Блог | "Росія – для росіян!". Але гинути повинні інородці
Написане крейдою або фарбою на парканах чи будинках московських околиць гасло "Россия - для русских!" мені доводилось бачити доволі часто на початку 2000-х під час відряджень до Москви.
Власне, гасло це не нове. Ідею "Росія - для росіян" дехто навіть приписує імператорові Олександру ІІІ. Тому, якому російські історики приліпили етикетку "Миротворець", який на початку свого урядування підписав горезвісний Маніфест про непохитність самодержавства і запам'ятався політикою русифікації неросійських народів імперії.
Хай там як, а гасло виявилося живучим. У ті ж такі 2000-і його активно експлуатували різні громадські рухи, лунало воно під час маніфестацій у день народної єдності й після футбольних матчів.
Нині - у контексті російсько-української війни - нову редакцію гасла озвучив один з головних воєнних злочинців, голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін. Днями він запропонував мобілізувати й відправити на війну проти України 500 тисяч жителів Середньої Азії, які отримали російське громадянство.
"Статистика свідчить, що іноземці масово отримують російське громадянство, оминаючи військову службу, - заявив Бастрикін. - За останні п'ять років його набули понад мільйон осіб, які прибули з країн Середньої Азії та Закавказзя, зокрема 550 тисяч жителів Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану."
Тож Бастрикін пропонує в пріоритетному порядку спрямовувати "натуралізованих громадян" для участі в, за російською термінологією, "спеціальній військовій операції".
Не зупинятимусь докладно на долі цих "нових росіян" у Росії, на тому, як їх експлуатують на роботах, якими "старі росіяни" гребують. Не зупинятимусь і на тому, про що писав іще в 2006 році: Росія прагне закріпитися в економіці пострадянських країн таким чином, щоб мати можливість нав'язувати їм свої політичні пріоритети.
Свого часу я також писав про формулу "власність за борги", якою користується Москва, спочатку цінами на газ і нафту доводячи до банкрутства підприємства та й цілі галузі своїх "партнерів", а потім змушуючи їх до передачі підприємств у власність Росії "за борги". Приклад: ще 2002 року була підписана угода про передачу у власність РФ акцій вірменських підприємств у рахунок погашення державного боргу Вірменії перед Російською Федерацією в обсязі 93 мільйони доларів. За цією угодою Росії були передані завод з виробництва електроніки "Марс", три науково-дослідні інститути і Разданська ГЕС.
Хтось іще сподівається, що Вірменія голосуватиме інакше резолюції з питань російсько-української війни? Максимум, що вона могла б собі дозволити - це утриматися. І це тільки один приклад.
Повернімося, однак, до наших баранів, себто до Бастрикіна та його пропозиції.
Ідея зрозуміла: спрямувати на війну 500 тисяч людей, яких не шкода. І в такий спосіб зменшити напругу в російському суспільстві, переконаному, що українців убивати можна (на це навіть РПЦ благословляє), а от росіян (тобто громадян конгломерату з самоназвою Росія) не можна. Ними, якщо жертвувати, то краще в другу чергу. А в першу нехай гинуть "нові росіяни".
Не знаю, чи відома ця ідея українському МЗС та його закордонним місіям в означених країнах Центральної (а за радянсько/російською термінологією Середньої) Азії. Непогано було б просвітити керівництво цих країн стосовно російських планів утилізації їхніх співвітчизників. Нехай би порадили їм терміново вертатися на батьківщину. Всіх грошей однаково не заробиш, а от перспектива для таджика, узбека чи киргиза загинути за "русскій мір", який все одно його зневажає і сльози за ним не проллє, надто сумна.
