Блог | Путін не переписує історію? Приклад зворотного
Путінські слова про те, що ми нікому не дозволимо переписати історію, давно стали загальним місцем.
Але на ділі не тільки чиновники, а й багато обивателів готові пам'ятати тільки героїчні сторінки історії. А ганебні, якщо не переписати набіло, то, як мінімум, просто не згадувати.
Ось останній приклад виборчої історичної пам'яті. У Пітері з фасаду будинок по вул. Рубінштейна, 23, де колись жив Довлатов, зняли всі 16 табличок з іменами репресованих ленінградців, які теж колись мешкали за цією адресою.
Зняла таблички, встановлені в рамках проекту "Остання адреса", Керуюча компанія на вимогу незадоволених мешканців. Хоча, за словами засновника проекту Сергія Пархоменка, все таблички (їх уже понад тисячу по країні) монтують тільки після отримання згоди мешканців.
Одна з ініціаторів демонтажу заявила журналістам, що обговорювати цю тему не буде, і взагалі "їх не вбили ..., у мене своя думка, своє бачення на цю тему".
Так, про це "своє бачення" ми знаємо. Ще три роки тому в ювілейному інтерв'ю до 100-річчя створення ВЧК нинішній головний чекіст, начальник ФСБ Олександр Бортников популярно пояснив, що "надзвичайні заходи" були продиктовані вимагає гострота ситуації; масові розстріли 1930-х років були результатом "перегинів на місцях"; після 1938 року репресії закінчилися; "Архівні матеріали свідчать про наявність об'єктивної сторони в значній частині кримінальних справ, в тому числі що лягли в основу відомих відкритих процесів", і "аж ніяк не вигадка ... і зв'язку змовників з іноспецслужбамі".
Савеловський суд Москви, відхиливши позов до Бортнікову, фактично легітимізував цей погляд на сталінські репресії: перегини траплялися, але були і реальні вороги народу.
Очевидно, саме це "бачення" стає все більш поширеним. Тому однією рукою то там, то тут встановлюють пам'ятники Сталіну, іншою – знищують пам'ять про його жертви.
Можливо, саме тому і нинішній режим виявляє все більше своїх ворогів. Тих, хто виходить на неузгоджені акції протесту від Хабаровська до Москви. Пише неправильні тексти, як псковська журналістка Світлана Прокоп'єва репоста крамольні думки, як проходили за московським справі обивателі. "Шпигун" на іноземні розвідки як журналіст Іван Сафронов, якому за 100 днів так і не пояснили, в чому конкретно його звинувачують. І тоннами "продають держтаємниці", як десятки вже засуджених вчених і фахівців.
Які вже таблички для давно зниклих "ворогів народу", коли тут нових – повно. І така от історія пишеться прямо на наших очах.
