Упродовж 2023–2024 років російській владі вдавалося демонструвати відносно високі темпи економічного зростання — реальний ВВП країни перевищував 4%. Проте вже 2025 рік із ростом у 0,6% показав значно реалістичнішу картину стану економіки держави-агресора. Прогнози на найближчі роки лише підтверджують цю тенденцію. За оцінками Центробанку РФ, у 2026 році економіка зросте приблизно на 1%, а в 2027 році — близько 2%. Для країни з таким рівнем витрат на війну та масштабами економіки це означає фактичну стагнацію.

Відео дня

Ще тривожнішою виглядає структура російської економіки. За наявними даними, в 21 із 28 найбільших галузей фіксується спад виробництва — в середньому на 20–25%. Тобто більшість секторів економіки не просто уповільнюється — вони вже перебувають у фазі скорочення.

Складна ситуація формується й із державними фінансами. Уже за січень–лютий 2026 року дефіцит російського бюджету досяг приблизно 2,5 трлн рублів (близько 32 млрд доларів) — фактично на рівні всього річного прогнозу. Іншими словами, бюджетна діра формується значно швидше, ніж планувала сама російська влада.

З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія витратила на війну проти України понад 550 млрд доларів. Йдеться лише про прямі військові витрати — без урахування втрат від санкцій, технологічної ізоляції та падіння інвестицій. Це колосальні гроші навіть для такої великої економіки. І головне питання сьогодні — як довго Росія здатна фінансувати війну такими темпами?

Важливо розуміти: якщо прибрати з економічної статистики величезні оборонні замовлення, картина виглядатиме ще гірше. Фактичним драйвером зростання став військово-промисловий комплекс, який працює на забезпечення війни проти України. Формально оборонний сектор займає близько 8% російської економіки, однак у реальності його частка може досягати приблизно 20%, оскільки значна частина витрат проходить через регіональні бюджети та приховані статті. У грошовому вимірі це приблизно 400 млрд доларів. Подібна структура небезпечна тим, що вона не створює довгострокової економічної вартості. Вона працює лише доти, доки держава вливає гроші у військове виробництво.

Додатковою проблемою стає криза неплатежів у державному секторі. Кремль роздає оборонні замовлення підприємствам, але часто затримує оплату або виплачує її частково. У результаті заводи стикаються з дефіцитом обігових коштів. Це вже призводить до скорочення робочого часу, переходу на триденний або чотириденний робочий тиждень та звільнення працівників. Тобто навіть оборонний сектор починає відчувати фінансовий тиск.

Російській економіці критично потрібні нові джерела валюти. Основний приплив грошей забезпечує експорт нафти, газу, металів, добрив та іншої сировини. Однак ключові покупці — Китай та Індія — купують російські енергоресурси зі значними знижками, використовуючи слабку переговорну позицію Москви. До того ж значна частина розрахунків здійснюється в юанях та індійських рупіях, а Центробанк РФ обмежує можливості їх повної конвертації у долари. Це створює додаткові валютні дисбаланси.

Схожі процеси починають проявлятися і у структурі енергетичного експорту. Якщо два найбільші покупці російської нафти починають скорочувати закупівлі, Росія може недоотримувати щонайменше 50–60 млрд доларів експортних доходів на рік. Умовно кажучи, російська економіка сьогодні перебуває у так званій "зоні смерті" — так альпіністи називають висоту, на якій організм починає руйнувати сам себе через нестачу кисню. Саме тому 2026 рік може стати першим повноцінним кризовим роком для російської економіки від початку повномасштабної війни.

Скептики часто відповідають на такі прогнози просто: про "крах Росії" говорять ще з 2014 року, але країна продовжує існувати. Частково це правда. Проте раніше не було настільки великої концентрації негативних факторів одночасно.

У 2023–2025 роках Росія фактично проїдала накопичені резерви, фінансуючи війну за рахунок накопичених ресурсів і падіння довоєнних експортних доходів. І наслідки цієї політики вже починають проявлятися. Показовою є ситуація в державному секторі: у Москві планують масове скорочення чиновників — під звільнення може потрапити близько 15% державних службовців. Якщо навіть у Москві — головному фінансовому центрі — починають різко скорочувати державний апарат, це означає, що бюджетні проблеми набувають системного характеру.

Соціальна ситуація також погіршується. За різними оцінками, близько 60% населення Росії регулярно користується послугами мікрофінансових організацій. Це один із найтривожніших індикаторів економічного стану країни. Масове використання мікрокредитів означає, що значна частина населення живе від зарплати до зарплати, не має фінансових резервів і змушена позичати гроші навіть на повсякденні витрати.

Зростання зарплат фактично зупинилося. Конкуренція за робочі місця посилюється, а рентабельність бізнесу падає. За прогнозами аналітиків, у 2026 році реальні доходи населення можуть зрости лише на 2–3%, тоді як фактична інфляція становить 13–15%. Фактично це означає подальше зубожіння населення, замасковане статистикою.

Бюджетна ситуація виглядає дедалі складнішою. Реальний дефіцит бюджету РФ у 2025 році оцінюється приблизно у 100 млрд доларів, а у 2026 році може зрости до 130–140 млрд доларів. Це вже не технічний дисбаланс, а фундаментальна проблема всієї фінансової системи.

Одним зі способів частково закрити бюджетну діру може стати різка девальвація рубля. Якщо доходи від нафти і газу падають, логіка Кремля може бути простою: встановити курс 120–150 рублів за долар, щоб частково компенсувати втрати бюджету.

Паралельно російська влада шукає нові джерела доходів. Як тимчасовий крок комітет Держдуми з бюджету вже підтримав запровадження ПДВ у розмірі 22% на товари, що купуються на закордонних маркетплейсах. Фактично держава намагається перекласти частину витрат війни на споживачів. Проте подібні заходи не здатні вирішити системні проблеми економіки — у перспективі країну може чекати хвиля банкрутств, закриття магазинів і згортання бізнесів.

Якщо Кремль продовжить війну проти України і використовуватиме дедалі радикальніші економічні інструменти, російська економіка зможе протриматися ще максимум один-два роки. За найбільш сприятливого для Москви сценарію система може дотягнути приблизно до кінця 2027 року, але цілком імовірно, що серйозна економічна криза почнеться вже наприкінці 2026 року.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...