції і якесь спеціальне становище у світі, з яким би рахувалися не тільки у військовому плані, а й в економічному.

Читайте: Росія комусь пряник дасть, а у когось переворотик влаштує – Пристайко

– Як би ви оцінили 20 років президентства Володимира Путіна?

Єльцин був людиною з ідеями реформування і змін у Росії, а Путін багато в чому зберіг приналежність до колишніх органів держбезпеки і до так званого порядку в країні, заснованого на органах держбезпеки, силі і авторитеті. У цьому сенсі Путін зберігся.

– Часто ще кажуть, що Путін прийшов до влади на крові, вибухи будинків у Росії зокрема...

– Цього не можна заперечувати. Я досі згадую таких людей, як Галина Старовойтова, Анна Політковська. Вони стали жертвами організацій, які не хотіли розвитку демократичних засад у Росії, і їх прибирали як потенційних політичних опонентів. Я був знайомий і зі Старовойтовою, і з Політковською, і з багатьма, яких уже сьогодні немає. Вони пішли з життя не з власної волі, а стали жертвами політичних репресій з боку кремлівського керівництва.

– Але вбивати людей – це занадто жорстоко, чи не так?

– У Росії, на жаль, в цій справі є великий досвід, але на відміну від сталінських часів, путінські навіть не порівняти. Немає вже концтаборів для політв'язнів, не кажучи вже про масові вбивства. Це індивідуальні випадки. У цьому сенсі від сталінської епохи залишилася психологія. Та й з точки зору жорсткості нинішня ситуація далека від сталінізму.

– Сам Путін, коли служив у КДБ і працював у Німеччині, був шпигуном чи ні?

– Ні, Путін працював у органах держбезпеки Ленінградського управління КДБ. На якомусь етапі він був відправлений до Східної Німеччини у місто Дрезден на роботу. Крім нього, там були сотні працівників держбезпеки. Путін пропрацював там років 5.

Коли повернувся до Ленінграду, у нього з роботою важко було, це Собчак його взяв, тодішній мер Ленінграда.

Він дізнався, що Путін у Ленінграді без будь-якої серйозної позиції, взяв і запросив його в адміністрацію ленінградського міськвиконкому. Ось звідти і почалася його кар'єра.

Читайте: Українці не пробачають образ владі, а росіяни терплять – журналістка з РФ

Часто згадую один епізод, який, може, мало кому відомий. У ті роки в Росії була серйозна проблема з продуктами харчування, люди стояли у чергах, щоб купити елементарні продукти: хліб, масло та інше. У Ленінграді це справа налагодилося, і Єльцин запитав: "А чому ось у Ленінграді люди живуть більш-менш нормально, а у нас у Москві та в інших містах ні". А йому хтось відповів: "У Собчака там хороший помічник є, організовує через Фінляндію поставки продуктів, за рахунок обміну радянських паливних матеріалів". Коротше, Єльцин почув і сказав: "Нехай він приїде сюди, викличте його".

Ось так запросили Путіна для роботи у кремлівській адміністрації. Це був початок його нової кар'єри, тобто він залишив Ленінград із хорошою репутацією. У Москві він виявив себе на цьому рівні досить переконливо, і Єльцину він сподобався. Хоча через багато років по тому у нього була інша думка.

Проте Путін 20 років при владі. Країна не перебуває у стані кризи і нехай повільно, але йде вперед. Інша річ, що терміни вже наступають і люди хочуть іноді оновлення влади. Ну, подивимося, що буде у 2024-му році.

– Таке враження, що Путін не був примітним. Його однокурсник Юрій Швець каже, що в інституті його називали "блідою міллю", а ви кажете, що він носив папірці з кабінету до кабінету.

– Так, я знайомий з цією думкою, і, до речі, Путін мені більше нічим, крім цієї обставини, і не запам'ятався. Він був просто чиновником. Єльцин витягнув його у Кремль, бо той показав, а до цього Собчаку, і очевидно й іншим, що може вирішувати проблеми. У тому випадку вони були пов'язані з продовольчими поставками. А Путін просто організував поставки сировини, нафти на Захід, в Гельсінкі, а звідти отримував продовольство. Тому Ленінград був забезпечений. Це треба вміти створити такі умови, щоб отримати взаємовигідні умови.

– Але це просто звичайний бізнес?

– Так.

– Виходить, що Путін був звичайним чиновником, який надалі став президентом Росії?

– У цьому своєрідність нинішньої російської держави. Єльцин сказав, що одна з його головних помилок у житті – це вибір Путіна. З іншого боку, я впевнений, що багатьом росіянам Путін подобається і вони за нього голосуватимуть. Він буде при владі стільки, скільки йому треба, за нинішніх умов.

– Чим Путін міг іще Собчаку сподобатися, крім своїх менеджерських здібностей?

– По-перше, діловитістю. По-друге, він був пов'язаний із органами, а Собчак шукав якийсь неофіційний контакт для впевненості, що чинить правильно і не суперечить бажанням та інтересам одного зі стовпів радянського суспільства – органів держбезпеки.

– Юрій Швець сказав, роки роботи Путіна у Ленінграді припали на хвацькі 90-ті, до яких він може бути причетний.

– Ну я не виключаю, в цьому сенсі Путін – людина особливих якостей, якщо треба – він зробить.

– Чому він став агресивним і почав вести війни у світі?

– Для цієї організації – це складова частина роботи і характеру. М'якотілі люди, які не вміють вийти з ситуації, непридатні. У цьому сенсі Путін показав себе як адміністративний працівник-чекіст саме у Ленінграді, не у Східній Німеччині. Там він був просто на контакті з органами безпеки НДР, а робота у Дрездені... Самі розумієте – чудове місто, там ніяких особливих подій і не було ніякої діяльності контррозвідки ні західної, ні проросійської.

– Зараз Росією керує ФСБ?

– Думаю, що це не перебільшення, адже при владі перебуває колишній майор КДБ. Путін – один із найкращих доказів, хто керує державою, ну і, звісно, він привів із собою людей, яким довіряв.

Читайте: Путін дробитиме Україну, але в нас є шанс – Клімкін

– До кола силовиків, які керують Росією входить Секретар Ради безпеки і колишній директор ФСБ Микола Патрушев...

– Ви казали, що він не схильний до особливої жорстокості.

– Патрушев? Ні. Ну тепер, знаєте, син Патрушева просунувся, став однією з фігур політичних.

– Так, там є така тенденція – просувати на високі посади своїх дітей. Але чому Кремль проводить таку жорстку зовнішню і внутрішню політику?

– Ну вони її проводять за вказівкою Путіна, бо Путін веде зовнішній курс країни, а наші міністри просто виконують його вказівки. В цьому нічого дивного немає – вони складова частина нинішньої російської номенклатури.

Друга частина інтерв'ю з Олегом Калугіним вийде днями.