Трагедія Норд-Осту: фото, відео, спогади тих, хто вижив
Рівно 18 років тому, увечері 23 жовтня 2002 року, будівлю Театрального центру в Москві на Дубровці захопили терористи. У той час там йшов мюзикл "Норд-Ост". У заручниках опинилися понад 900 людей: актори, персонал театру, глядачі, серед яких були діти.
Уранці 26 жовтня розпочався штурм, під час якого було застрелено всіх терористів, а невідомим газом було отруєно на смерть, за різними даними, від 130 до 174 заручників. У річницю трагедії Норд-Осту OBOZREVATEL публікує свідчення очевидців, а також фото та відео з місця теракту.
Трагедія Норд-Осту: спогади очевидців
"Я фактично кілька діб не міг заснути. Нам забороняли ховатися за стільцями, нахилятися, а в мене не виходить спати в сидячому положенні. Через шок я майже не відчував спраги й голоду. Уже в ніч на 26-те, на четверту добу, я плюнув на все, постелив на підлозі під кріслами газетки й заснув. Через три години почалася газова атака. Я лежав обличчям вниз і, мабуть, тому не надихався газом. Прокинувся, коли мене хтось тряс: "Можеш іти?" – "Так, можу". Пішов, хитаючись" (актор Марат Абдрахімов, що грав у мюзиклі" Норд-Ост").
"До туалету нас відпускали, але раз на декілька годин. У партері для цих потреб використовувалася оркестрова яма, а нам пощастило більше – ми сиділи в бельєтажі, і там, поруч з виходами із зали, було два жіночі туалети. В одному з них було вікно, і якісь дівчата змогли через нього втекти. Після цього терористи заявили: тих, хто зробить хоча б крок у сторону того туалету, чекає розстріл на місці. Добре пам'ятаю дорогу до туалету – навколо вибиті вікна, всюди осколки, гільзи, краплі крові, уздовж стіни сидять терористи з автоматами, йдеш і думаєш: тільки б мене зараз випадково в сторону того туалету не повело" (одна із заручниць, журналістка Марія Чумаченко).
"Ми практично завжди насправді голодували. З харчуванням що було: доставили соки, воду, все це взяли з місцевого буфету. Сік "Сантал" там був різних видів. А простої води не було. Тобто весь час хотілося пити. Тому що "Фантою", маленькою пляшкою на чотири людини, не нап'єшся. Потім стали економити воду, стали трохи менше пити, тому що вони перестали пускати нас до туалету. Туалет був – жах якийсь. В оркестрову яму ходили всі, це був кошмар... Ледь що, якщо ти робиш якусь неправильну дію, на тебе прямо вказівкою – а вказівкою в них був пістолет – наставляли і говорили: "Цикнеш – підеш до Аллаха" (журналістка Ольга Черняк).
"Ми повинні були підчищати за "Альфою" – добивати терористів і виводити заручників, але допомога знадобилася нам самим. Ледве ковтнувши повітря в залі, весь загін як за командою почав блювати. Але серйозних отруєнь ніхто зі спецназівців, на відміну від заручників, не отримав . Мабуть, далося взнаки відмінне здоров'я і хороша фізична підготовка. Крім того, зіграло роль те, що в отруєному приміщенні штурмовики, на відміну від заручників, перебували недовго "(боєць спецназу Олександр).
"Те, що пішов газ, я зрозуміла одразу: на якусь секунду в залі з'явився терпкий неприємний запах. "Знімайте одяг і дихайте через нього!" – крикнула я дітям і сама стягнула кофту. Ще секунда – пролунали постріли. Але ми вже дихали в светри, нагнули голови до колін. Пам'ятаю перші кілька секунд, тупіт ніг. І – провал... Прокинулася в реанімації "(одна із заручниць, Світлана).
Раніше OBOZREVATEL розповідав про п'ять найстрашніших терактів із захопленням заручників у світі: що робила влада зі злочинцями.
За матеріалами: "КП", "МК", "Известия".