Блог | США могли завдати потужного удару по престижу Кремля і особисто Путіна
Переоберуть Дональда Трампа на другий термін чи ні – невідомо, але хоча б один привід зітхнути з полегшенням Володимиру Путіну він дав: судячи з усього, вдасться продовжити дію Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3) на один рік – до лютого 2022, пише Костянтин Еггерт для DW.
Спадщина Медведєва і Обами
Цю угоду уклали президенти Барак Обама і Дмитро Медведєв в лютому 2011 року. До обрання Трампа всі чекали її продовження. Однак, починаючи з 2017 року, його адміністрація послідовно звільнялася від кайданів міжнародних договорів, в тому числі, з роззброєння. При цьому республіканці серйозно збільшили військовий бюджет, виділивши додаткові кошти на все, що стосується ядерних розробок. Вони також не відмовилися від розміщення систем протиракетної оборони (ПРО) в країнах-союзниках по НАТО в Центральній Європі.
Це Москву давно дратувало. Але якщо при Обамі американці вели себе відносно стримано, то при Трампі (і особливо коли його радником з національної безпеки був Джон Болтон) Вашингтон не просто підтвердив свої плани щодо ПРО, але і звинуватив Путіна в порушенні Договору про ракети середньої і малої дальності (ДРСМД ). Москва обурено заперечила, що розробляє нові ракети в обхід документу, підписаного ще Рональдом Рейганом і Михайлом Горбачовим. Однак у 2019 році Америка з договору все одно вийшла.
Після цього СНО-3 залишився останнім ще діючою великою російсько-американською угодою по контролю над ядерними озброєннями. Трамп без особливих сентиментів зажадав від Путіна піти на більш жорсткі заходи моніторингу (тобто, по суті, дав зрозуміти, що не довіряє Кремлю), обмежити нові розробки і, що найголовніше, переконати "стратегічного партнера" Росії Сі Цзіньпіна підключитися до оновленого договору СНО. Мовляв, китайці свій ядерний потенціал нарощують, нехай грають за загальними правилами. Якщо не погодитеся – вийдемо в лютому 2021 року і з цього договору.
Головний біль Путіна проходить?
Це додало головного болю путінському керівництву. По-перше, переконати товариша Сі підписатися під новою угодою, принаймні поки, немає ніякої можливості. Китайська позиція відома: "У нас боєголовок у багато разів менше, ніж у Москви чи Вашингтона. Ми ні під чим підписуватися не будемо". По-друге, нинішня Росія, яка не володіє навіть економічними і науковими можливостями зрілого СРСР, не кажучи вже про Сполучені Штати, або вилетіла б у трубу в змаганні з американцями, або повинна була б майже офіційно визнати себе програвшою ще до початку нової гонки озброєнь. По-третє, це був би потужний удар по престижу Кремля і особисто Путіна.
Адже тема ядерного роззброєння завжди була ексклюзивною темою розмови історичних наддержав. Більш того, для Росії і США вона завжди грала роль чарівні палички. Що б не відбувалося у світі і в двосторонніх відносинах, розмовляти про ракети і боєголовки можна було завжди – і цим не тільки тримати відкритими хоч якісь канали зв'язку, а й нагадувати всьому світу: тут Росія дійсно грає у вищій лізі. Вийди Америка з СНО-3 в наступаючому лютому – і говорити було би ні з ким.
Ця небезпека "втратити обличчя" для Кремля тимчасово минула. США погодилися продовжити договір на один рік на умовах заморожування числа боєголовок на рівні 1550 і підготовки нового багатостороннього (тобто, китайських комуністів стануть знову агітувати увійти в клуб, щоб хоч якось тримати їх під контролем).
Емісари Вашингтона і Москви, Маршалл Біллінгслі і Сергій Рябков, можуть буквально за два тижні завершити переговори. Це дозволить Трампу прямо напередодні президентських виборів 3 листопада говорити про ще одну дипломатичну перемогу – після нормалізації відносин між Ізраїлем і двома державами Перської затоки – Об'єднаними Арабськими Еміратами та Бахрейном, плюс, можливо, в найближчі дні і Суданом.
Зрозуміло, зовнішня політика зазвичай грає другорядну роль у президентській кампанії, а справи у Трампа йдуть не дуже. Але для частини прихильників президента його образ рішучого противника військових дій за кордоном і миротворця дійсно привабливий. Якщо Трампа переоберуть на другий термін, то Путін може розраховувати на швидку зустріч з ним. Якщо ж президентом стане Джо Байден, то у Кремля з'являється привід практично негайно почати діалог з новим господарем Овального кабінету.
Це перший політичний успіх Путіна за довгий час. Випадок тим більше рідкісний, тому що домовленість з Вашингтоном не тільки врятує російське начальство від маси проблем, а й до того ж просто вигідне Росії і світу, незалежно від політичного режиму в Москві. Від таких подій в останні 20 років всі практично відвикли.
